Донбаська операція (1919): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Донбаська операція 1919''' — наступальна операція військ [[Червона армія|Червоної армії]] Південного фронту (13-та армія, Перша Кінна армія та 8-ма армія) 18—31 грудня 1919 з метою розгрому Добровольчої армії й частини Донської армії генерала П.Краснова та визволення Донбасу. Війська РСЧА 16 грудня вийшли на рубіж Куп’янськ—Сватове—Білолуцька (нині смт [[Білолуцьк]] Новопсковського району Луганської області). Щоб не допустити переправи військ РСЧА через р. Сіверський Донець (прит. Дону), білогвардійське командування почало зосереджувати в районі можливої переправи сильне угруповання (4-й Донський генерала Павлова, 2-й Кубанський генерала [[С.Улагая]] і 3-й Кубанський генерала, [[Шкуро Андрій Григорович|А.Шкуро]] кінні корпуси та 3-тю Зведену кавалерійску дивізію генерала Чеснокова). |
'''Донбаська операція 1919''' — наступальна операція військ [[Червона армія|Червоної армії]] Південного фронту (13-та армія, Перша Кінна армія та 8-ма армія) 18—31 грудня 1919 з метою розгрому Добровольчої армії й частини Донської армії генерала П.Краснова та визволення Донбасу. Війська РСЧА 16 грудня вийшли на рубіж Куп’янськ—Сватове—Білолуцька (нині смт [[Білолуцьк]] Новопсковського району Луганської області). Щоб не допустити переправи військ РСЧА через р. Сіверський Донець (прит. Дону), білогвардійське командування почало зосереджувати в районі можливої переправи сильне угруповання (4-й Донський генерала Павлова, 2-й Кубанський генерала [[Улагай Сергій Георгійович|С.Улагая]] і 3-й Кубанський генерала, [[Шкуро Андрій Григорович|А.Шкуро]] кінні корпуси та 3-тю Зведену кавалерійску дивізію генерала Чеснокова). |
||
Головний удар цьому угрупованню мала нанести 1-ша Кінна армія (командарм [[Будьонний Семен Михайлович|С.Будьонний]]) в напрямі станції [[Попасна]] (нині місто Луганської обл.), [[Дебальцеве]] (нині місто), ст. [[Іловайська]] (нині м. [[Іловайськ]], усі нині Донецької обл.). Частина сил повинна була наступати на м. [[Таганрог]] (нині місто Ростовської обл., РФ), і таким чином не тільки розгромити Добровольчу армію, а й не допустити її відходу в Донську обл. Допоміжні удари мали нанести війська 13-ї армії (командарм А.Геккер) у напрямку міст Слов’янськ, Юзівка (нині м. Донецьк) і 8-ї армії (командарм Г.Сокольников) — на м. Луганськ. 18 грудня війська РСЧА перейшли в наступ: 1-ша Кінна армія в ніч на 23 грудня форсувала Сіверський Донець; переправилися на південний берег і формування 13-ї армії. |
Головний удар цьому угрупованню мала нанести 1-ша Кінна армія (командарм [[Будьонний Семен Михайлович|С.Будьонний]]) в напрямі станції [[Попасна]] (нині місто Луганської обл.), [[Дебальцеве]] (нині місто), ст. [[Іловайська]] (нині м. [[Іловайськ]], усі нині Донецької обл.). Частина сил повинна була наступати на м. [[Таганрог]] (нині місто Ростовської обл., РФ), і таким чином не тільки розгромити Добровольчу армію, а й не допустити її відходу в Донську обл. Допоміжні удари мали нанести війська 13-ї армії (командарм А.Геккер) у напрямку міст Слов’янськ, Юзівка (нині м. Донецьк) і 8-ї армії (командарм Г.Сокольников) — на м. Луганськ. 18 грудня війська РСЧА перейшли в наступ: 1-ша Кінна армія в ніч на 23 грудня форсувала Сіверський Донець; переправилися на південний берег і формування 13-ї армії. |
||
Версія за 20:04, 11 жовтня 2013
Донбаська операція 1919 — наступальна операція військ Червоної армії Південного фронту (13-та армія, Перша Кінна армія та 8-ма армія) 18—31 грудня 1919 з метою розгрому Добровольчої армії й частини Донської армії генерала П.Краснова та визволення Донбасу. Війська РСЧА 16 грудня вийшли на рубіж Куп’янськ—Сватове—Білолуцька (нині смт Білолуцьк Новопсковського району Луганської області). Щоб не допустити переправи військ РСЧА через р. Сіверський Донець (прит. Дону), білогвардійське командування почало зосереджувати в районі можливої переправи сильне угруповання (4-й Донський генерала Павлова, 2-й Кубанський генерала С.Улагая і 3-й Кубанський генерала, А.Шкуро кінні корпуси та 3-тю Зведену кавалерійску дивізію генерала Чеснокова).
Головний удар цьому угрупованню мала нанести 1-ша Кінна армія (командарм С.Будьонний) в напрямі станції Попасна (нині місто Луганської обл.), Дебальцеве (нині місто), ст. Іловайська (нині м. Іловайськ, усі нині Донецької обл.). Частина сил повинна була наступати на м. Таганрог (нині місто Ростовської обл., РФ), і таким чином не тільки розгромити Добровольчу армію, а й не допустити її відходу в Донську обл. Допоміжні удари мали нанести війська 13-ї армії (командарм А.Геккер) у напрямку міст Слов’янськ, Юзівка (нині м. Донецьк) і 8-ї армії (командарм Г.Сокольников) — на м. Луганськ. 18 грудня війська РСЧА перейшли в наступ: 1-ша Кінна армія в ніч на 23 грудня форсувала Сіверський Донець; переправилися на південний берег і формування 13-ї армії.
Білогвардійське командування зосередило в районі м. Бахмут—Попасна нове угруповання з завданням відкинути 1-шу Кінну армію за Сіверський Донець і перейти до оборони. Однак 25 груд. 1-ша Кінна армія знову перейшла в наступ. 27 грудня війська РСЧА оволоділи Луганськом, 28 — Бахмутом, 29 — Дебальцевим, 30 — Горлівкою, де білогвардійці намагалися ще раз закріпитися. На 1 січня 1920 білогвардійці були вибиті зі станції Іловайська, Амвросіївка (нині місто Донец. обл.), Ровеньки (нині місто), Дякове (нині село Антрацитівського району, обидва Луганської області). Зазнавши великих втрат — 3 тис. осіб убитими, 5 тис. полоненими, білогвардіські війська поступово відступили в Крим і, частково, до Ростова-на-Дону (нині місто Ростовської обл., РФ).
Посилання
- О.Й. Щусь. Донбаська операція // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2004. - 688 с.: іл.