Макух Іван: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
вікіфікація, доповнення, оформлення |
||
Рядок 7: | Рядок 7: | ||
Народився в селі Дорожеве [[Самбірський повіт|Самбірського повіту]]. 1887 р. вступив до Дрогобицької гімназії. За популяризацію ідей українських радикалів у своєму селі на 5-му курсі відрахований з гімназії. 1892 року вступив до Львівської академічної гімназії, де черз «невідповідну поведінку» перебував на контролі. Через відсутність коштів на навчання давав приватні уроки, працював інструктором в інституті св. Миколая у Львові. |
Народився в селі Дорожеве [[Самбірський повіт|Самбірського повіту]]. 1887 р. вступив до Дрогобицької гімназії. За популяризацію ідей українських радикалів у своєму селі на 5-му курсі відрахований з гімназії. 1892 року вступив до Львівської академічної гімназії, де черз «невідповідну поведінку» перебував на контролі. Через відсутність коштів на навчання давав приватні уроки, працював інструктором в інституті св. Миколая у Львові. |
||
Упродовж навчання особисто познайомився з [[Франко Іван Якович| |
Упродовж навчання особисто познайомився з [[Франко Іван Якович|Іваном Франком]] та [[Павлик Михайло Іванович|Михайлом Павликом]], які, за спогадами Макуха, «мали на молодь революційний вплив». У грудні 1895 р. продовжив навчання на правничому факультеті Львівського університету. В часі навчання вступив до студентського товариства «Академічна громада», де працював скарбником фонду взаємодопомоги; продовжував давати приватні уроки, влаштувався на працю в адміністрацію НТШ. У 1900 р. одружився з донькою незаможного священика. |
||
1901 р. почав адвокатську практику, продовжив працювати в НТШ, редагував і видавав друкований орган радикалів «Громадський голос». З початком революційних подій в Росії 1905 року спільно з Грицем Гарматієм переправляв літературу та влаштовував місця для переховування втікачів. 1907 року відкрив адвокатську контору в [[Тлумач|Товмачі]], очолив повітовий виборчий комітет. 1908 р. був обраний кандидатом в посли до Галицького сейму по Товмацькій (Тлумацькій) і Тисменицькій судових округах. Увійшов до «Українського соймового клубу» Галицького сейму секретарем, який очолив [[Олесницький Євген]]. Опікувався проблемами народного шкільництва в Галичині. На виборах 1913 р. переміг кандидата-поляка. |
1901 р. почав адвокатську практику, продовжив працювати в НТШ, редагував і видавав друкований орган радикалів «Громадський голос». З початком революційних подій в Росії 1905 року спільно з [[Гарматій Григорій Васильович|Грицем Гарматієм]] переправляв літературу та влаштовував місця для переховування втікачів. 1907 року відкрив адвокатську контору в [[Тлумач|Товмачі]], очолив повітовий виборчий комітет. 1908 р. був обраний кандидатом в посли до Галицького сейму по Товмацькій (Тлумацькій) і Тисменицькій судових округах. Увійшов до «Українського соймового клубу» Галицького сейму секретарем, який очолив [[Олесницький Євген]]. Опікувався проблемами народного шкільництва в Галичині. На виборах 1913 р. переміг кандидата-поляка. |
||
== Визвольні змагання == |
== Визвольні змагання == |
||
Рядок 27: | Рядок 27: | ||
== Польський час == |
== Польський час == |
||
Разом з однодумцями відновлював зруйновані війною читальні, за його сприяння в Тлумачі 1928 року відкрито бурсу. 1923 року переобраний головою УРП, першим заступником — [[Бачинський Лев Васильович| |
Разом з однодумцями відновлював зруйновані війною читальні, за його сприяння в Тлумачі 1928 року відкрито бурсу. 1923 року переобраний головою УРП, першим заступником — [[Бачинський Лев Васильович|Лева Бачинського]], головним секретарем [[Навроцький Осип|Осипа Навроцького]]. У 1924 головою УРП обрано Л. Бачинського, Макух і М. Рогуцький — заступники. В 1920-х проводить протестаційні віча в Станіславові, Самборі, Тернополі, Бережанах, Косові, Коломиї, Стрию, Дрогобичі. 1926 року відбувся об"єднавчий з"їзд УРП та волинської організації УПСР, утворена УСРП (Українська соціалістично-радикальна партія), очолив Л. Бачинський, заступники — Макух та Семен Жук. Разом з тим у Тлумачі був правником «Селянської каси». |
