Костарів Леонід: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Kvandr (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Kvandr (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 24: Рядок 24:


Після [[1939]] – резидент [[НКВД]] у Празі під час німецької окупації та після [[Друга світова війна|Другої світової війни]], працював проти керівного осередку [[ЗЧ ОУН]] в [[Мюнхен]]і.
Після [[1939]] – резидент [[НКВД]] у Празі під час німецької окупації та після [[Друга світова війна|Другої світової війни]], працював проти керівного осередку [[ЗЧ ОУН]] в [[Мюнхен]]і.

== Друковані праці Костарєва ==
* Проблеми української промислової політики // [[Розбудова нації (газета)|Розбудова Нації]]. — 1929. — Число 5. – С. 137-142
* Упромисловлення України // Розбудова Нації. — 1929. — Число 6-7. – С. 191-195


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 17:49, 21 грудня 2013

Леонід Костарів (* 6 лютого 1888, Санкт-Петербург – ?) – український економіст. Політично позиціонував себе як український націоналіст і фашист. Агент ОГПУ/НКВД.

Біографія

Провідні члени ЛУН. Сидить другий з правого боку – Леонід Костарів.

Середню освіту здобув у Санкт-Петербурзі.

Вищу освіту здобував на економічному факультеті Петербурзького політехнічного інституту (до 1912), після чого служив в російському флоті.

1919 – потрапив до армії УНР, разом із нею був інтернований у Польщі.

Початок 1920-х років – разом із Петром Кожевниковим створив Союз Українських Фашистів (СУФ).

1925 – як представник СУФ брав участь в установчих зборах Леґії українських націоналістів (ЛУН).

1928 – закінчив економічний відділ Української Господарської Академії в Подєбрадах і здобув фах інженера-економіста.

1928 – став політичним референтом Центрального Комітету ЛУН.

1928 – взяв участь в Другій Конференції Українських Націоналістів в Празі, як представник ЛУН.

1929 – брав активну участь в I Конгресі Українських Націоналістів, на якому очолював організаційну комісію. Зголосив на конгресі цілих 4 реферати: «Промислова політика України», «Проблема морської оборони України», «Національна революція на Західних Землях України», «Уваги до статуту ОУН». Був обраний членом Проводу українських націоналістів (ПУН).

1933 – Надзвичайним Судом ОУН виключений із членів ПУН (у діяльності якого на той час фактично не брав участі понад два роки) та самої Організації. Причини: за порушення приписів «Правильника організаційної карности членів ОУН» та устрою ОУН, які виявилися у відсутності "моральних прикмет члена ОУН", "інтриґанстві супроти інших членів ПУН" та "нахилі до розвалювання ОУН". А найголовніше – був запідозрений у діяльності на користь чужої розвідки (як з'ясувалося згодом, радянської) [1].

Після 1939 – резидент НКВД у Празі під час німецької окупації та після Другої світової війни, працював проти керівного осередку ЗЧ ОУН в Мюнхені.

Друковані праці Костарєва

  • Проблеми української промислової політики // Розбудова Нації. — 1929. — Число 5. – С. 137-142
  • Упромисловлення України // Розбудова Нації. — 1929. — Число 6-7. – С. 191-195

Примітки

Джерела

Панченко В.Г. Концепція промислового розвитку України на сторінках часопису «Розбудова нації» // Інститут суспільних досліджень