У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Союзницька війна.
Союзницька війна, або Марсійська війна (через активну участь у ній племен марсів) 91—87 до н. е., основні військові дії відбувалися в 90—89 до н. е. — повстання італійських союзників Рима: самнітів, марсів і більшості войовничих народів центральної та південної Італії.[1]
Війна розпочалася, коли Рим відмовився поширити права римського громадянства на союзників, як пропонував трибун Марк Лівій Друзь. Союзники були добре організовані і озброєні, створили політичну федерацію«Італія» зі столицею в центральній Італії, в містах Корфіній та Бовіанум, де перебували владні органи, так що спочатку римляни не могли одержати над ними верх за допомогою сили. На чолі союзу стояла Рада п'ятисот, союзники навіть карбували власну монету із зображенням бика, що долає римську вовчицю.[2]
Згодом, щоб запобігти розростання повстання, римляни запропонували права громадянства всім, хто ще не взявся за зброю, і навіть тим, хто припинить боротьбу. Нарешті, коли повстання було жорстоко придушені, що вимагало напруження всіх сил Риму та участі найкращих полководців, у тому числі Марія і Сулли, громадянство було дано всім, хто протягом 60 днів виявить бажання його отримати. Таким чином, переможені домоглися від переможців виконання своїх вимог, завдяки чому була ліквідована небезпека відновлення війни.