Пам'ятник Адамові Міцкевичу (Львів): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Aeou (обговорення | внесок) цей чарівний Вандальний редактор:) |
Friend (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 48: | Рядок 48: | ||
18 травня 1899 року комітет прозвітував про свою діяльність за рік роботи. Оголошено, що А. Попель працює над моделлю пам'ятника (1/3 величини), яка буде представлена громадськості для подальших дискусій. Також повідомлено, що станом на травень 1899 року зібрано 13 557 корон для спорудження пам'ятника. |
18 травня 1899 року комітет прозвітував про свою діяльність за рік роботи. Оголошено, що А. Попель працює над моделлю пам'ятника (1/3 величини), яка буде представлена громадськості для подальших дискусій. Також повідомлено, що станом на травень 1899 року зібрано 13 557 корон для спорудження пам'ятника. |
||
| ⚫ | На початку 1900 року розіслано звернення про допомогу до Львівської міської ради, [[Галицький сейм|Галицького сейму]], та Польського кола у [[Райхрат|Віденському парламенті]]. Ці звернення були успішними. Міська рада виділила 60 тисяч і ще 9800 корон на будівництво [[фундамент]]у, Галицький сейм надав субсидію в розмірі 20 тисяч корон. Ще кільканадцять тисяч зуміли зібрати товариства, організації, банківські установи та різні міста і повіти. |
||
З архівних світлин і газетних статей випливає, що впродовж 1898-1900 років митець постійно допрацьовував форму монумента й невпинно працював над деталями: змінювалася позиція поета, предмет, який тримав Геній, постава ніг, кут повороту голови Міцкевича і навіть його зачіска. |
|||
| ⚫ | |||
4 травня 1901 року Попель представив у своїй майстерні допрацьований взірець в 1/3 величини. |
З архівних світлин і газетних статей випливає, що впродовж 1898-1900 років митець постійно допрацьовував форму монумента й невпинно працював над деталями: змінювалася позиція поета, предмет, який тримав Геній, постава ніг, кут повороту голови Міцкевича і навіть його зачіска. 4 травня 1901 року Попель представив у своїй майстерні допрацьований взірець в 1/3 величини. Члени комітету висловили свої зауваження, але затвердили проект. |
||
| ⚫ | |||
Комітет довгий час не міг дійти згоди щодо місця розташування пам'ятника. 18 травня 1901 року керівник міського управління будівництва, інженер Вінцент Равський, після узгодження з професором Гохберґером, висловив думку, що місце на Гельманських Валах невідповідне для побудови пам'ятника, бо «[[Полтва]] завадить поставити надійний фундамент». Равський однозначно пропонував ставити пам'ятник на площі Маріяцькій, однак більшість членів комітету відкинуло цей план, не беручи до уваги арґументи фахівця. |
|||
Tymczasem A. Popiel bardzo intensywnie dopracowywał model. W czasopismach z tamtych lat i w archiwach lwowskich są fotografie powstałych w latach 1898-1900 wersji projektów pomnika, które wykazują przebieg pracy twórczej artysty. A. Popiel kilka razy zmieniał pozycję figury geniusza względem figury Mickiewicza. Geniusz trzymał w ręku raz wieniec, raz lirę lub kitarę. Autor zmienił również model figury Mickiewicza, mianowicie fałdy jego płaszcza, obrót głowy, wyraz twarzy, ustawienie nóg, a nawet fryzurę. Popiel zaprojektował kilka kolejnych wersji cokołu i piedestału pomnika. Artysta proponował zwieńczenie kolumny kapitelem kolejno w stylu jońskim, korynckim i kompozytowym, by w 1901 roku powrócić do jońskiego. W końcu lipca 1899 roku przedstawił komitetowi model wzorowy. 8 stycznia 1900 roku komitet upoważnił swe prezydium "do zawarcia umowy z artystą A. Popielem o wykonanie modeli części figuralnych pomnika oraz do zawarcia umowy o budowę kolumny granitowej z tym przedsiębiorstwem, którego oferta pod względem jakości materiału, ceny i gwarancji dotrzymania terminów okaże się najodpowiedniejszą." 