Рикетсіози: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
створення сторінки, оформлення, категоризація, шаблон, зображення, вікіфікація Мітка: суміш розкладок у тексті |
доповнення |
||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
В сімействі ''Rickettsiaсeae'' на сучасному етапі виділяють род ''Rickettsia'', який включає щонайменше 22 види, що спричиняють хвороби у людей. Захворювання, що зумовлені істинними представниками роду ''Rickettsia'' (за К. Вільямсом з співавт., 2007 р.), поділяється на: |
В сімействі ''Rickettsiaсeae'' на сучасному етапі виділяють род ''Rickettsia'', який включає щонайменше 22 види, що спричиняють хвороби у людей. Захворювання, що зумовлені істинними представниками роду ''Rickettsia'' (за К. Вільямсом з співавт., 2007 р.), поділяється на: |
||
* I. Група висипного тифу: |
* I. Група висипного тифу: |
||
** [[Висипний тиф|Епідемічний або вошивий висипний тиф |
** [[Висипний тиф|Епідемічний або вошивий висипний тиф, (рецидивна його форма — хвороба Брілла-Цінссера)]]; |
||
** [[Ендемічний висипний тиф|Ендемічний або щурячий висипний тиф]]; |
** [[Ендемічний висипний тиф|Ендемічний або щурячий висипний тиф]]; |
||
* II. Група кліщової плямистої гарячки: |
* II. Група кліщової плямистої гарячки: |
||
Версія за 20:35, 26 травня 2014
| Рикетсіози | |
|---|---|
| Спеціальність | інфекційні хвороби |
| Причини | Rickettsia |
| Препарати | oxytetracyclined[1], тетрациклін[1], хлорамфенікол[1] і доксициклін[1] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | A75-A79 |
| eMedicine | ped/2015 |
| MeSH | D012288 |
 Rickettsioses у Вікісховищі | |
Рикетсіози (англ. Rickettsiosis) — це велика група гострих трансмісивних інфекційних захворювань, які спричиняються своєрідними внутрішньоклітинними мікроорганізмами — рикетсіями.
Історія назви
Термін Rickettsia вперше застосував у 1916 р. засновник вчення про рикетсії та рикетсіози, бразильський вчений Г. да Роша Ліма до роду мікроорганізмів, першого представника якого виділив із крові хворого на плямисту гарячку Скелястих гір у 1909 р. американський дослідник — Говард Тейлор Рікеттс. Надалі хвороби, що спричиняються рикетсіями, стали називати рикетсіозами.
Класифікація рикетсіозів
Сьогочасне поділення рикетсіозів значно відрізняється від того, що існувало у ХХ столітті. Класифікація рикетсій постійно змінюється через удосконалення методів ідентифікації та підходів до критерію роду та видів. В сімействі Rickettsiaсeae на сучасному етапі виділяють род Rickettsia, який включає щонайменше 22 види, що спричиняють хвороби у людей. Захворювання, що зумовлені істинними представниками роду Rickettsia (за К. Вільямсом з співавт., 2007 р.), поділяється на:
- I. Група висипного тифу:
- II. Група кліщової плямистої гарячки:
- Плямиста гарячка Скелястих гір або кліщовий рикетсіоз Америки;
- Марсельська або середземноморська гарячка;
- Кліщовий рикетсіоз або кліщовий висипний тиф Північної Азії;
- Віспоподібний або везикульозний рикетсіоз;
- Північноавстралійський кліщовий висипний тиф;
- Японська річкова гарячка або гарячка цуцугамуші;
- III. Некласифіковані:
- Астраханська плямиста гарячка;
- Японська плямиста гарячка;
- Ізраїльська плямиста гарячка;
- Африканська гарячка кліщового укусу;
- Плямиста гарячка островів Флінедерса;
- Австралійська висипна гарячка;
- Каліфорнійський блошиний рикетсіоз;
- TIBOLA (кліщова лімфаденопатія) (DEBONEL);
- Далекосхідний кліщовий рикетсіоз;
- Американський паркеровський рикетсіоз (поки що загальноприйнятної назви немає);
- Американський рикетсіоз Північної Каліфорнії (поки що загальноприйнятної назви немає), спричинений Rickettsia species 364D;
- Мароканський рикетсіоз (поки що загальноприйнятної назви немає);
- Гарячка без висипань або рикетсіоз, спричинений Rickettsia helvetica (поки що загальноприйнятної назви немає);
- Массілійський кліщовий рикетсіоз (поки що загальноприйнятної назви немає).
