Період Чуньцю: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Haida (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Frühling-und-Herbst2.jpg|міні|праворуч|230пкс|Період Чуньцю]]
[[Файл:Frühling-und-Herbst2.jpg|міні|праворуч|230пкс|Період Чуньцю]]
'''Період Чуньцю''' (кит. традиц.: 春秋時代; піньїнь: Chūn-Qiū Shídài, '''''Період Ввесни та Осені''''') — період існування династії [[Східна Чжоу]], що охоплював час від 771 року до н. е. до 476 року до н. е. Отримав назву на честь літопису царства Лу «Весни та осені».
'''Період Чуньцю''' (кит. традиц.: 春秋時代; піньїнь: Chūn-Qiū Shídài, '''''Період Весни та Осені''''') — період існування династії [[Східна Чжоу]], що охоплював час від 771 року до н. е. до 476 року до н. е. Отримав назву на честь літопису царства Лу «Весни та осені».


== Історія ==
== Історія ==

Версія за 06:30, 28 жовтня 2013

Період Чуньцю

Період Чуньцю (кит. традиц.: 春秋時代; піньїнь: Chūn-Qiū Shídài, Період Весни та Осені) — період існування династії Східна Чжоу, що охоплював час від 771 року до н. е. до 476 року до н. е. Отримав назву на честь літопису царства Лу «Весни та осені».

Історія

Відомий занепадом династії Чжоу. В цей час стають фактично незалежними місцеві володарі, які отримали титу гунів (на кшталт герцогів). Їх спочатку було біля 148 (наприкінці пероду вона склала 25). При цьому ними визнається номінальна влада вана (володаря, імператора) з династії Чжоу.

Період Чунцю поділяють на наступні етапи:

  • місцевих культур — 771 рік до н. е. — 643 рік до н. е.
  • посягань — 643 рік до н. е.— 546 рік до н. е.
  • реформ — 546 рік до н. е. — 476 рік до н. е.

Визнання верховної влади Чжоу призводила до стримування протистояння між місцевими володарями. Вже у період місцевих культур з'являються гегемони (ба), які отримували від вана військову владу над рештою держав. При цьому гегемони не намагалися приєднати землі сусідів до своїх, забезпечували колективний захист від північних та південних ворогів («варварів»). Гегемонами були володарі наступних князівств: 1-м — Хуань-гун з держави Ці, 2-м — Гоу Цзянь з держави Юе та Вень-гун з держави Цзінь, 3-м — Чжуан-гун з держави Чу, 4-м — Му-гун з держави Цінь, 5-м — Сян-гун з держави Сун.

Другий період характеризується остаточний занепадом впливу та владу династії Чжоу. Приблизно у період з 643 до 606 року до н. е. Сімь найвпливовіших володарів прийняли найвищий титул ван, завдяки чому зрівнялися з володарями Чжоу.

Останній період характеризується послаблення колишніх гегемонів та початком аристократичних родів всередині царств. Найбільший вплив спричинила боротьба всередині царства Цзінь, в результаті чого з нього у 453 році до н. е. виокремилися царства Хань, Вей та Чжао. У 476 році до н. е. держава Чу розпочало війну проти своїх сусідів з метою захопити їх землі. З цього період починаєтсья період Воюючих Царств.

Джерела

  • Hsu, Cho-yun (1990), «The Spring and Autumn Period», in Loewe, Michael; Shaughnessy, Edward L., The Cambridge history of ancient China: from the origins of civilization to 221 B.C., Cambridge University Press, pp. 545–586