Реактивна система залпового вогню

«Небельверфер», перша у світі реактивна система залпового вогню (Німеччина, 1934-1945)

Прототип сучасній РСЗВ «Хвачха». Корея.1400-ті

«Вурфрамен», німецька тяжка самохідна система залпового вогню (1940)

БМ-13 «Катюша»

«Panzerwerfer», німецька самохідна рекативна система залпового вогню (1942)

T-34 «Калліопа»

РСЗВ «Ураган»

Реактив́на систе́ма за́лпового вогню́ — один з типів артилерійських систем, призначений для ураження відкритої і укритої живої сили противника, неброньованої техніки і бронетранспортерів в районі зосередження артилерійських і мінометних батарей, командних пунктів і інших цілей, а також для проведення дистанційного мінування місцевості.

В основі дії системи лежить реактивний принцип. Комплекс озброєння включає багатозарядну пускову установку, реактивні снаряди (некеровані ракети, реактивні глибинні бомби), транспортну або транспортно-зарядну машину та інше обладнання. Система несе в собі зазвичай більше десятка реактивних снарядів, кожен з яких має свій окремий ствол для запуску.

Історія

Перший приклад застосування залпової ракетної системи відомий в 1401 році в Китаї при битві біля Джиньхана за правління династії Чосон. Тоді була застосована Хвачха — новітня для того часу корейська зброя.

Походження цього артилерійського типу з Китаю. У 1232 рік відбувся перший документально засвідчений напад феєрверком на місто Кайфен. Після того як порох потрапив до Європи, вчені виявили до нього великий інтерес, і вже в 1410 році француз Friossart розробив ідею ракетних труб для стрільби. В 1591 році Джоном Шмідлапом був розроблений перший ступінь ракети.

Після Індії на території Китаю був розроблений пристрій для стрільби феєрверками. Наприкінці 18-го століття їх використовували проти Британської Ост-Індської компанії й британці цю ідею принесли до Європи. Перше велике використання «гранатомету» в Європі, відбулося 4 квітня 1807 року, коли Англія з моря обстріляла місто Копенгаген і місто було у вогні. Вільям Конгрев (1772—1828) розробив ідею ведення вогню ракетами під час наполеонівських війн. Як наслідок, ці одиниці зброї були у Франції, Росії, Австрії та Швейцарії, США і створювались для саксонців.

Одним з перших сучасних РСЗВ був німецький реактивний міномет «Nebelwerfer» 1930-х років, по суті, маленька буксирована артилерійська гармата. В СРСР напередодні Другої світової війни була створенна перша сучасна РСЗВ Бм-13 «Катюша». Лише пізніше після Другої світової війни союзники почали розробляти аналогічну зброю.

Так першими самохідними установками залпового вогню, — і, можливо, самими відомими були радянські «Катюші», відомий також як «орга́н Сталіна», вперше використані під час Другої світової війни й експортувалися згодом для радянських союзників. Це були проста система, в якій установка для запуску включала прості рейки які були встановлені в задній частині вантажівки ЗІС-6.

Американці створили першу власну РСЗВ на основі танків M4 Sherman. Відмінним було використання трубчастих пускових установкок зверху. Пізніше в США були схожа розробка — T34 Калліопа — ракетний танк, який використовувався тільки в невеликих кількостях.

Сучасні РСЗВ — це високоточні засоби ураження противника, а також засіб стримування від нападу.

Див. також

• Реактивна зброя
• Міномет
• Мортира
• 2С9 «Нона»

Посилання

• Реактивные системы залпового огня
• Реактивные системы залпового огня (РСЗО)
• Реактивные системы залпового огня