4 maja 1901 roku A. Popiel przedstawił w swej pracowni poprawiony projekt pomnika, wykonany w 1/3 wielkości. Członkowie komitetu poczynili ostatnie uwagi i zaaprobowali projekt. Otóż, "uchwalono zmienić tarczę herbową, proponowaną przez Popiela, na czteropolową (właściwy herb Polski) z herbem miasta Lwowa, pośrodku (póżniej tarczę herbową zmieniono raz jeszcze, już bez herbu Lwowa). Przyjęto projekt świecznika, wieńczącego kolumnę i drobne zmiany w jej rysunku oraz w samej postaci Mickiewicza. Postanowiono nie krępować pomysłów artysty, przeciwnie, pozostawiono mu wolność czynienia dalszych drobnych zmian przy ostatecznym wykończeniu modeli pomnika." |
|||
| ⚫ | |||
W 1904 M. Rolle pisał: "Z rzadko spotykaną gotowością i skromnością czynił on (A. Popiel) zadość wszelkim prośbom i wskazówkom, choć przyczyniały mu one niejednokrotnie wiele pracy, zwiększając w dodatku koszta artysty z uwzględnieniem pewnych zmian. Dzięki tym wyjątkowym zaletom twórcy pomnika obeszło się bez najmniejszych nieporozumień." |
|||
24 maja 1901 roku "przeszło godzinę badano szczegółowo rozmaite proponowane miejsca, a w naradach gorący udział brali J.E. pan namiestnik Leon hr. Piniński, prezydent miasta, wiceprezydent Sądu Wyższego Dylewski, liczny zastęp radnych i członków komitetu." Nie zważając na głosy fachowców, uchwalono postawić kolumnę Mickiewicza u wylotu Wałów Hetmańskich - w przeciwległej linii od teatru miejskiego, w miejscu, gdzie dziś mieści się klomb kwiatowy, okolony żelaznym koszem." Postanowienie komitetu skierowano do Rady Miejskiej: "Komitet uprasza Radę Miasta, by zezwoliła, aby na rachunek komitetu właściwy departament zajął się we własnym zarządzie założeniem fundamentów i budową rusztowania, przy czym zauważa, iż jest rzeczą konieczną, aby fundament założono jeszcze w roku bieżącym." Jednak, sprawdziły się najgorsze obawy inżyniera W. Rawskiego. Podczas prac przygotowawczych pod fundamenty koryto rzeki zawaliło się, a sama rzeka wylała wprost na Wały Hetmańskie. Dopiero w połowie 1903 roku komitet zgodził się na budowę pomnika na Placu Mariackim. Przy tym nie brakowało głosów krytycznych. Na przykład, J. Makarewicz twierdził: "Plac Mariacki wcale nie jest odpowiedni na pomnik; duże kamienice będą gniotły kolumnę, Wały Hetmańskie odpowiedniejsze także ze względów estetycznych, pomnik tam nabierze wyniosłości." |
|||
--> |
--> |
||
| ⚫ | На початку 1900 року розіслано звернення про допомогу до Львівської міської ради, [[Галицький сейм|Галицького сейму]], та Польського кола у [[Райхрат|Віденському парламенті]]. Ці звернення були успішними. Міська рада виділила 60 тисяч і ще 9800 корон на будівництво [[фундамент]]у, Галицький сейм надав субсидію в розмірі 20 тисяч корон. Ще кільканадцять тисяч зуміли зібрати товариства, організації, банківські установи та різні міста і повіти. |
||
| ⚫ | |||
== Цікавинка == |
== Цікавинка == |
||
Якщо від тильного боку пам'ятника відійти на кілька метрів у східному напрямку (в бік початку вулиці [[Вулиця Валова (Львів)|Валової]]), то можна побачити кумедну деталь пам'ятника — «босі ноги крилатого генія» (див. фото). Невідомо, чи ця жартівлива цікавинка була задумана автором пам'ятника, чи ні, але вона пом'якшує строгість та велич цілої композиції. Можливо, саме завдяки цьому для львів'ян, з їхньою особливою вдачею та менталітетом, Міцкевич завжди був «своїм». |