||
На виборах 1928 УПСР |
На виборах 1928 УПСР провела своїх представників до сейму та сенату, один з послів до парламенту — Макух. До його компетенції належали питання правового захисту українського населення від свавілля польських чиновників та місцевих владних органів. Після смерті Л. Бачинського у 1930-х роках очолював управу УСРП. В 30-х роках пройшов до польського парламенту по об'єднаних списках УНДП і УСРП. |
||
У 1933 р. брав участь у відкритті нового будинку Районової Молочарні в [[Коропець|Коропці]].<ref>''В.Маркевич.'' Коропець / Каледоскоп Минулого // [[Бучач і Бучаччина|Бучач і Бучаччина: Історично-мемуарний збірник]] — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто: НТШ, Український архів, 1972. — 944 с., іл. с. 555</ref> |
|||
== Друга світова == |
== Друга світова == |
Версія за 09:57, 15 січня 2014
Іва́н Маку́х (* 1872, с.Дорожеве (тепер Верхній Дорожів) — † 18 вересня1946,Зальцбург) — український галицький державний, громадсько-політичний діяч. Представник Української радикальної партії, її голова в 1930–1939 роках, посол до Галицького сейму (у 1908–1918 роках), делегат Української Національної Ради ЗУНР, потім державний секретар праці й відбудови, з січня 1919 року — державний секретар внутрішніх справ.
Початки
Народився в селі Дорожеве Самбірського повіту. 1887 р. вступив до Дрогобицької гімназії. За популяризацію ідей українських радикалів у своєму селі на 5-му курсі відрахований з гімназії. 1892 року вступив до Львівської академічної гімназії, де черз «невідповідну поведінку» перебував на контролі. Через відсутність коштів на навчання давав приватні уроки, працював інструктором в інституті св. Миколая у Львові.
Упродовж навчання особисто познайомився з Іваном Франком та Михайлом Павликом, які, за спогадами Макуха, «мали на молодь революційний вплив». У грудні 1895 р. продовжив навчання на правничому факультеті Львівського університету. В часі навчання вступив до студентського товариства «Академічна громада», де працював скарбником фонду взаємодопомоги; продовжував давати приватні уроки, влаштувався на працю в адміністрацію НТШ. У 1900 р. одружився з донькою незаможного священика.
1901 р. почав адвокатську практику, продовжив працювати в НТШ, редагував і видавав друкований орган радикалів «Громадський голос». З початком революційних подій в Росії 1905 року спільно з Грицем Гарматієм переправляв літературу та влаштовував місця для переховування втікачів. 1907 року відкрив адвокатську контору в Товмачі, очолив повітовий виборчий комітет. 1908 р. був обраний кандидатом в посли до Галицького сейму по Товмацькій (Тлумацькій) і Тисменицькій судових округах. Увійшов до «Українського соймового клубу» Галицького сейму секретарем, який очолив Олесницький Євген. Опікувався проблемами народного шкільництва в Галичині. На виборах 1913 р. переміг кандидата-поляка.
Визвольні змагання
1914 р. з початком Першої світової війни мобілізований. Вступив в бій з російськими військами під Солотвином, розбитий підрозділ відступив під Сігет в Румунії. В грудні 1914 р. звільнений з військової служби через виснаженість, переїхав до Відня. Там виступав в українських колах з відстоюванням ідеї створення УСС. У травні-червні 1915 р. Макух — на звільнених австрійською армією землях Галичини, делегат «Сільського господаря» у Львові, отримав дозвіл повернутися до Товмача, де проживала дружина і 4 дітей. Зосередився на відбудові зруйнованих війною сіл і допомозі малограмотним селянам; за це отримав австрійську медаль «Цивільний хрест за заслуги» ІІ ступеня.
У червні 1916 з початком Брусіловського прориву емігрував з Товмача до Нового Сончу. У кінці 1916 р. повернувся до Львова, працював у «Сільському господарі» та «Союзі для збуту худоби». Активно діяв у «Централі відбудови краю» (Краків), від цієї організації контролював в Сяноку відновлювальні роботи.
Весною 1918 р. повернувся до Товмача, з однодумцями організував віче щодо Брестського мирного договору; очолює владу в місті. В кінці жовтня прибув до Львова на консультації з УНРадою, відбув до Станіславова з наказом місцевому проводу перебрати владу.
