П'єзоефект

П'єзоефект (рос. пьезоэффект (пьезоэлектрический эффект), англ. piezoeffect, piezoelectric effect, нім. Piezoeffekt m) – виникнення електричних зарядів (п’єзоелектрики) на гранях деяких кристалів при їх деформації (напруженні), або навпаки – виникнення деформації (напруження) цих кристалів внаслідок дії електричного поля.

Перші дослідження П. виконані П.Кюрі (1880) на кристалі кварцу. П. властивий понад 1500 речовинам. Спостерігається у всіх сегнетоелектриків і у багатьох піроелектриків. На відміну від електрострикції, п’єзоефект залежить від напряму сило-вих ліній поля, тому дія на площини кристалу перемінних ел. полів приводить до його вібрації. Найбільш значна амплітуда коливання кристалу має місце у випадку, коли частота коливань поля відповідає резонансній частоті коливань кристалу.

Ступінь поляризації кристалу при П. прямо пропорційний механічному напруженню. Коефіцієнт пропорційності між ними називається п’єзоелектричним модулем. Для характеристики П. використовують відношення п’єзомодуля порід до п’єзомодуля монокристалу кварцу. Найбільший П. має жильний кварц (10% від модуля монокристалу), п’єзомодуль кварцитів – 1% від модуля монокристалу, ґнейсів і ґранітів – 0,2-0,5%.

Дивись також

• П'єзоелектрика
• П'єзокварц
• П'єзоелектричні властивості гірських порід‎
• П'єзометр
• П'єзооптична мінеральна сировина

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.