Апатит: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 28: | Рядок 28: | ||
| Особливості= |
| Особливості= |
||
|}} |
|}} |
||
'''Апати́т''' ({{lang-el|απαταω}} — обманюю) ''англ. ''[[apatite]] |
'''Апати́т''' ({{lang-el|απαταω}} — обманюю) ''англ. ''[[apatite]], ''рос.'' [[апатит]]) — [[мінерал]] з групи [[фосфат]]ів. Раніше його приймали за інші мінерали подібного [[Габітус (мінералогія)|габітусу]] - [[берил]], [[турмалін]] тощо. Безводний фосфат кальцію острівної будови. Стара укр. назва — [[злудень]]. |
||
== Загальний опис == |
== Загальний опис == |
Версія за 15:09, 13 грудня 2013
Апатит | |
---|---|
Загальні відомості | |
Абревіатура | Ap[1] |
Хімічна формула | [Ca5(PO4)3 F, Cl] |
Клас мінералу | фосфати |
Ідентифікація | |
Колір | безбарвний, білий, жовтий |
Сингонія | гексагональна |
Твердість | 5 |
Блиск | скляний, жирний полиск |
Колір риси | білий |
Густина | 3,18—3,21 |
Інші характеристики | |
Названо на честь | брехливість (давньогрецька мова) |
Апатит у Вікісховищі |
Апати́т (грец. απαταω — обманюю) англ. apatite, рос. апатит) — мінерал з групи фосфатів. Раніше його приймали за інші мінерали подібного габітусу - берил, турмалін тощо. Безводний фосфат кальцію острівної будови. Стара укр. назва — злудень.
Загальний опис
Склад: Ca5[CO3][PO4]3(F, Cl, OH, О). Містить (%): CaO — 55,38; P2O5 — 42,06; F — 1,25; Cl — 2,33; Н2О — 0,56. У відповідності з цим розрізняються 1) фторапатит — фтор-вміщуючий; 2) хлорапатит — хлор-вміщуючий; 3) гідроксилапатит — ОН-вміщуючий. У природі переважають апатити, що містять фтор (фторапатити). Кальцій апатитів іноді заміщується стронцієм, кількість якого доходить до 11%, а також рідкоземельними елементами.
Кристалографія
Сингонія гексагональна, гексагонально-біпірамідальний вид симетрії. Габітус. Часто зустрічається у вигляді призматичних кристалів призматичного, подовжено-призматичного габітуса, інколи - короткопризматичного або таблитчастого. Головні прості форми: {1010}, {1120}, {0001}, {10l2}, {1011}, {1121}, {2021}, {3142} та ін. Кристали, часто мають форму шестигранних призм, коротко- та довгопризматичні, товстотаблитчасті, голковидні. Кристали апатиту найчастіше витягнуті по головній осі.
Фізичні властивості
Колір дуже різноманітний, найчастіше голубий, зелений, фіолетовий, безбарвний, білий, жовтий тощо. Блиск скляний, на зломі — жирний. Спайність недосконала по (0001), по ній часто зустрічається окремість. Твердість 5,5. Питома вага 3,18-3,22.
Зустрічається також у вигляді зернистих мас — у такій формі разом з нефеліном утворює величезне Хібінське родовище в Мурманській обл. Хібінські апатити і почасти фосфорити є осн. сировиною для виробництва штучних фосфатних добрив, а також фосфору та його сполук. Значно поширені зернисті, щільні, тонкокристалічні, інколи поперечно-жилкуваті і землисті утворення апатиту.
Утворення і родовища
Головні промислові типи родовищ апатиту зв'язані з магматичними процесами, в результаті яких апатит концентрується у вивержених гірських породах, переважно в сієнітах. У цих випадках він часто асоціює з залізними рудами (родовище Кіроноваара у Швеції, гора Висока на Уралі). Винятковий інтерес мають родовища апатиту магматичного походження, зв'язані лужними виверженими породами. З них найбільшим у світі є саме Хібінське родовище на Кольському півострові. Поширений як акцесорний мінерал багатьох магматичних порід і пегматитів. Зустрічається у контактово-метасоматичних утвореннях, гідротермальних жилах, є основною складовою частиною фосфатів. Менше значення має апатит, який виник пневматолітовим шляхом на контактах, а також в жилах. Родовища фосфоритів формуються в морських басейнах і зустрічаються в усіх відкладах від кембрійських до третинних. Вони продовжують формуватися і в даний момент. В Україні є в Запорізькій, Харківській, Чернігівській, Івано-Франківській та інших областях. Сировина для вироблення добрив.
Різновиди
Розрізняють:
- апатит вуглецевий (гідроксилапатит, у якого частина фосфору заміщена вуглецем, містить до 4,43% СО2); апатит залізистий (трипліт);
- апатит землистий (змінений апатит у вигляді землистих агрегатів);
- апатит ітріїстий (відміна апатиту з родовища Нарсарссуак, Ґренландія, яка містить до 4% Y2O3);
- апатит карбонатний (апатит вуглецевий);
- апатит лужний (загальна назва для мінералів групи апатиту, які містять луги);
- апатит марганцевистий (відміна апатиту, яка містить до 11% MnO);
- апатит арсенистий (мінерал, за складом проміжний між апатитом і свабітом, виявлений у родов. Франклін, шт. Нью-Джерсі, США);
- апатит мідний (відміна апатиту синього кольору, яка містить до 20,93% CuO);
- апатит свинцевий (піроморфіт);
- апатит сульфатистий (відміна апатиту, яка містить SO2−
4); - апатит сульфідний (мінерал, знайдений у ниркових каменях; у ньому дві групи ОН− заміщуються S2−); апатит уранистий (відміна апатиту, яка містить до 3,7% UO2);
- апатит флуористо-хлористий (найпоширеніша відміна апатиту);
- апатит флуористо-хлористо-кисневистий (відміна апатиту з околиць м. Ігл, шт. Колорадо, США; містить 2,4% F; 0,91% Cl та додатковий кисень — 0,12%);
- апатит хлористо-флуористий (рідкісна відміна апатиту, в якій хлору менше за флуор);
- апатит церіїстий (відміна апатиту, яка містить до 3% Ce2O3).
Найчастіше зустрічається фтор-апатит, часом F (або Cl) заміщується на CO3, SO4, OH та ін.
Група апатиту
Апатиту група (рос. апатита группа, англ. apatite group, нім. Apatitgruppe) — включає мінерали: беловіт, ванадиніт, вілкеїт, гедіфан, гідроксилапатит, даліт, джонбауліт, льюістоніт, міметезит, піроморфіт, сааміт, свабіт, стронціоапатит, ферморит, франколіт, флуорапатит, хлорапатит.
Див. також
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.
- Лазаренко Є. К. Курс мінералогії. Ч. 2. Львів, Вид. Львів. ун-ту. - 1959. - 654 с.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Ферсман А. Е. Апатит, его месторождения, геохимия, запасы и экономика. В кн.: Хибинские апатиты, т. 3. Л., 1931;
- Бушинский Г. П. Апатит, фосфорит, вивианит. М., 1952.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: category:Apatite |
- Mineralien-Lexikon — Apatit
- Webmineral — Apatite (engl.)
- Edelstein-Knigge — Apatit
- Uni Erlangen — Apatit in Knochen
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43