Давид д'Анже: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Lorry (обговорення | внесок) вікіфікація |
Lorry (обговорення | внесок) вікіфікація |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{в роботі}} |
|||
{{Художник |
{{Художник |
||
| Ім'я = Давид д'Анже (David d’Angers, Pierre Jean David D'Angers) |
| Ім'я = Давид д'Анже (David d’Angers, Pierre Jean David D'Angers) |
||
Рядок 102: | Рядок 102: | ||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* Henri Jouin: ''D'Angers, sa vie, son œuvre. Ses écrits et ses contemporains''. Plon, Paris 1878 |
|||
** 1. ''Vie du maître, ses contemporains''. |
|||
** 2. ''Ecrits du maître, son œuvre sculpté''. |
|||
* Ilse Krumpöck: ''Die Bildwerke im Heeresgeschichtlichen Museum'', Wien 2004, S. 34. |
|||
Версія за 17:50, 1 серпня 2013
Давид д'Анже (фр. David d’Angers, справжнє ім'я П'єр Жан Давид, 12 травня, 1788, Анже — 15 січня, 1856 ) — французький скульптор і медальєр першої половини 19 ст., майстер меморіальної пластики.
Життєпис
Народився в місті Анже(р). Батько, колишній солдат, був провінційним різьбярем-скульптором та майстром-декоратором. Перші художні навички юнак отримав у батька в майстерні та в Центральній школі міста Анже, де його вчителем був Жан-Жак Делюссе. Бажання податися в Париж на навчання викликало спротив батька. Юнак відповів спробою самогубства. Родина поступилася вимогам юнака, батько та сестри зібрали сорок п'ять франків на дорогу. До родинної суми вчитель Жан-Жак Делюссе додав власні п'ятдесят франків...
Майстерня художника Ж.-Л. Давіда і зміна прізвища
Митець-початківець 1808 року працював помічником скульпторів-декораторів, що працювали над декором триумфальної арки Каруззель та над фризами в палаці Лувр, котрий тоді перетворили на музей трофейних захоплень Наполеона Бонапарта. За власні твори 1809 року він отримав медаль В Академії мистецтв.
На здібного митця-початківця звернув увагу художник Жак-Луї Давід, що сприяло переходу в його майстерню для удосконалення малюнку. Саме через збіг прізвищ П'єр Жан Давид обрав новий псевдонім - Давид д'Анже, під яким і увійшов в історію мистецтв. Успіхи митця-початківця були помічені і на його батьківщині, муніципалітет міста Анже надав йому стипендію у 600 франків.
Малий за віком, він не брав участі в революційних подіях 1789-1793 рр., але зберіг республіканські політичні уподобання.
Після поразки Наполеона І та його заслання на дальній острів — у Франції відродили монархію.
Стажування в Італії
1810 р. він виборов другу премію зі скульптури в Академії, а 1811 р. — першу, котра надала йому право стажування в Римі (Римська премія). Він відбув в Рим, де вивчав твори італійських скульпторів доби відродження та бароко. Серед його художніх авторитетів того часу - Мікеланджело Буонарроті та Рафаель Санті. Італійський період майстра тривав п'ять років. Повертатися у Францію, де відновили монархію, скульптор не побажав.
Вороже ставлення в Британії
Скульптор перебрався в Лондон. Серед знайомих цього періоду - був і британський скульптор Джон Флаксман. В Лондоні працював на спорудженні меморіальної скульпури герцога Веллінгтона.
На Давида д'Анже перенесли негативне ставлення як до учня і майже родича Жака-Луї Давіда, котрий голосував за страту французького короля та був покараний висилкою з країни.
Перебування в нібито ліберальній Британії стало для Давида д'Анже проблематичним і він покинув країну 1818 року і повернувся в Париж.
Вимушені мандри по-за Францією
Деякий час скульптор працював окрім Британії в Німеччині у 1827-1829 рр. Він багато працював як скульптор-портретист і як медальєр. До 20 століття збережено більш ніж п'ять сотен медалей його роботи. Якщо в погруддях він дотримувався стилістики пізнього класицизму, образи в медальєрному мистецтві не позбавлені рис романтизму.
Життя і творчість у Франції
Скульптор отримав визнання і в Парижі. Спроби приручити митця зробив і монархічний уряд Франції. Давид д'Анже отримав замову на монумент принцу-полководцю Конде для двору в палаці Версаль. Він багато працював як майстер меморальної пластики і створив низку художніх надгробків. Його репутацію як талановитого скульптора зміцнив і орден Почесного легіону, котрий йому надала влада 1825 року. 1826 року він став членом Інституту Франції.
Серед відомих творів в Парижі - скульптурна група для фронтону Пантеона. Холодна, ампірна стилістика архітектури Пантеона примусила митця звернутися до алегоричного зображення і він створив пафосну Алегорію Франції між алегоріями історії та свободи. В пишну, але офіциозну стилістику французького академізму компромісно і невиправдано внесено реалістичні постаті героїв минулого, що стало ще одним покажчиком глибокої кризи французького академізму середини 19 століття.
Погіршився стан здоров'я скульптора. І він відбув у Грецію, що відновила власну державність після століть поневолення Туреччиною. Зодом він повернувся в Париж, де і помер в січні 1856 року.
Вирані твори
- Франсуа-Рене де Шатобріан, погруддя
- Оноре де Бальзак, погруддя
- Ніколо Паганіні, погруддя і медаль
- Лафайєт, погруддя
- Гете, погруддя
- Джоакіно Россіні, погруддя
- Джордж Вашингтон, погруддя
- Віктор Гюго, погруддя
- Руже де Ліль, погруддя
- Олександр Гумбольт, погруддя
- П'єр-Жан Беранже, погруддя
- леді Морган, погруддя
- Ламартин, погруддя
- Жорж Леопольд Кюв'є, погруддя
- Рельєфи для триумфальних воріт в місті Марсель, декор - Тріумфальна арка на площі Каррузель, Париж.
- Пантеон в Парижі. Алегоричні скульптури для фронтону.
Медалі Давида д'Анже
-
Медальєр Давид д'Анже, « Максиміліан Робесп’єр», 1835 р., Музей французької революції, Візіль.
-
Медальєр Давид д'Анже, літератор Альфред Мюссе, 1831 р.Кабінет медалей, Париж.
-
Медальєр Давид д'Анже, генерал Ж.Б. Клебер, 1831 р.
-
Медальєр Давид д'Анже, письменник Жуль Жанін.
Музей скульптора і медальєра
В місті Анже(р) були законсервовані та накриті скляним дахом залишки старовинного готичного абатства 13 століття Туссен. Відновлювальні роботи закінчили 1984 року. Готична церква перетворена на меморіальний музей скульптора і медальєра Давида д'Анже, уродженця міста. Сюди передані двадццять три ( 23 ) монументальні моделі скульптора, низка погрудь, рельєфів та значна кількість медалей його роботи.
Джерела
- Henri Jouin: D'Angers, sa vie, son œuvre. Ses écrits et ses contemporains. Plon, Paris 1878
- 1. Vie du maître, ses contemporains.
- 2. Ecrits du maître, son œuvre sculpté.
- Ilse Krumpöck: Die Bildwerke im Heeresgeschichtlichen Museum, Wien 2004, S. 34.
Див. також
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Давид д'Анже |