Мурад II: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
Yevhen (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
Рядок 33: | Рядок 33: | ||
}} |
}} |
||
'''Мура́д II''' ({{lang-ota|مراد ثاني|Murâd-ı sânî}}, {{lang-tr|İkinci Murat}}; {{н}} червень [[1404]] — {{†}} [[3 лютого]] [[1451]]) — [[Османські султани|султан]] [[Османська імперія|Османської імперії]], |
'''Мура́д II''' ({{lang-ota|مراد ثاني|Murâd-ı sânî}}, {{lang-tr|İkinci Murat}}; {{н}} червень [[1404]] — {{†}} [[3 лютого]] [[1451]]) — [[Османські султани|султан]] [[Османська імперія|Османської імперії]], що правив у [[1421]]—[[1444]] і [[1446]]—[[1451]] роках. Син [[Мехмед I|Мехмеда I]], якому успадковував у 1421 році. Мурад істотно розширив вплив турок на [[Балканський півострів|Балканському півострові]], зміцнив владу в [[Анатолія|Анатолії]] і допоміг імперії оговтатися після важкої поразки, завданої [[Тамерлан|Тамерланом]] в [[Ангорська битва|ангорській битві]] [[1402]]. |
||
За свідченням сучасників Мурад був людиною енергійною і благочестивою. Навіть візантійські письменники з повагою відгукувалися про його |
За свідченням сучасників Мурад був людиною енергійною і благочестивою. Навіть візантійські письменники з повагою відгукувалися про його справедливість і гуманність. Не поступаючись своїм попередникам у хоробрості, він заразом завжди людяно поводився з переможеними. Також він був покровителем мистецтв і побудував багато [[мечеть|мечетей]], палаців, мостів та шкіл. |
||
== Біографія султана == |
== Біографія султана == |
||
Рядок 41: | Рядок 41: | ||
На початку свого правління Мурад змушений був боротися з кількома претендентами на османський престол, яких підтримували [[візантійський імператор]] [[Мануїл II Палеолог]] і багато анатолійських беїв. Найсильнішим з суперників Мурада був претендент, який видавав себе за молодшого сина султана [[Баязид I|Баязида I]] Мустафу. У 1422 році військо Лжемустафи було розбито неподалік від [[Бурса|Бурси]], а він сам був захоплений у полон і страчений. |
На початку свого правління Мурад змушений був боротися з кількома претендентами на османський престол, яких підтримували [[візантійський імператор]] [[Мануїл II Палеолог]] і багато анатолійських беїв. Найсильнішим з суперників Мурада був претендент, який видавав себе за молодшого сина султана [[Баязид I|Баязида I]] Мустафу. У 1422 році військо Лжемустафи було розбито неподалік від [[Бурса|Бурси]], а він сам був захоплений у полон і страчений. |
||
У червні [[1422]] Мурад |
У червні [[1422]] Мурад почав облогу [[Константинополь]], але вона виявилася невдалою. Не маючи ані флоту, ані потужної артилерії, турки, однак, зробили рішучий штурм візантійської столиці 24 серпня. У битві, що тривала весь день, війська османів понесли великі втрати, але не досягли успіху. Незабаром Мурад зняв облогу, оскільки змушений був придушувати повстання в анатолійських бейліках — Айдині, Ментеше, Герміяні, Сарухані і Хаміді. Ця війна тривала до 1426 року і закінчилася підкоренням усіх бейліків за винятком Караману, який зберіг свою незалежність. |
||
[[Файл:Murad II by John Young.jpg|thumb|left|200px|Мурад II]] |
[[Файл:Murad II by John Young.jpg|thumb|left|200px|Мурад II]] |
||
Покінчивши з повстанням |
Покінчивши з повстанням у [[Мала Азія|Малій Азії]], Мурад відновив турецький наступ на [[Балканський півострів|Балканах]]. У 1430 році турки захопили велике місто [[Салоніки]] в північній [[Греція|Греції]], що знаходилося під контролем [[Венеціанська республіка|Венеційської республіки]]. Жителі були частково перебиті, частково продані в [[рабство]], а у спустошене місто в примусовому порядку султан переселив турків. Потім військам Мурада підкорилися [[Валахія|Волощина]] і [[Сербія]], хоча [[Белград]], облога якого тривала шість місяців, туркам взяти не вдалося. |
