Кіномонтаж

Монтаж — термін, який має кілька взаємопов’язаних значень:

• система специфічних виразних засобів екрану, які створюють кінематографічну образність;
• принцип і закономірності побудови художнього образу;
• технологічний і творчий процес поєднання окремо знятих кадрів у єдине ціле.

Види монтажу

• Внутрішньокадровий монтаж — побудова єдиного виразного «простору-часу». Це результат роботи оператора з камерою протягом зйомки одного кадру, від «REC-старт» до «RЕС-СТОП». Його арсенал — ракурс, об’єктив (гли­бина простору, який зображується), масштаб зображення (да­лекий, загальний, середній, крупний план, деталь), довжина кадру (метраж), рух камери, колір, звук, акторське виконання, музич­не і декораційне рішення фільму.
• Міжкадровий монтаж — це поєднання кадрів на основі їх змістової взаємодії у такій послідовності, щоб було видно загальну ідею фільму.

Внутрішньокадровий і міжкадровий монтаж створюють нерозривну єдність, у якій усі виразні елементи монтажу поєднуються за законами монтажної поліфонії для створення цілісної образної системи фільму.

Основні функції монтажу:

• Образотворча. Режисери використовують монтаж для уник­нення довгих описів, нерідко вони паралельно використовують дві і більше інтриги, багато різних тем та епізодів. Їх поєднання, перетинання, зіставлення ще контрастніше висвітлюють основну думку.
• Образно-змістова. Поєднання двох незалежних за змістом епізодів іноді породжує третій, який відрізняється від змісту двох узятих за основу.

Див. також

• Пост-продакшн