Якщо від тильного боку пам'ятника відійти на кілька метрів у східному напрямку (в бік початку вулиці [[Вулиця Валова (Львів)|Валової]]), то можна побачити кумедну деталь пам'ятника — «босі ноги крилатого генія» (див. фото). Невідомо, чи ця жартівлива цікавинка була задумана автором пам'ятника, чи ні, але вона пом'якшує строгість та велич цілої композиції. Можливо, саме завдяки цьому для львів'ян, з їхньою особливою вдачею та менталітетом, Міцкевич завжди був «своїм». |
||
Версія за 09:08, 8 серпня 2014
| Пам'ятник Адамові Міцкевичу у Львові | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Загальний вигляд пам'ятника | ||||
|
49°50′22″ пн. ш. 24°01′47″ сх. д. / 49.8394944° пн. ш. 24.0298722° сх. д. | ||||
| Тип | пам'ятник | |||
| Статус спадщини | Державний реєстр нерухомих пам'яток України | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування |
 Львів, площа Міцкевича | |||
| Скульптор | Антон Попель | |||
| Матеріал | граніт і бронза | |||
| Висота | 21 м | |||
| Засновано | 1904 | |||
| Будівництво | 1899 — 1904 | |||
  Пам'ятник Адамові Міцкевичу (Львів) (Україна) | ||||
 | ||||
 Пам'ятник Адамові Міцкевичу у Вікісховищі | ||||
Пам'ятник Ада́мові Міцке́вичу у Львові — пам'ятник польському поетові Адаму Міцкевичу, розташований на площі Міцкевича в центрі Львова. Відкритий 30 жовтня 1904 року. Його вважають одним з найкрасивіших пам'ятників Міцкевичеві у світі.
Висота пам'ятника — 21 м, фігури Міцкевича — 3,3 м.
Проектування
Хоча за життя найвидатніший польський поет Адам Міцкевич (1798 — 1855) жодного разу не був у Львові, 1897 року Львівське літературне товариство ім. Адама Міцкевича виступило з ініціативою встановлення пам'ятника поетові в рамках підготовки до святкування 100-літнього ювілею від дня його народження. Того ж року створено комітет зі святкування ювілею, а 14 листопада 1897 в рамках комітету відбулося перше засідання комісії, що мала працювати над ідеєю спорудження пам'ятника. Її очолив Броніслав Радзішевський, віце-президентом став головний редактор «Газети Львівської» Адам Креховецький, а секретарем — Міхал Ролле. 11 лютого 1898 відбулося друге засідання, а 27 лютого 1898 року Креховецький запропонував зробити пам'ятник у формі колони, що буде гідною «короля духу». Такий проект був не тільки оригінальним, а й доволі дорогим, через що впродовж року комісія кілька разів сперечалася щодо майбутнього вигляду монументу.
Розглядали низку пропозицій щодо місця розташування майбутнього пам'ятника: площа Святого Юра, площа Смольки (сучасна пл. Генерала Григоренка), на виході з вулиці 3 травня (сучасна вул. Січових Стрільців), перед входом до будівлі сейму (де зараз пам'ятник Іванові Франку), десь на Гетьманських Валах (проспект Свободи) чи на площі Маріяцькій (площа Міцкевича). Урешті-решт через багато місяців деякі варіанти відкинуто (перед будівлею сейму вирішено поставити пам'ятник Ґолуховському, під Гетьманськими валами протікала річка Полтва, над якою небезпечно було ставити масивний монумент), а комітетові виділено ділянку на площі Маріяцькій (сучасна площа Міцкевича).
Комітет оголосив конкурс, на який прийшло 28 (за іншими даними — 23 або 20) проектів як з польських теренів, так і з-за кордону. Авторам поставлено тільки одну вимогу — основою пам'ятника має бути колона. Журі, до якого ввійшли, серед інших Ципріан Годебський (автор пам'ятника Міцкевичеві у Варшаві), Юліан Макаревич, Ян Стика, Зигмунт Горголевський (проектант Великого міського театру), Юліуш Гохберґер (директор міського будівництва) винесло вердикт 10 грудня 1898 року. Обрано 3 найкращі проекти:
- Антона Попеля зі Львова (нагорода: 1000 корон),
- Леона Завейського з Флоренції,
- Вацлава Шимановського з Парижа (обоє отримали по 500 корон).
