Кончаловський Андрій Сергійович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{пишу}} |
|||
{{Кінематографіст |
{{Кінематографіст |
||
| Ім'я =Андрій Сергійович Кончаловський |
| Ім'я =Андрій Сергійович Кончаловський |
Версія за 10:56, 4 грудня 2013
Андрій Сергійович Кончаловський | |
---|---|
рос. Андрей Сергеевич Кончаловский | |
Кончаловський в 2010 | |
Дата народження | 20 серпня 1937 (86 років) |
Місце народження | Москва |
Громадянство |
СРСР→ Франція↔ Росія |
Національність | росіянин |
Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1964), Центральна музична школа (1952), Академічне музичне училище при Московській державній консерваторії імені П. І. Чайковського (1957) і Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського (1959) |
Професія | режисер, сценарист |
Кар'єра | 1965 - досі |
Заклад | Вищі курси сценаристів і режисерівd |
Членство | third Civic Chamber of the Russian Federationd |
Нагороди | |
IMDb | ID 0464846 |
konchalovsky.ru | |
Кончаловський Андрій Сергійович у Вікісховищі |
Кончаловський Андрій Сергійович ( 20 серпня 1937, Москва) — радянський, американський і російський режисер, сценарист[1][2]. Народний артист Росії (1980)[3]. Син Наталі Кончаловської і Сергія Міхалкова. Його рідним братом є Микита Міхалков, також відомий російський кінорежисер[4][2].
Біографія
Народився в сім’ї письменників С. Михалкова і М. Кончаловської, дочки художника П. Кончаловського (уродженця м. Слов’янськ, тепер Донецької області)[1].
В 1952 закінчив Центральну музичну школу. В 1957 закінчив Музичне училище при Московській консерваторії[4].
В 1957 - 1959 навчався в Московській державній консерваторії[3][1][2] по класу фортепіано[4].
Після закінчення у 1965 режисерського факультету Всеросійського державного інституту кінематографії (майстерня М. Ромма) почав працювати як режисер на «Мосфільмі»[3]. Того ж року дебютував фільмом «Перший вчитель» за одноіменною повістю Чингіза Айтматова. В ролі головної героїні Алтинай зняв молоду балерину Наталію Арінбасарову, з якою потім одружився[4].
В 1972 отримав звання лауреата Державної премії Казахської РСР після всесоюзного успіху фільму "Кінець отамана" за його сценарієм (про ліквідацію чекістами білого отамана Дутова, 30 млн глядачів за 1972 рік).
В 1980 отримав звання народного артиста РРФСР. У тому ж 1980 виїхав до Америки, в Голлівуд. Зняв там кілька фільмів, але розчарувався в американському кіно і на початку 90-тих повернувся на батьківщину.
2002 - академік Національної академії кінематографічних мистецтв і наук.
2005 - офіцер ордену Мистецтв і літератури Франції.
В 2005 заснував "Продюсерський Центр Андрія Кончаловського", який створює програми для провідних каналів російського телебачення - НТВ, РТР, "Культура", "Зірка", продюсує театральні постановки, здійснює книговидавничі проекти.
З 2010 член Громадської палати Російської Федерації.
В 2010 отримав Орден Почесного легіону у Франції[5].
У 2013 році очолив кінопремію "Ніка"[6].
На даний час проживає з сім'єю як в Росії, так і за кордоном, в залежності від того, де працює[4].
Творчість
Перша самостійна повнометражна постановка - "Перший вчитель" (премія за кращу жіночу роль Міжнародного кінофестивалю у Венеції, 1966; премія МКФ в Йері, 1967), що реалістично і разом з тим експресивно відобразила конфлікт нових віянь і патріархальних традицій в киргизькому селі. З того часу Міхалков-Кончаловський плідно працює як сценарист, створюючи сценарії до своїх фільмів, а також до картин інших режисерів (зокрема, до Андрія Рубльова та А.Тарковського).
У 1967 Міхалков-Кончаловський поставив в стилістиці «документального реалізму» сільську драму "Історія Асі Клячиної", героїнею якого стала невдала самотня колгоспниця на прізвисько Ася-хромоножка. Фільм, що не співпадав з шаблонним трактуванням життя радянського села, піддався численним цензурним поправкам і був покладений «на полицю» (його прокат в оригінальному варіанті відбувся більше двадцяти років опісля). Після досвіду, що так розчаровує, з фільмом на сучасну тему режисер звернувся до екранізації російської літературної класики і створив яскраві кінематографічні аналоги творів І.С.Тургенева ("Дворянське гніздо") і А.П.Чехова ("Дядя Ваня", приз МКФ в Сан-себастьяні, 1971).
