Мясоєдов Григорій Григорович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
Leonst (обговорення | внесок) м додана Категорія:Передвижники з допомогою HotCat |
||
| Рядок 81: | Рядок 81: | ||
[[Категорія:Персоналії:Полтава]] |
[[Категорія:Персоналії:Полтава]] |
||
[[Категорія:Полтавська гравіметрична обсерваторія]] |
[[Категорія:Полтавська гравіметрична обсерваторія]] |
||
[[Категорія:Передвижники]] |
|||
Версія за 18:14, 16 серпня 2014
| Мясоєдов Григорій Григорович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Мясоедов Григорий Григорьевич | ||||
 | ||||
| Портрет Г. Г. Мясоєдова роботи Іллі Рєпіна, 1904 | ||||
| Народження |
7 (19) квітня 1834 с. Паньково Новодеревеньковського району Орловської області | |||
| Смерть | 17 (30) грудня 1911 (77 років) | |||
| Полтава | ||||
| Поховання | Полтава | |||
| Країна | Російська імперія | |||
| Жанр | живопис | |||
| Навчання | Петербурзька академія мистецтв (1862) | |||
| Діяльність | скульптор, художник | |||
| Роботи в колекції | Chess museumd, Tyumen Regional Museum of Fine Artsd, Російський музей, Національний музей у Варшаві, Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв, Третьяковська галерея, National Pushkin Museumd і Харківський художній музей | |||
| Нагороди |
 | |||
| Сайт | bibliotekar.ru/k98-Myasoedov/index.htm | |||
|
| ||||
 Мясоєдов Григорій Григорович у Вікісховищі | ||||
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мясоєдов Григорій Григорович |
Мясоєдов Григорій Григорович (нар.7 (19) квітня 1834, с. Паньково, нині Новодеревеньковського району Орловської області — 18 (31) грудня 1911, Полтава) — російський живописець.
Біографія
Мясоєдов Григорій Григорович народився 7(19) квітня 1834 у с. Паньково, нині Новодеревеньковського району Орловської області. У 1856 — 1862 рр. навчався у Петербурзькій академії мистецтв. Вчився у А. Г. Маркова і Т. А. Неффа.
У 1863 — 1868 рр. як пансіонер АМ перебував у Німеччині, Іспанії, Франції. З 1870 р. — академік, з 1893 р. — дійсний член петербурзької АМ. Один з організаторів і активних діячів Товариства пересувних художніх виставок.
У 1889 р. завдяки сприянню полтавського лікаря О. О. Волкенштейна (познайомився у Москві під час відвідин Л. М. Толстого) Мясоєдов придбав у полтавському передмісті Павленках садибу з великим фруктовим садом, парком та ставком, де оселився з родиною. У Мясоєдова бували художники М. О. Ярошенко, В. К. Менк, М. М. Ґе, І. К. Пархоменко, В. О. Волков, скульптор Л. В. Позен, письменник І. О. Бунін (мав дачу в Павленках, мешкав поряд з Мясоєдовим; в «Щоденнику» Буніна є запис від 15 серпня 1894, що художник пише його портрет у саду своєї садиби). Дружні стосунки встановилися з В. Г. Короленком.
У 1899 р. художник написав і подарував місту завісу для нового театру [1] (зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї), згодом був його почесним художником-консультантом.
Мясоєдов організував у 1894 р. у Полтаві школу малюнку і живопису, яка існувала кілька років. Подібну школу пізніше відкрив І. К. Пархоменко, якому Мясоєдов допоміг посібниками і матеріалами. Учениця художника М. Е. Бухгейм заснувала дитячий гурток малюнку.
У 1909 р. завдяки ініціативі Мясоєдова утворився музичний гурток у складі 12 чоловік, зокрема до нього входили піаністка М. А. Шимкова, скрипалі Ф. Ф. Климентов, В. С. Оголевець. Того ж року Мясоєдов відвідав садибу професора Шимкова «Маринці» Кобеляцького повіту; восени ставив у театрі живі картини до поеми Т. Шевченка «Катерина».
17 грудня 1911 р. художник помер [2].
Посмертне вшанування
Григорій Мясоєдов заповідав поховати себе без церковного обряду на садибі, у саду, поблизу будинку, де він жив понад 20 років. Але полтавська поліція «з санітарних міркувань» це заборонила. 20 грудня 1911 р. його поховано на міському кладовищі, а 24 грудня (з одержанням дозволу) перепоховано на садибі.
У 1912 р. на могилі встановлено обеліск з сірого граніту (висота 2 м) з написом: «Выдающийся русский художник Г. Г. Мясоєдов. 1834—1911». Поруч — рельєфне бронзове зображення палітри з пензлями.
На фасаді відновленого за його малюнками будинку встановлено меморіальну дошку. Після смерті Мясоєдова його син Іван (також художник) влаштував у 1912 і 1913 рр. виставки творів батька, а згодом розпродав більшу частину робіт разом з колекцією картин художників-передвижників, яка належала Мясоєдову.
Твори Мясоєдова зберігаються в Третьяковській галереї, Київському музеї російського мистецтва, Полтавському художньому музеї та ін.
На території колишньої садиби тепер розташована Полтавська гравіметрична обсерваторія.
Ім'ям Г. Г. Мясоєдова названо вулицю і провулок.
Творчість
Жанрові картини Мясоєдова правдиво передають убогість і безправ'я селянства («Земство обідає», 1872, Третяковська галерея), велич і поезію селянської праці («Косарі», 1887, Російський музей, Ленінград).
Григорій Мясоєдов звертався також до історичних тем («Читання маніфесту 19 лютого 1861 року», 1873, Третяковська галерея).
У Полтаві Мясоєдов створив полотна: «Читання «Крейцерової сонати» Л. М. Толстого» (1893), «Спокуса», «Портрет селянської дівчини» (обидві — 1897), «Старий з книгою» (1902), «На шляху до знань» (1904); написав пейзажі «Осінній ранок», «Дорога в лісі» та ін.
Примітки
- ↑ Просвітницький будинок ім. М. В. Гоголя
- ↑ Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 571 [1]