Строго кажучи саме перераховані вище хвороби і є істинними рикетсіозами, ввійшли в Bergey's Manual of Systematic Bacteriology, 1984. З них не всі поширені в Україні — можуть зустрічатися епідемічний[2] та ендемічний висипні тифи, марсельська гарячка, везикульозний рикетсіоз. Як видно з представленої класифікації, велика кількість рикетсійних хвороб ще не класифіковані[3]. З них астраханська плямиста гарячка та TIBOLA (кліщова лімфаденопатія) (DEBONEL) були вже зафіксовані в Україні у окремих хворих.
У XX столітті до рикетсіозів відносили ще збудників, які на сьогоднішній час виділені в інші генерації через їхню значну відмінність від справжніх рикетсій. Це Ку-гарячка, що колись розглядалась в особливій групі пневмотропних рикетсіозів, нині звідти виключена. а збудника віднесено до окремого сімейства Coxiellaceae. Волинська або траншейна (окопна) гарячка, пароксизмальний рикетсіоз,[4]що колись входили до групи пароксизмальних рикетсіозів, нині виведені з групи рикетсіозів, їх збудники введені до особливого сімейства Bartonellaceae, куди входять й збудники хвороби котячої подряпини, системного бартонельозу та ін. Хоча Ку-гарячка й волинська гарячка в МКХ-10 і входять в блок «Рикетсіози», але треба пам'ятати, що ця класифікація була створена ще в 1993 році, й тому в подальшому перегляді МКХ такі зміни, що відбулися, будуть імовірно враховані.
Загальна характеристика рикетсій
Рикетсії — облігатні внутрішньоклітинні бактерії, паразити, що не розмножуються всередині вакуолей клітин хазяїна та не паразитують у лейкоцитах. Розмножуються вони в цитоплазмі клітин. Розміщуючись спочатку біля ядра, рикетсії поступово заповнюють всю клітину, що призводить до її загибелі. Рикетсії здатні утворювати ендотоксин, зв'язаний з їхньою мембраною. При нагріванні та обробці формаліном він втрачає токсичність, але зберігає свої антигенні властивості, що дає змогу використовувати це для створення у лдей штучного імунітету. Найбільшу антигенну активність має оболонка рикетсій. Подібність антигенної структури різних видів призводить до формування перехресного імунітету, що необхідно враховувати при проведенні серологічних реакцій. Рикетсії не утворюють L-форм під впливом антибіотиків, що обумовлює відсутність резистентності до них. Рикетсії нестійкі у навколишньому середовищі: при нагріванні до 60˚С гинуть через декілька хвилин, швидко нейтралізуються під дією 0,5% розчину формаліну, фенолу, етеру, спирту; проте добре переносять висушування до 2 місяців та більше. Для забарвлення рикетсій застосовують методику Романовського-Гімза. За Грамом вони забарвлюються негативно. Поліморфізм рикетсій обумовлюється фазою їх розвитку: ниткоподібні форми — рання фаза, палички та коки — кінцева. Форми, які фільтруються — незрілі, вони набувають патогенності та імуногенності лише після пасажів на курячих ембріонах.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Rickettsiaceae.
Особливості епідеміологічного процесу
Інфікування рикетсіями відбувається через шкіру та слизові оболонки. Збудники тифів та рикетсіозів із групи плямистих гарячок, потрапляють в організм людини при укусі інфікованими членистоногими. Кліщі — переносники збудників плямистих гарячок і гарячки цуцугамуші, впорскують рикетсії в шкіру людини при укусі. Воші та блохи, переносники відповідно епідемічного та ендемічного висипних тифів, відкладають інфіковані випорожнення на шкіру; хвороба виникає тоді, коли мікроорганізми проникають всередину макроорганізму через ранки на шкірі. Для більшості рикетсіозів характерна ендемічність, що пояснюється певним видовим спектром вразливих тварин, які складають резервуар і джерело інфекції, та комах-переносників.
Примітки
Джерела
- Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3
- Возіанова Ж. І. Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3 т. — К.:"Здоров'я",2002. — Т.2.— 658 с. ISBN 5-311-01249-8