Злобін Микола Миколайович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м Kholodovsky перейменував сторінку з Микола Злобін на Злобін Микола Миколайович
(Немає відмінностей)

Версія за 20:39, 11 травня 2014

Микола Злобін
рос. Николай Николаевич Злобин
Ім'я при народженні рос. Николай Николаевич Злобин
Народження 1874(1874)
Україна
Смерть 1933(1933)
Польща
Країна Українська Народна Республіка
Приналежність  УНР
Рід військ Чорноморський Флот УНР
Звання Капітан 1 рангу
Командування Міністр морських справ УНР
Війни / битви Перша світова війна і Громадянська війна в Росії

Микола Злобін (18741933) — український державний і військовий діяч. Капітан 1 рангу. Останній Міністр морських справ Української Народної Республіки.

Біографія

Народився у 1874 році. Закінчив Морський корпус. Почав військову службу на Балтійському флоті. Під час Першої світової війни у 1914 - 1918 рр. командував річковим канонерським човном на Амурі, а до цього декілька років був спочатку старшим офіцером згодом Командиром рятувального судна. На початку 1918 року прибув до Києва де займав ряд посад в Міністерстві морських справ уряду УНР. 24 квітня 1919 року призначається Міністром морських справ УНР в уряді Бориса Мартоса.

Як міністр, займався формуванням дивізії морської піхоти, організацією її бойового вишколу і підготовки для боїв за визволення України. Спільно з Святославом Шрамченком, сформував 1-й Гуцульський полк морської піхоти на Покутті. А разом з Михайлом Білинським 24 липня приступив до формування другого полку в Кам'янець-Подільському. 29 липня капітан 1 рангу Злобін, провів міністерську інспекцію новоствореного Гуцульського полку морської піхоти, своїм наказом увів його в дивізію Морської піхоти, яку включив до складу армійської групи генерала Михайла Омеляновича-Павленка. В влітку 1919 року Рішенням уряду Міністерство морських справ УНР було ліквідовано і наказом по Морському міністерству № 333 від 24 вересня 1919 року перетворили його на Головне управління Військово-Морського флоту загальновійськового міністерства, а з 20 березня 1920 року — в Головну Воєнно-Морську Управу, яку послідовно очолював Микола Злобін. У квітні 1920 р. Микола Злобін бере участь у наступі українсько-польських військ на Київ. Після звільнення Києва 7 травня в уряді УНР Начальник Морських сил контр-адмірал Михайло Остроградський наказав, для захисту мостів і переправ через Дніпро, сформувати Дніпровську воєнну флотилію і флотський напівекіпаж. Очолив флотський напівекіпаж капітан 1 рангу Микола Злобін. Та йому не вдалося завершити формування флотського екіпажу. 5 червня кінна армія Семена Будьонного прорвала фронт у районі Канів — Біла Церква. З флотського напівекіпажу було сформовано курінь морської піхоти. У перші дні червня, на базі цього куреню сформували екіпаж бронепоїзда «Чорноморець». 21 листопада Микола Злобін з екіпажем бронепоїзда прикривав відступ українських військ за Збруч. Після поразки українських визвольних змагань Микола Злобін знаходився у польських таборах. У 1933 році помер в еміграції.

Нагороди та відзнаки

  • Срібна медаль в пам'ять царювання Олександра III (1896),
  • Турецький орден Османіє 4-ї степені (1899),
  • Турецька срібна медаль (1904),
  • Світло-бронзова медаль в пам'ять 300-річчя царювання дому Романових (1913)
  • Медаль в пам'ять 200-річчя Гангутської перемоги (1915).

Сім'я

  • Дружина — Бобрикова Олександра Семенівна.

Див. також

Посилання