Злобін Микола Миколайович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м Kholodovsky перейменував сторінку з Микола Злобін на Злобін Микола Миколайович |
|
(Немає відмінностей)
|
Версія за 20:39, 11 травня 2014
Микола Злобін | |
---|---|
рос. Николай Николаевич Злобин | |
Ім'я при народженні | рос. Николай Николаевич Злобин |
Народження |
1874 Україна |
Смерть |
1933 Польща |
Країна | Українська Народна Республіка |
Приналежність | УНР |
Рід військ | Чорноморський Флот УНР |
Звання | Капітан 1 рангу |
Командування | Міністр морських справ УНР |
Війни / битви | Перша світова війна і Громадянська війна в Росії |
Микола Злобін (1874–1933) — український державний і військовий діяч. Капітан 1 рангу. Останній Міністр морських справ Української Народної Республіки.
Біографія
Народився у 1874 році. Закінчив Морський корпус. Почав військову службу на Балтійському флоті. Під час Першої світової війни у 1914 - 1918 рр. командував річковим канонерським човном на Амурі, а до цього декілька років був спочатку старшим офіцером згодом Командиром рятувального судна. На початку 1918 року прибув до Києва де займав ряд посад в Міністерстві морських справ уряду УНР. 24 квітня 1919 року призначається Міністром морських справ УНР в уряді Бориса Мартоса.
Як міністр, займався формуванням дивізії морської піхоти, організацією її бойового вишколу і підготовки для боїв за визволення України. Спільно з Святославом Шрамченком, сформував 1-й Гуцульський полк морської піхоти на Покутті. А разом з Михайлом Білинським 24 липня приступив до формування другого полку в Кам'янець-Подільському. 29 липня капітан 1 рангу Злобін, провів міністерську інспекцію новоствореного Гуцульського полку морської піхоти, своїм наказом увів його в дивізію Морської піхоти, яку включив до складу армійської групи генерала Михайла Омеляновича-Павленка. В влітку 1919 року Рішенням уряду Міністерство морських справ УНР було ліквідовано і наказом по Морському міністерству № 333 від 24 вересня 1919 року перетворили його на Головне управління Військово-Морського флоту загальновійськового міністерства, а з 20 березня 1920 року — в Головну Воєнно-Морську Управу, яку послідовно очолював Микола Злобін. У квітні 1920 р. Микола Злобін бере участь у наступі українсько-польських військ на Київ. Після звільнення Києва 7 травня в уряді УНР Начальник Морських сил контр-адмірал Михайло Остроградський наказав, для захисту мостів і переправ через Дніпро, сформувати Дніпровську воєнну флотилію і флотський напівекіпаж. Очолив флотський напівекіпаж капітан 1 рангу Микола Злобін. Та йому не вдалося завершити формування флотського екіпажу. 5 червня кінна армія Семена Будьонного прорвала фронт у районі Канів — Біла Церква. З флотського напівекіпажу було сформовано курінь морської піхоти. У перші дні червня, на базі цього куреню сформували екіпаж бронепоїзда «Чорноморець». 21 листопада Микола Злобін з екіпажем бронепоїзда прикривав відступ українських військ за Збруч. Після поразки українських визвольних змагань Микола Злобін знаходився у польських таборах. У 1933 році помер в еміграції.
Нагороди та відзнаки
- Срібна медаль в пам'ять царювання Олександра III (1896),
- Турецький орден Османіє 4-ї степені (1899),
- Турецька срібна медаль (1904),
- Світло-бронзова медаль в пам'ять 300-річчя царювання дому Романових (1913)
- Медаль в пам'ять 200-річчя Гангутської перемоги (1915).
Сім'я
- Дружина — Бобрикова Олександра Семенівна.
Див. також
- Військово-морські сили Української Народної Республіки та Української Держави
- Список командувачів Чорноморського флоту
- Морська піхота УНР