Костарів Леонід: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Kvandr (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Kvandr (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 24: | Рядок 24: | ||
Після [[1939]] – резидент [[НКВД]] у Празі під час німецької окупації та після [[Друга світова війна|Другої світової війни]], працював проти керівного осередку [[ЗЧ ОУН]] в [[Мюнхен]]і. |
Після [[1939]] – резидент [[НКВД]] у Празі під час німецької окупації та після [[Друга світова війна|Другої світової війни]], працював проти керівного осередку [[ЗЧ ОУН]] в [[Мюнхен]]і. |
||
== Друковані праці Костарєва == |
|||
* Проблеми української промислової політики // [[Розбудова нації (газета)|Розбудова Нації]]. — 1929. — Число 5. – С. 137-142 |
|||
* Упромисловлення України // Розбудова Нації. — 1929. — Число 6-7. – С. 191-195 |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
Версія за 17:49, 21 грудня 2013
Леонід Костарів (* 6 лютого 1888, Санкт-Петербург – ?) – український економіст. Політично позиціонував себе як український націоналіст і фашист. Агент ОГПУ/НКВД.
Біографія
Середню освіту здобув у Санкт-Петербурзі.
Вищу освіту здобував на економічному факультеті Петербурзького політехнічного інституту (до 1912), після чого служив в російському флоті.
1919 – потрапив до армії УНР, разом із нею був інтернований у Польщі.
Початок 1920-х років – разом із Петром Кожевниковим створив Союз Українських Фашистів (СУФ).
1925 – як представник СУФ брав участь в установчих зборах Леґії українських націоналістів (ЛУН).
1928 – закінчив економічний відділ Української Господарської Академії в Подєбрадах і здобув фах інженера-економіста.
1928 – став політичним референтом Центрального Комітету ЛУН.
1928 – взяв участь в Другій Конференції Українських Націоналістів в Празі, як представник ЛУН.
1929 – брав активну участь в I Конгресі Українських Націоналістів, на якому очолював організаційну комісію. Зголосив на конгресі цілих 4 реферати: «Промислова політика України», «Проблема морської оборони України», «Національна революція на Західних Землях України», «Уваги до статуту ОУН». Був обраний членом Проводу українських націоналістів (ПУН).
1933 – Надзвичайним Судом ОУН виключений із членів ПУН (у діяльності якого на той час фактично не брав участі понад два роки) та самої Організації. Причини: за порушення приписів «Правильника організаційної карности членів ОУН» та устрою ОУН, які виявилися у відсутності "моральних прикмет члена ОУН", "інтриґанстві супроти інших членів ПУН" та "нахилі до розвалювання ОУН". А найголовніше – був запідозрений у діяльності на користь чужої розвідки (як з'ясувалося згодом, радянської) [1].
Після 1939 – резидент НКВД у Празі під час німецької окупації та після Другої світової війни, працював проти керівного осередку ЗЧ ОУН в Мюнхені.
Друковані праці Костарєва
- Проблеми української промислової політики // Розбудова Нації. — 1929. — Число 5. – С. 137-142
- Упромисловлення України // Розбудова Нації. — 1929. — Число 6-7. – С. 191-195