Григорович Віктор Іванович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 29: Рядок 29:
[[Категорія:Науковці Московського університету]]
[[Категорія:Науковці Московського університету]]
[[Категорія:Науковці Одеського університету]]
[[Категорія:Науковці Одеського університету]]
[[Категорія:Одеські історики]]
[[Категорія:Члени-кореспонденти Санкт-Петербурзької академії наук]]
[[Категорія:Члени-кореспонденти Санкт-Петербурзької академії наук]]
[[Категорія:Уродженці Балти]]
[[Категорія:Уродженці Балти]]

Версія за 09:26, 23 січня 2014

Віктор Іванович Григорович

Ві́ктор Іва́нович ́Григоро́вич (* 30 квітня (12 травня за новим стилем). 1815, Балта, тепер Одеської області — † 19 грудня (31 грудня за новим стилем) 1876, Єлисаветград, нині Кіровоград] — найбільший російський славіст українського походження, палеограф, педагог, член-кореспондент Петербурзької АН, член багатьох іноземних наукових товариств. Один з основоположників слов'янської філології в Росії.

Біографічні відомості

Закінчив 1838 Харківський та 1839 — Дерптський (тепер Тартуський) університети.

У 1842–1863 роках — професор кафедр історії і літератури слов'янського говору в Казанському, в 1848–1849 — Московському, а у 1865–1876 роках — Новоросійському (нині — Одеський національний) університетах.

Наукова діяльність

Вив­чав пам'ятки слов'янської писемності, історичні зв'язки слов'янських літератур і мов, болгарські і македонські діалек­ти, походження та історію старослов'янської мови (праці «Спроба викладу літератури слов'ян у її найголовніших епохах», «Короткий огляд сло­в'янських літератур», обидві — 1841, «Про пра­ці, що стосуються давньої слов'янської мови до М. Смотрицького», «Зауваження про лексич­не вивчення рукописів, писаних давньосло-в'янською мовою», обидві — 1851).

Автор до­сліджень з історії Сербії, археології і етнографії Півдня Росії («Записка антиквара про поїздку його на Калку і Калміус в Корсунську землю і на південні побережжя Дніпра й Дністра», 1874). В праці «Слов'янські наріччя» (1884) дав характеристику й української мови.

У 18441847 здійснив подорож по слов'янських землях, що перебували під турецьким владицтвом, збираючи пам'ятники південнослов'янської писемності, що збагатили джереловідчу базу славістики («Очерк путешествия по Европейской Турции», 1848). Широко використовував візантійські джерела для вивчення історії балканських слов'ян («О Сербии в ее отношениях к соседним державам, преимущественно в XIV и XV столетиях», 1859, та інші). Під час подорожі до південнослов'янських країн (18441847) знайшов Хілендарські листки — пам'ятку слов'янської писем­ності 11 ст., яку пізніше подарував Новоросійському університету (зберігається в Одеській державній науковій бібліотеці ім. О. М. Горького).

Література