Інтердикт: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
RLutsBot (обговорення | внесок)
м Перенесено 20 інтервікі-посилань до Вікіданих (Q6291244)
Рядок 23: Рядок 23:
* [[Олександр III (папа римський)|Олександр III]] у [[1181]] році наклав інтердикт на [[Шотландія|Шотландію]] й відлучив від церкви її короля [[Вільгельм I (король Шотландії)|Вільгельма I]].
* [[Олександр III (папа римський)|Олександр III]] у [[1181]] році наклав інтердикт на [[Шотландія|Шотландію]] й відлучив від церкви її короля [[Вільгельм I (король Шотландії)|Вільгельма I]].
* Папа [[Інокентій III]] накладав п’ятирічний (1208—1213) інтердикт на [[Англія|Англію]] після того як [[Іоанн Безземельний]] відмовився визнати призначеного Римом [[Архієпископ Кентерберійський|архієпископа Кентерберійського]]. При цьому короля було відлучено від церкви. В решті решт Іоанн визнав себе васалом римського папи.
* Папа [[Інокентій III]] накладав п’ятирічний (1208—1213) інтердикт на [[Англія|Англію]] після того як [[Іоанн Безземельний]] відмовився визнати призначеного Римом [[Архієпископ Кентерберійський|архієпископа Кентерберійського]]. При цьому короля було відлучено від церкви. В решті решт Іоанн визнав себе васалом римського папи.
* [[Іоанн XXII]] накладав інтердикт на [[Німеччина|Німеччину]] [[1322]] року. При цьому імператор [[Людовік IV (імператор Священної Римської імперії)|Людвіг Баварський]] був відлучений від церкви.
* [[Іоанн XXII]] накладав інтердикт на [[Німеччина|Німеччину]] [[1322]] року. При цьому імператор [[Людовик IV (імператор Священної Римської імперії)|Людвіг Баварський]] був відлучений від церкви.
* [[Григорій XI]] накладає інтердикт на [[Флоренція|Флоренцію]] в березні [[1376]] року під час [[Війна восьми святих|Війни восьми святих]].
* [[Григорій XI]] накладає інтердикт на [[Флоренція|Флоренцію]] в березні [[1376]] року під час [[Війна восьми святих|Війни восьми святих]].
* Папа [[Павло V]] наклав інтердикт на [[Венеція|Венецію]] у [[1608]] році, але [[папська курія]] була змушена піти на поступки, зважаючи на стійкість республіки.
* Папа [[Павло V]] наклав інтердикт на [[Венеція|Венецію]] у [[1608]] році, але [[папська курія]] була змушена піти на поступки, зважаючи на стійкість республіки.

Версія за 20:52, 3 січня 2014

Інтердикт (лат. interdictum — заборона) — у римо-католицькій церкві тимчасова заборона усіх церковних діянь і треб (наприклад, миропомазання, сповіді, укладання шлюбу, євхаристії), що накладалась папою або єпископом. Часто інтердикт накладався на населення цілої країни чи міста, набагато рідше — на окремих осіб. Інтердикт стосовно визначеної особи зазвичай називають відлученням від церкви (екскомунікацією).

Існує три види інтердикту:

  • Особистий (рухомий) інтердикт (interdictum personale seu ambulatorium), що накладався на певних осіб усюди, де б вони не перебували
  • Місцевий інтердикт (interdictum locale), що обмежувався певною місцевістю, але її мешканці, перейшовши в інше місце, могли бути присутніми на богослужіннях і брати участь в усіх церковних благах
  • Змішаний інтердикт (interdictum mixtus), що накладався не лише на місцевість, але й на її мешканців.

Інтердикт у Середньовіччі

У XI—XII століттях інтердикт був зброєю римо-католицької церкви у боротьбі зі світською владою. Накладення інтердикту на державу часто супроводжувалось відлученням правителя від церкви.

З плином часу, вже наприкінці Середньовіччя, воно дещо змінилось й почало застосовуватись менш активно. Інтердикт дещо пом’якшився і тепер під час накладення було дозволено:

Відомі випадки

Папа Григорій XI

Найвідомішими є такі випадки накладення інтердикту:

Нині інтердикт втратив колишнє значення, однак і донині зберігається у канонічному праві.

У православ’ї відомий випадок інтердикту в Константинопольській Церкві наприкінці 1890 року, за Вселенського Патріарха Діонісія V, — як протест проти політики оттоманської Порти стосовно прав та привілеїв Церкви [1].

Примітки

  1. Іван Соколов. Константинопольская церковь въ XIX вѣкѣ. Опытъ историческаго изслѣдованія. Т. I, СПб., 1904, стор. 386—387.

Посилання