1 листопада його обирають головою повітової національної ради Товмача. В грудні 1918 Сидір Голубович переносить за його порадою уряд до Станіславова. В січні 1919 очолює новий уряд Народного секретаріату. Спільно з М. Мартинцем випускає обіжник повітовим комісаріатам щодо проведення весняних польових робіт. Згідно з його пропозиціями упроваджуються нові форми керівництва в повітах, для боротьби з корупцією та хабарництвом засновується посада Державного ревізора — посів М. Воробець.
Після проголошення Державної злуки ЗУНР і УНР на засіданні Державного секретаріату 25 лютого за участю С. Петлюри Макух пропонує у всій УНР утворити єдину адміністрацію і жандармерію. На початку 1919 з"їзд УРП обрав Макуха головою.
Після перебрання Євгеном Петрушевичем всіх повноважень як Диктатором ЗУНР Макух відмовився від посади у владі, повернуся до Тлумача.
Польський час
Разом з однодумцями відновлював зруйновані війною читальні, за його сприяння в Тлумачі 1928 року відкрито бурсу. 1923 року переобраний головою УРП, першим заступником — Лева Бачинського, головним секретарем Осипа Навроцького. У 1924 головою УРП обрано Л. Бачинського, Макух і М. Рогуцький — заступники. В 1920-х проводить протестаційні віча в Станіславові, Самборі, Тернополі, Бережанах, Косові, Коломиї, Стрию, Дрогобичі. 1926 року відбувся об"єднавчий з"їзд УРП та волинської організації УПСР, утворена УСРП (Українська соціалістично-радикальна партія), очолив Л. Бачинський, заступники — Макух та Семен Жук. Разом з тим у Тлумачі був правником «Селянської каси».
На виборах 1928 УПСР провела своїх представників до сейму та сенату, один з послів до парламенту — Макух. До його компетенції належали питання правового захисту українського населення від свавілля польських чиновників та місцевих владних органів. Після смерті Л. Бачинського у 1930-х роках очолював управу УСРП. В 30-х роках пройшов до польського парламенту по об'єднаних списках УНДП і УСРП.
У 1933 р. брав участь у відкритті нового будинку Районової Молочарні в Коропці.[1]
Друга світова
17 вересня 1939 p. Червона армія вступила на терени Галичини; 27 вересня Макух отримав повістку про арешт, того ж дня він покинув Тлумач і перейшов на нелегальне становище в село Горошів (тепер Горошова) Борщівського повіту, переховувався у своєї дочки, дружину арештовано та депортовано в Казахстан.
З приходом німецьких військ він далі переховується, в травні 1942 року переїхав до Тлумача. В липні арештований гестапо. Однак політичний референт гестапо вказав на безпідставність його арешту та звільнив Макуха. Він повернувся до Тлумача, де проживав до березня 1944. Бачачи, куди хилиться війна, разом з родиною перебрався до Австрії. Помер у Зальцбурзі 18 вересня 1946 року.
Література
- На Прикарпатті встановили пам'ятник міністрові ЗУНР
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 4. — С. 1444.
- Макух Іван. На народній службі: Спогади. — К. : Основні цінності, 2001. — 572 с. — (Серія «Спадщина»).
- Кащук Р. І. Макух: відомий і невідомий (до 130 річчя від дня народження) // Обрії. — 2001. — № 2. — С. 73.
- Кульчицький Р. Посольська діяльність Івана Макуха (1908–1914)// Схід (журнал). № 5(89), 2008.
- http://obozrevatel.com/news/2011/1/23/417698.htm
- «ЗУНР 1918–1923. Іван Макух.» Ольга Бодна.
- Дземан Михайло Павлович у 2010 році видав книгу — Іван Макух, адвокат із Товмача, — міністр ЗУНР.
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ В.Маркевич. Коропець / Каледоскоп Минулого // Бучач і Бучаччина: Історично-мемуарний збірник — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто: НТШ, Український архів, 1972. — 944 с., іл. с. 555
- Діячі НТШ
- Учасники Першої світової війни
- Діячі ЗУНР
- Державні секретарі ЗУНР
- Персоналії:Делегат УНРади ЗУНР
- Повітові комісари ЗУНР
- Посли Галицького сейму 9-го скликання
- Посли Галицького сейму 10-го скликання
- Посли до Польського сейму
- Персоналії:Тлумач
- Персоналії:Тлумацький район
- Персоналії:Сянік
- Народились 1872
- Уродженці Дрогобицького району
- Померли 1946
- Померли 18 вересня