||
У [[1441]] році до союзу супротивників Османської імперії, спочатку включивши [[Угорщина|Угорщину]], [[Сербія|Сербію]] і [[Караман]], приєдналися німецькі, польські і албанські сили. У 1441—1444 роках війська [[хрестоносці|хрестоносців]] під командуванням воєводи [[Трансільванія|Трансільванії]] [[Янош Гуняді|Яноша Гуняді]] вели успішну кампанію проти турків — |
У [[1441]] році до союзу супротивників Османської імперії, спочатку включивши [[Угорщина|Угорщину]], [[Сербія|Сербію]] і [[Караман]], приєдналися німецькі, польські і албанські сили. У 1441—1444 роках війська [[хрестоносці|хрестоносців]] під командуванням воєводи [[Трансільванія|Трансільванії]] [[Янош Гуняді|Яноша Гуняді]] вели успішну кампанію проти турків — у [[1443]] році християни захопили [[Ніш]] і [[Софія|Софію]], а в 1444 році завдали туркам відчутної поразки. 12 червня 1444 в [[Едірне]] Мурад підписав з угорським королем [[Владислав III Варненчик|Владиславом III]] [[мирний договір]], за яким турки визнавали незалежність прикордонних з Угорщиною сербських земель. У той же час Мурад передав трон своєму 12-річному синові [[Мехмед II|Мехмеду]], вирішивши відійти від державних справ. Скориставшись ослабленням влади в Османській імперії угорці порушили мир і вторглися до [[Хрестовий похід на Варну|Болгарії]]. Мурад, очоливши армію на прохання сина, завдяки допомозі [[Генуезька республіка|генуезців]] перекинув великі сили з Азії в [[Румелія|Румелію]] і вщент розбив християнське військо під проводом Гуняді під [[Варна|Варною]]. |
||
Повстання [[яничари|яничарів]] і поява [[Скандербег|Георга Кастріота Скандербега]] в Албанії змусили Мурада в 1446 році повернутися на турецький престол. Незабаром турки захопили [[Морея|Морею]] і почали наступ в [[Албанія|Албанії]]. У жовтні 1448 відбулася [[Битва на Косовому полі (1448)|битва на Косовому полі]], в якій п'ятидесятитисячне османське військо протистояло хрестоносцям під командуванням |
Повстання [[яничари|яничарів]] і поява [[Скандербег|Георга Кастріота Скандербега]] в Албанії змусили Мурада в 1446 році повернутися на турецький престол. Незабаром турки захопили [[Морея|Морею]] і почали наступ в [[Албанія|Албанії]]. У жовтні 1448 відбулася [[Битва на Косовому полі (1448)|битва на Косовому полі]], в якій п'ятидесятитисячне османське військо протистояло хрестоносцям під командуванням Гуняді. Запеклий триденний бій закінчився повною перемогою Мурада і вирішив долю балканських народів — на кілька століть вони опинилися під владою турків. У 1449 і 1450 роках Мурад здійснив два походи на Албанію, які не принесли значних успіхів. Узимку 1450—1451 років Мурад захворів і 3 лютого 1451 помер у [[Едірне]]. |
||
== Література == |
== Література == |
Версія за 12:04, 6 жовтня 2013
Мурад II осман. مراد ثاني, трансліт. Murâd-ı sânî | |||
| |||
---|---|---|---|
1421—1444 | |||
Попередник: | Мехмед I | ||
Спадкоємець: | Мехмед II | ||
| |||
1446—1451 | |||
Попередник: | Мехмед II | ||
Спадкоємець: | Баязид II | ||
Народження: |
Червень 1404 Амасья, Османська імперія | ||
Смерть: |
3.02.1451 Едірне, Османська імперія | ||
Поховання: | Muradiye Complexd | ||
Релігія: | іслам | ||
Рід: | Османи | ||
Батько: | Мехмед I | ||
Мати: | Еміне Хатунd | ||
Шлюб: | Мара Бранковіч, Хюма Хатунd і Tacünnisa Hatice Halime Sultan Hatund | ||
Діти: | Мехмед II Фатіх і Fatma Sultand | ||
Автограф: | |||
Мура́д II (осман. مراد ثاني, трансліт. Murâd-ı sânî, тур. İkinci Murat; нар. червень 1404 — пом. 3 лютого 1451) — султан Османської імперії, що правив у 1421—1444 і 1446—1451 роках. Син Мехмеда I, якому успадковував у 1421 році. Мурад істотно розширив вплив турок на Балканському півострові, зміцнив владу в Анатолії і допоміг імперії оговтатися після важкої поразки, завданої Тамерланом в ангорській битві 1402.