У 1970-і роки в творчій еволюції режисера відбувається різкий поворот. За сценарієм Е.Грігорьєва він ставить поетичну драму про сучасну молодь "Романс про закоханих" (головний приз МКФ в Карлових Варах, 1974). Непростий в жанрових координатах фільм, заснований на зіставленні «романтичної» і «реалістичної» частин, користується великим глядацьким успіхом. Услід за цим Кончаловський декілька років працює над епопеєю "Сибіріада" (приз жюрі МКФ в Канні, 1978), події і герої якої - жителі глухого сибірського села Елань - простежуються з дореволюційних часів до 1970-х років. Епічний лад картини знайшов вираз не тільки в долях героїв декількох поколінь, але і у вражаючих звукозорових пасажах (оператор Л.Пааташвілі, композитор Е. Артем'єв). Примітно, що обом фільмам був властивий громадянсько-патріотичний пафос, який сприймався швидше як органічний елемент їх стилістики, ніж наслідок вимушеного компромісу з владою. Режисер був удостоєний звання народного артиста РРФСР. Проте після постановки цих картин Кончаловський проявляє незговірливість у відносинах з керівництвом Держкіно СРСР і незабаром стає першим радянським режисером, що виїхав для роботи до Голлівуду.
У США Міхалков-Кончаловський був вимушений працювати в традиціях голлівудського «мейнстріму», віддаючи пріоритет сюжетній цікавості перед «психологією», соціальним типам - перед характерами, проте в деяких фільмах ("Коханці Марії", "Гомер і Еді" - Гран-прі МКФ в Сан-Себастьяні) він зберіг характерні ознаки європейського стилю. Після конфлікту з продюсерами на зйомках фільму "Танго і Кеш" режисер був вимушений достроково розірвати контракт.
Після повернення до Росії новим героєм фільму Міхалкова-Кончаловського (поставленого в копродукції з США і Італією) став кіномеханік, що обслуговував перегляд Сталіна і його найближчого оточення ("Ближній круг"). Потім режисер знов звернувся до теми і героїв фільму "Асине щастя" (Курочка-ряба), зробивши спробу ввести їх в контекст соціальної ломки 1990-х років. В кінці 1990-х років Кончаловський екранізував для американського телебачення старогрецький епос Одіссея, випустив дві книги мемуарів, займався постановкою масштабних театралізованих дій і оперних спектаклів[3].
За своє творче життя Кончаловський написав 23 сценарії, зробив декілька гучних театральних постановок, опублікував декілька книг, отримав безліч премій, нагород, звань[2].
Фільмографія[4]
Акторські роботи
Рік | Назва | Роль |
---|---|---|
1961 | Суд божевільних | |
1962 | Іванове дитинство | солдат |
1964 | Мені двадцять років "Застава Ілліча" | Юрій |
1994 | Курочка Ряба | клієнт в перукарні, в титрах не вказаний |
Інша участь у фільмах
Рік | Тип | Назва | Роль |
---|---|---|---|
1960 | ф | Каток і скрипка | сценарист |
1961 | ф | Хлопчик і голуб | сценарист |
1962 | ф | Іванове дитинство | сценарист |
1963 | ф | Хлопчик і голуб | режисер |
1965 | ф | Перший вчитель | режисер, сценарист |
1967 | ф | Історія Асі Клячин, яка любила, та не вийшла заміж | режисер |
1967 | ф | Ташкент - місто хлібне | сценарист |
1969 | ф | Андрій Рубльов | сценарист |
1969 | ф | Дворянське гніздо | режисер, сценарист |
1970 | ф | Дядя Ваня | режисер, сценарист |
1970 | ф | Кінець Отамана | сценарист |
1972 | ф | Чекаємо тебе, хлопче | сценарист |
1972 | ф | Сьома куля | сценарист |
1973 | ф | Лютий | сценарист |
