Вагон

Ваго́н (рос. вагон, англ. railway car; нім. Wagen, Waggon) — несамохідна одиниця рухомого складу, якою перевозять вантажі та пасажирів по рейкових коліях.

Види вагонів

Розрізняють вагони пасажирські і вантажні широкої й вузької колії; несамохідні й самохідні.

Пасажирські вагони

Кузов пасажирського вагона спирається на два двоосні візка з гнучкими ресорами та пружинами для плавності ходи. Візки можуть обертатися навколо вертикального штиря, який входить в отвір рами вагона. Це дає можливість вагону проходити по кривим частинам шляху. Якщо треба змінити візки — наприклад, при ремонті вагона чи коли вагон переходить на більш вузьку колію, — кузов вагона піднімають на домкратах, викочують з-під нього візки та замінюють їх іншими.

• Плацкартний вагон

• 
• 
• 

Пасажирські вагони бувають куповані (класу «Спальний вагон»-СВ, «Люкс» — Л, купе- к) та некупованні (плацкарт — п, сидячий с 1 та 2 класу). Також серед пасажирських вагонах є вагони — ресторани, бари, клуби; вагони поштові, багажні та поштовобагажні.

Вантажні вагони

Осн. типи В., які використовують в гірничо-добувній промисловості, — вантажні, в тому числі криті, напіввагони (гондоли, думпкари, вагони-дозатори та ін.), платформи, цистерни і спеціальні В. На кар'єрах розповсюджені напіввагони.

• Вагон-дозатор (рос. вагон-дозатор, хоппер-дозатор; англ. measuring hopper, scale car; нім. Dosierwagen m) — вагон для перевезення і механізованого вивантаження з одночасним дозуванням і розрівнюванням баластних матеріалів при будівництві і ремонті рейкової колії.

• Відкритий вагон — залізничний вантажний відкритий без даху вагон з високими бортами, призначений для перевезення навалювальних вантажів (руда, вугілля, флюси, лісоматеріали тощо), контейнерів і ін.

• Вагон-цистерна — вид рухомого складу залізниці. Цистерни призначені для перевезення рідин: нафти і продуктів її переробки, хімічно-активних і агресивних рідких речовин (кислоти, луги і ін. складні речовини), зрідженого газу (пропан-Бутан, кисень), води, молока, патоки.

• Самохідний вагон — спеціальний вид рухомого складу, застосовується переважно на гірничих підприємствах. Самохідні вагони розподіляються: за призначенням — на вугільні, рудні, для допоміжних вантажів і пасажирські; за вантажопідйомністю — на легкі (до 5т), середні (5…15т) і важкі (понад 15т); за способом розвантаження — на вагони з донним конвеєром і з перекидним кузовом; за виконанням ходової частини пневмоколісні, гусеничні і колісно-рейкові; за типом приводу — на електричні, пневматичні і дизельні.

Середня довжина транспортування ними при швидкості руху 8…10 км/г становить 100…150 м, а максимальна — 200…300 м. Такі засоби випускають чотирьох типорозмірів — вантажопідйомністю 5, 10, 15 і 20 т. Позначаються вони, наприклад, так: 1ВС-5 (перша модель, вагон самохідний вантажопідйомністю 5 т)!

• 
• 
• 
• 
• 
• 

Див. також

• Вагоновоз
• Вагонетка
• Вагон-цистерна
• Самохідний вагон
• Вагони-пам'ятники (музеї на колесах)
• Автомобілевоз

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Мухопад М. Д. Транспортні машини.—X.: Вид-во «Основа» при Харк. ун-ті, 1993–192с.

Посилання

• «Вагонний парк» — міжнародний інформаційний науково-технічний журнал