За свідченням сучасників Мурад був людиною енергійною і благочестивою. Навіть візантійські письменники з повагою відгукувалися про його справедливість і гуманність. Не поступаючись своїм попередникам у хоробрості, він заразом завжди людяно поводився з переможеними. Також він був покровителем мистецтв і побудував багато мечетей, палаців, мостів та шкіл.
Біографія султана
На початку свого правління Мурад змушений був боротися з кількома претендентами на османський престол, яких підтримували візантійський імператор Мануїл II Палеолог і багато анатолійських беїв. Найсильнішим з суперників Мурада був претендент, який видавав себе за молодшого сина султана Баязида I Мустафу. У 1422 році військо Лжемустафи було розбито неподалік від Бурси, а він сам був захоплений у полон і страчений.
У червні 1422 Мурад почав облогу Константинополь, але вона виявилася невдалою. Не маючи ані флоту, ані потужної артилерії, турки, однак, зробили рішучий штурм візантійської столиці 24 серпня. У битві, що тривала весь день, війська османів понесли великі втрати, але не досягли успіху. Незабаром Мурад зняв облогу, оскільки змушений був придушувати повстання в анатолійських бейліках — Айдині, Ментеше, Герміяні, Сарухані і Хаміді. Ця війна тривала до 1426 року і закінчилася підкоренням усіх бейліків за винятком Караману, який зберіг свою незалежність.
Покінчивши з повстанням у Малій Азії, Мурад відновив турецький наступ на Балканах. У 1430 році турки захопили велике місто Салоніки в північній Греції, що знаходилося під контролем Венеційської республіки. Жителі були частково перебиті, частково продані в рабство, а у спустошене місто в примусовому порядку султан переселив турків. Потім військам Мурада підкорилися Волощина і Сербія, хоча Белград, облога якого тривала шість місяців, туркам взяти не вдалося.
У 1441 році до союзу супротивників Османської імперії, спочатку включивши Угорщину, Сербію і Караман, приєдналися німецькі, польські і албанські сили. У 1441—1444 роках війська хрестоносців під командуванням воєводи Трансільванії Яноша Гуняді вели успішну кампанію проти турків — у 1443 році християни захопили Ніш і Софію, а в 1444 році завдали туркам відчутної поразки. 12 червня 1444 в Едірне Мурад підписав з угорським королем Владиславом III мирний договір, за яким турки визнавали незалежність прикордонних з Угорщиною сербських земель. У той же час Мурад передав трон своєму 12-річному синові Мехмеду, вирішивши відійти від державних справ. Скориставшись ослабленням влади в Османській імперії угорці порушили мир і вторглися до Болгарії. Мурад, очоливши армію на прохання сина, завдяки допомозі генуезців перекинув великі сили з Азії в Румелію і вщент розбив християнське військо під проводом Гуняді під Варною.
Повстання яничарів і поява Георга Кастріота Скандербега в Албанії змусили Мурада в 1446 році повернутися на турецький престол. Незабаром турки захопили Морею і почали наступ в Албанії. У жовтні 1448 відбулася битва на Косовому полі, в якій п'ятидесятитисячне османське військо протистояло хрестоносцям під командуванням Гуняді. Запеклий триденний бій закінчився повною перемогою Мурада і вирішив долю балканських народів — на кілька століть вони опинилися під владою турків. У 1449 і 1450 роках Мурад здійснив два походи на Албанію, які не принесли значних успіхів. Узимку 1450—1451 років Мурад захворів і 3 лютого 1451 помер у Едірне.
Література
- Рыжов, К. В. Все монархи мира. Мусульманский Восток VII-XV вв. — Вече, 2004. — 544 с. — ISBN 5-94538-301-5.
- Babinger, Franz, Mehmed the Conqueror and his Time. Princeton NJ: Princeton University Press, 1978. ISBN 0691 0 1078 1
- Harris, Jonathan, The End of Byzantium. New Haven and London: Yale University Press, 2010. ISBN 978 0 30011786 8
- Imber, Colin, The Ottoman Empire. London: Palgrave/Macmillan, 2002. ISBN 0 333 613872
Попередник: | Султан Османської імперії 1421 — 1444 |
Наступник: |
Мехмед I | Мехмед II |
Попередник: | Султан Османської імперії 1446 — 1451 |
Наступник: |
Мехмед II | Мехмед II |
|