1973 | ф | Шанувальник | сценарист |
1974 | ф | Романс про закоханих | режисер |
1974 | ф | Пісня про Маншук | сценарист |
1975 | ф | Одного життя мало | сценарист |
1976 | ф | Раба кохання | сценарист |
1977 | ф | Транссибірський експрес | сценарист |
1978 | ф | Кров і піт | сценарист |
1978 | ф | Сибіріада | режисер, сценарист |
1980 | ф | Зламане вишневе деревце | режисер |
1983 | ф | Возлюблені Марії / Maria's Lovers | режисер, сценарист |
1985 | ф | Потяг-утікач | режисер |
1986 | ф | Дует для соліста / Duet for One (за п'єсою Т.Кемпінскі) | режисер, сценарист |
1987 | ф | Сором'язливі люди / Shy People | режисер, сценарист |
1989 | ф | Танго і Кеш | режисер |
1990 | ф | Гомер і Еді | режисер |
1991 | ф | Ближнє коло | режисер, сценарист |
1994 | ф | Курочка Ряба | режисер, сценарист, продюсер |
1995 | ф | Люм'єр і компанія | режисер, сценарист |
1997 | ф | Одіссея | режисер |
2002 | ф | Дім дурнів | режисер, продюсер |
2003 | ф | Лев узимку | режисер |
2003 | док | Сергій Прокоф'єв (цикл "Генії") | режисер |
2003 | док | Сергій Рахманінов (цикл "Генії") | режисер |
2004 | док | Юрій Андропов (цикл "Тягар влади") | режисер |
2004 | док | Гейдар Алієв (цикл "Тягар влади") | режисер |
2005 | док | Культура - це доля | автор ідеї, провідний |
2006 | док | Олександр Скрябін (цикл "Генії") | режисер |
2006 | док | Ігор Стравінський (цикл "Генії") | режисер |
2006 | док | Дмитро Шостакович (цикл "Генії") | режисер |
2006 | док | Володимир Софроницький (цикл "Генії") | режисер |
2007 | ф | Мороз по шкірі | сценарист, продюсер |
2007 | ф | У кожного своє кіно епізод "У темряві" ("Dans le Noir") |
режисер |
2007 | ф | Глянець | режисер |
2008 | ф | Демони Санкт Петербурга | сценарист |
2010 | ф | Остання неділя | виконавчий продюсер |
2010 | ф | Лускунчик і Щурячий Король | режисер, сценарист, продюсер |
Відеокліпи
2007 - "Дорогі мої москвичі", співак Діма Білан 2007 - "O Sole Mіо", співак Діма Білан
Нагороди
1962 - "Хлопчик і голуб" - курсова робота (спільно з Е.Осташенко). Головний приз (конкурс дебютів) на МКФ для дітей та юнацтва у Венеції-1962 (Італія).
1962 - "Іванове дитинство" - автор сценарію спільно з В.Богомоловим, М.Папава, А. Тарковського." Золотий лев "на МКФ у Венеції-1962 (Італія).
1969 - "Андрій Рубльов" - автор сценарію спільно з А. Тарковським. Приз ФІПРЕССІ на МКФ в Канні-1969 (Франція).
Фільми про Кончаловського
2007 - "Андрій Кончаловський. Сцена" - документальний фільм, режисер Микита Тихонов
2007 - "Андрій Кончаловський. Екран" - документальний фільм, режисер Олексій Колесников[4]
Театральні проекти
"Євгеній Онєгін" - спектакль, Ла Скала, Італія, 1985 р.
"Пікова дама" - спектакль, Ла Скала, Італія, 1990 р.
"Міс Жюлі" - спектакль, Театр на Малій Бронній, Москва, 2005 р., 2007 р.
"Король Лір" - спектакль, Na Woli, Варшава, 2006 р.
"Чайка" - спектакль, Одеон, Париж, 1987 р., Театр імені Мосради, Москва, 2004 р., гастролі в Італії, 2007 р.
"Дядя Ваня" - спектакль, Театр імені Мосради, Москва, 2009 - по даний час р., гастролі в Італії 2009 р., в Прибалтиці 2009 р., в Ізраїлі 2010[4]
Опери
"Наша древня столиця" - музичне дійство на честь святкування 850-річчя Москви, Червона площа, 1997 р.
"Війна і мир "- опера, Маріїнський театр, Санкт-Петербург, 2000 р., Метрополітен-опера, Нью-Йорк 2002 і 2009 рр..
