Луї Арагон: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
StarDeg (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 13: | Рядок 13: | ||
| Місце смерті = [[Париж]] |
| Місце смерті = [[Париж]] |
||
| Громадянство = |
| Громадянство = |
||
| Рід діяльності = |
| Рід діяльності = |
||
| Роки активності = |
| Роки активності = |
||
| Напрямок = |
| Напрямок = |
||
Рядок 27: | Рядок 27: | ||
Народився в [[Париж]]і. |
Народився в [[Париж]]і. |
||
З 1950 член ЦК [[ |
З 1950 член ЦК [[Французька комуністична партія|Компартії Франції]]. На перших творах позначились формалістичні впливи («Селянин Парижа», 1926). Зв'язок з робітничим рухом у Франції і успіхи соціалістичного будівництва в СРСР мали вирішальний вплив на формування передового світогляду Арагона. |
||
В [[1930]] бере участь у Міжнародній конференції революційних письменників у [[Харків|Харкові]]. Після відвідання Радянського Союзу пише поему «Червоний фронт» (1930), збірку поезій «Ура, Урал!» (1934). стає активним прихильником комуністичних ідей, починає боротьбу за створення мистецтва і літератури соціалістичного реалізму («Комуністи мають рацію», 1933; «За соціалістичний реалізм», 1934). Створює великий цикл соціальних романів — «Реальний світ» («Базельські дзвони», 1934; «Багаті квартали», 1936, та ін.). Був редактором «Юманіте». В роки другої світової війни — учасник Руху Опору (зб. «Ніж у серце», 1941; «Французька зоря», 1945; оповідання «Рабство і велич французів», 1945). З великою любов'ю пише про робітничий клас, викриває ворогів трудящих, показує розклад бурж. суспільства (нариси «Комуністична людина», 1946—53; зб. віршів «Знову ніж у серце», 1948; поеми «Очі і пам'ять», 1954, «Незакінчений роман», 1956; роман-епопея «Комуністи», 1949—51). Поряд з цим значне місце в його творчості посідають ліричні твори. |
В [[1930]] бере участь у Міжнародній конференції революційних письменників у [[Харків|Харкові]]. Після відвідання Радянського Союзу пише поему «Червоний фронт» (1930), збірку поезій «Ура, Урал!» (1934). стає активним прихильником комуністичних ідей, починає боротьбу за створення мистецтва і літератури соціалістичного реалізму («Комуністи мають рацію», 1933; «За соціалістичний реалізм», 1934). Створює великий цикл соціальних романів — «Реальний світ» («Базельські дзвони», 1934; «Багаті квартали», 1936, та ін.). Був редактором «Юманіте». В роки другої світової війни — учасник Руху Опору (зб. «Ніж у серце», 1941; «Французька зоря», 1945; оповідання «Рабство і велич французів», 1945). З великою любов'ю пише про робітничий клас, викриває ворогів трудящих, показує розклад бурж. суспільства (нариси «Комуністична людина», 1946—53; зб. віршів «Знову ніж у серце», 1948; поеми «Очі і пам'ять», 1954, «Незакінчений роман», 1956; роман-епопея «Комуністи», 1949—51). Поряд з цим значне місце в його творчості посідають ліричні твори. |
Версія за 07:33, 30 серпня 2014
Луї Арагон | ||||
---|---|---|---|---|
Louis Aragon | ||||
Ім'я при народженні | Луі-Марі Андріе | |||
Псевдонім | Arnaud Saint Romain[1], Arnaud de Saint-Roman[1], François la Colère[1], Témoin des martyrs[1] і Albert de Routisie[2] | |||
Народився |
3 жовтня 1897 Париж | |||
Помер |
24 грудня 1982 (85 років) Париж | |||
Поховання | Moulin de Villeneuved | |||
Країна | Франція[3] | |||
Місце проживання |
вулиця Вараннd Moulin de Villeneuved | |||
Діяльність | лікар-письменник, журналіст, політик, поет, прозаїк-романіст, художній критик, учасник французького Руху Опору, історик | |||
Alma mater | Ліцей Карно | |||
Заклад | Юманіте, Ce soird і Les Lettres Françaisesd | |||
Мова творів | французька | |||
Жанр | роман і поезія | |||
Партія | Французька комуністична партія | |||
Батько | Louis Andrieuxd | |||
Мати | Marguerite Toucas-Massillond | |||
У шлюбі з | Ельза Тріоле | |||
Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | |||
Премії | Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами» 1957. | |||
| ||||
Луї Арагон у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Луї́ Араго́н (фр. Louis Aragon); *3 жовтня 1897, Париж — †24 грудня 1982) — французький письменник, критик і громадський діяч, комуніст. Був одним із головних представників сюрреалізму у французькій поезії. Вроджений Луї-Марі Андріе (фр. Louis-Marie Andrieux).
Народився в Парижі.
З 1950 член ЦК Компартії Франції. На перших творах позначились формалістичні впливи («Селянин Парижа», 1926). Зв'язок з робітничим рухом у Франції і успіхи соціалістичного будівництва в СРСР мали вирішальний вплив на формування передового світогляду Арагона.
В 1930 бере участь у Міжнародній конференції революційних письменників у Харкові. Після відвідання Радянського Союзу пише поему «Червоний фронт» (1930), збірку поезій «Ура, Урал!» (1934). стає активним прихильником комуністичних ідей, починає боротьбу за створення мистецтва і літератури соціалістичного реалізму («Комуністи мають рацію», 1933; «За соціалістичний реалізм», 1934). Створює великий цикл соціальних романів — «Реальний світ» («Базельські дзвони», 1934; «Багаті квартали», 1936, та ін.). Був редактором «Юманіте». В роки другої світової війни — учасник Руху Опору (зб. «Ніж у серце», 1941; «Французька зоря», 1945; оповідання «Рабство і велич французів», 1945). З великою любов'ю пише про робітничий клас, викриває ворогів трудящих, показує розклад бурж. суспільства (нариси «Комуністична людина», 1946—53; зб. віршів «Знову ніж у серце», 1948; поеми «Очі і пам'ять», 1954, «Незакінчений роман», 1956; роман-епопея «Комуністи», 1949—51). Поряд з цим значне місце в його творчості посідають ліричні твори.
Літературно-критичні й теоретичні праці А. — «На захист французького роману», «Справжня воля культури», про Гюго, Стендаля та ін.
Творчості рад. письменників присвячена кн. «Радянські літератури» (1955).
Арагон багато зробив для популяризації української літератури у Франції: Т. Шевченкові він присвятив нарис «Українське інтермецо», високу оцінку дав «Вершникам» Ю. Яновського, з яким був особисто знайомий ще з 30-х рр. 1958 вийшов роман «Страсний тиждень».
Арагон — член Всесвітньої Ради Миру, один з керівників Національного Комітету письменників Франції, директор тижневика «Леттр Франсез».
Відзнаки і нагороди
Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами», 1957.
Твори:
Український переклад — Червоний фронт. X., 1932; Поезії. К., 1950;
- Українське інтермецо. «Вітчизна», 1958, № 1;
Російський переклад — Собрание сочинений. В 11 т., т. 1—7… М., 1957—59.
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Вербицький П. П. Прапороносці миру. X., 1955;
- Луи Арагон. Био-библиографический указатель. М., 1956.
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #119347816 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ а б в LIBRIS — 2012.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.