Шаровари: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Мітка: УВАГА! Можливий вандалізм!
Навка (обговорення | внесок)
м Відкинути редагування 195.211.188.115 до зробленого CommonsDelinker
Рядок 19: Рядок 19:
[[Категорія:Чоловічий одяг]]
[[Категорія:Чоловічий одяг]]
[[Категорія:Українське народне вбрання]]
[[Категорія:Українське народне вбрання]]
єєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєєє
бббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббббб

Версія за 15:45, 3 листопада 2013

Шарова́ри (ір. шаравара, перс. شلوار — шальвар) — чоловічі та жіночі штани які є частиною національного одягу деяких народів — дуже вільні в стегнах, часто зі зборками на талії, зібрані біля кісточок унизу.

Історія

Шаровари з'явилися на Сході як елемент одягу кочевих народів дуже давно. Шаровари можут бути як чоловічі так і жіночі. Зараз шаровари є часткою вбрання національного костюму курдів, пунтунів, дарі та ін.

Шаровари в українському національному вбранні

Також шаровари увійшли у вбрання козаків Запоріжжя. У дорожніх нотатках німецького посла Epixa Лясоти (XVI ст.), який відвідав Запоріжжя, знаходимо згадку про такі елементи одежі запорожців, як татарський кобеняк і мантій. Посол відгукується про козаків як про людей дуже щедрих, котрі зробили йому багаті подарунки: кунячу шубу і чорну лисячу шапку. Відомості про костюм козаків XVII ст. є й у відомій праці Ґ. Левассер де Боплана. Він перелічує, зокрема, сорочки, шаровари, шапки і каптани з товстого сукна, що складали повсякденний козацький одяг. Польські письменники XVIII ст. зазначали, що запорізькі козаки носили широкі шаровари з золотим галуном замість опушки, суконні з відкидним рукавом напівкунтуші, білі шовкові жупани, шовкові з золотими китицями пояси й високі шапки зі смушковими окільниками сірого кольору і червоним шовковим вершком (шликом), який закінчувався китицею.

Література