"Бал Маскарад" - опера, Театро Реджіо, Італія, 2001 рік., Маріїнський театр, Санкт-Петербург, 2001 р.
"Святкування 300-річчя Санкт-Петербурга" - видовищне шоу, Санкт-Петербург, 2003 р.
" Борис Годунов "- опера, Театро Реджіо, Італія, Турин 2010[4]
Бібліографія
1977 - Парабола задуму
1991 - Ближнє коло. Погляд зсередини на радянське життя під владою Сталіна
1998 - Низькі істини
1999 - підноситься обман
2001 - Біла бузок
2006 - Низькі істини сім років потому
2007 - На трибуні реакціонера (спільно з В. Б. Пастухова)[4]
Сім'я
Прадід по материнській лінії - російський художник Василь Суріков.
Дід - художник Петро Кончаловський.
Батько - Сергій Міхалков, драматург, поет, відомий дитячий письменник.
Мати - поетеса, перекладачка Наталя Кончаловська
Старша сестра Катерина - дочка від першого шлюбу Наталі Кончаловської. Була одружена з радянським письменником Юліаном Семеновим.
Молодший брат - кінорежисер Микита Міхалков.
Дружини
Андрій Кончаловський одружений п'ять разів, його дружини[7]:
- Ірина Кандат, балерина (з 1955 по 1957 рр..)
- Наталія Арінбасарова, балерина і актриса (з 1965 по 1969 рр..)
- Вівіан Михалкова (Годе), француженка, сходознавець (з 1969 по 1980 рр..)
- Ірина Мартинова, диктор телебачення (з 1990 по 1997 рр..)
- Юлія Висоцька, актриса і телеведуча (з 1998 року по теперішній час)
Діти
- Син Єгор Кончаловський (нар. 1966), кінорежисер (від другої дружини).
- Донька Олександра (нар. 1970) (від третьої дружини).
- Дочка Дарина (нар. 1980) від актриси Ірини Бразговка.
- Дочки: Наталя (нар. 1991) і Олена (нар. 1993) (від четвертої дружини).
- Дочка Марія (нар. 1999) і син Петро (нар. 2003) (від п'ятої дружини).
Онуки
- внучка Марія (2001) - дочка Єгора
- три внучки від дочки Олександри
- три онуки і одна онука від дочки Дарії[4]
Джерела
- ↑ а б в Андрій Кончаловський. Процитовано 3.12.2013.
- ↑ а б в г Міхалков-кончаловський Андрій. Процитовано 3.12.2013.
- ↑ а б в г Андрій Міхалков-Кончаловський. Кадр з фільму. Процитовано 3.12.2013.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Міхалков-Кончаловський, Андрій Сергійович. Процитовано 3.12.2013.
- ↑ Інга Домбровська (23 вересня 2011). Кавалер ордену Почесного легіону Андрій Кончаловський згадує. RFI. Процитовано 3.12.2013. (рос.)
- ↑ Андрій Кончаловський розповів про протистояння з братом Микитою Михалковим. 3 липня 2013. Процитовано 4.12.2013.
- ↑ Михалков-Кончаловский Андрон. Процитовано 4.12.2013. (рос.)
Посилання
- Андрій Кончаловський на сайті IMDb (англ.)
- konchalovsky.ru — офіційний сайт Андріяя Кончаловського
- Продюсерський Центр Андрія Кончаловського
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кончаловський Андрій Сергійович |
- Народились 20 серпня
- Народились 1937
- Випускники ВДІК
- Випускники Московської консерваторії
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 4 ступеня
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 850-річчя Москви»
- Народні артисти РРФСР
- Заслужені діячі мистецтв РРФСР
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Кавалери ордена «Данакер»
- Лауреати Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих
- Лауреати премії «Ніка»
- Лауреати премії «Золотий орел»
- Лауреати премії «Срібний лев» за найкращу режисуру
- Кінорежисери СРСР
- Кінорежисери США
- Французькі кінорежисери
- Російські кінорежисери
- Радянські сценаристи
- Сценаристи США
- Французькі сценаристи
- Російські сценаристи
- Кінопродюсери США
- Французькі продюсери
- Російські продюсери
- Лауреати премії «Еммі»
- Радянські актори
- Російські мемуаристи