Монумент авторства Завейського був дуже подібний до того, що переміг, відрізняючись тільки дещо більшими розмірами поета з крилатим генієм поезії та п'ятикутною зіркою, що мала бути над колоною. У проекті Шимановського, натомість, скульптура поета з крилатим генієм стояла не внизу, а на самій вершині колони (як, наприклад, статуя Оранти на сучасному Монументі Незалежності в Києві).
Увесь час свого існування комітет (1 травня 1898 року перейменований на комісію) з будівництва пам'ятника збирав кошти, але в перші місяці на заклики пожертвувати будь-які суми відгукнулося небагато людей. По всьому місту поставлено скарбнички, куди можна було кидати гроші, створено «Комітет Пань» (пол. Komitet Pań) для збору коштів серед жінок. Комітет також звертався до львівських профспілок, товариств, організацій, власників крамниць і ресторанів, представників аристократії та багатих єврейських сфер. Проведено низку доброчинних імпрез. По всій Польщі розіслали листи із закликом долучитися до фінансування будівництва пам'ятника.
Першими дали у фонд по 50 корон всі члени комітету. Зі спеціальними концертами для збору коштів виступили, зокрема Александер Міхаловський, хор «Лютня» і Товариство музичне, до Львова виступом також завітала акторка Гелена Моджеєвська, яка довгий час виступала у США. Письменник Генрик Сенкевич передав комітетові всі гроші, отримані зі своїх читань у Львові.
На початках вартість спорудження пам'ятника оцінювали в 60 тисяч корон, однак згодом, після оцінки всіх завершених робіт, зокрема впорядкування площі навколо монументу, ця сума зросла до 200 тисяч. Це була величезна на той час цифра, про що може свідчити те, що за весь 1898 рік фонд зібрав 10 525 корон.
18 травня 1899 року комітет прозвітував про свою діяльність за рік роботи. Оголошено, що А. Попель працює над моделлю пам'ятника (1/3 величини), яка буде представлена громадськості для подальших дискусій. Також повідомлено, що станом на травень 1899 року зібрано 13 557 корон для спорудження пам'ятника.
На початку 1900 року розіслано звернення про допомогу до Львівської міської ради, Галицького сейму, та Польського кола у Віденському парламенті. Ці звернення були успішними. Міська рада виділила 60 тисяч і ще 9800 корон на будівництво фундаменту, Галицький сейм надав субсидію в розмірі 20 тисяч корон. Ще кільканадцять тисяч зуміли зібрати товариства, організації, банківські установи та різні міста і повіти.
.jpg)
З архівних світлин і газетних статей випливає, що впродовж 1898-1900 років митець постійно допрацьовував форму монумента й невпинно працював над деталями: змінювалася позиція поета, предмет, який тримав Геній, постава ніг, кут повороту голови Міцкевича і навіть його зачіска. 4 травня 1901 року Попель представив у своїй майстерні допрацьований взірець в 1/3 величини. Члени комітету висловили свої зауваження, але затвердили проект.
Комітет довгий час не міг дійти згоди щодо місця розташування пам'ятника. 18 травня 1901 року керівник міського управління будівництва, інженер Вінцент Равський, після узгодження з професором Гохберґером, висловив думку, що місце на Гельманських Валах невідповідне для побудови пам'ятника, бо «Полтва завадить поставити надійний фундамент». Равський однозначно пропонував ставити пам'ятник на площі Маріяцькій, однак більшість членів комітету відкинуло цей план, не беручи до уваги арґументи фахівця.
Цікавинка
Якщо від тильного боку пам'ятника відійти на кілька метрів у східному напрямку (в бік початку вулиці Валової), то можна побачити кумедну деталь пам'ятника — «босі ноги крилатого генія» (див. фото). Невідомо, чи ця жартівлива цікавинка була задумана автором пам'ятника, чи ні, але вона пом'якшує строгість та велич цілої композиції. Можливо, саме завдяки цьому для львів'ян, з їхньою особливою вдачею та менталітетом, Міцкевич завжди був «своїм».
