Галицька залізниця імені Карла Людвіга: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Яким (обговорення | внесок)
55 702 редагування
Kugel (обговорення | внесок)
4332 редагування
Рядок 8: Рядок 8:
У 1872 р. в Перемишлі до Галицької залізниці була приєднана [[Перша угорсько-галицька залізниця]]. Це дало змогу безпосередньо поєднати залізницею Львів з [[Будапешт]]ом, замість того, щоб їхати аж через Краків. До 1873 [[Паротяг|паротяги]] на залізниці носили власні імена.
У 1872 р. в Перемишлі до Галицької залізниці була приєднана [[Перша угорсько-галицька залізниця]]. Це дало змогу безпосередньо поєднати залізницею Львів з [[Будапешт]]ом, замість того, щоб їхати аж через Краків. До 1873 [[Паротяг|паротяги]] на залізниці носили власні імена.


У 1862 р. на Галицькій залізниці ім. Карла Людвига працювало 130 паротягів (32 [[KkStB 18|серій IIa, IIb, IIc]]), 103 пасажирські вагони i 1393 товарні вагони. Через 10 років кількість паровозів майже не змінилась, але зросло число вагонів: 233 пасажирських i 3273 товарних. У 1874—1891 рр. рухомий склад майже не змінювався. Тоді працювало 165—175 паротягів (6 [[CLB IIg|серії IIg]], 95 [[KkStB 38|серій IIId, IIIe, IIIf, IIIg]]), 5 [[KkStB 95|серії V]], 255—345 пасажирських вагонів i 3320—3755 товарних вагонів.
У 1862 р. на Галицькій залізниці ім. Карла Людвига працювало 130 паротягів ([[KrOs I–IV|№1, №2]], 32 [[KkStB 18|серій IIa, IIb, IIc]]), 103 пасажирські вагони i 1393 товарні вагони. Через 10 років кількість паровозів майже не змінилась, але зросло число вагонів: 233 пасажирських i 3273 товарних. У 1874—1891 рр. рухомий склад майже не змінювався. Тоді працювало 165—175 паротягів (6 [[CLB IIg|серії IIg]], 95 [[KkStB 38|серій IIId, IIIe, IIIf, IIIg]]), 5 [[KkStB 95|серії V]], 255—345 пасажирських вагонів i 3320—3755 товарних вагонів.
У 1860 р. Галицька залізниця перевезла 271 тисячу пасажирів, через 6 років це число зросло до 422 тисяч. У 1870 р. було вже 594 тисяч, а в 1873 р. — 945 тисяч. Наступних 10 років тримався рівень у 820—970 тисяч пасажирів. Злет пасажиропотоку припав на кінець XIX сторіччя — 1891 р. було перевезено 1,5 мільйона осіб. Пасажири могли вибирати, з яким комфортом подорожувати: у вагонах 1, 2 чи 3 класу. Так у 1869—1891 рр. вагонами 1 класу користувалось лише 1,0—2,3% пасажирів; 9—16% вибирало 2 клас, а переважна більшість (70—82%) воліла їхати вагонами 3 класу.
У 1860 р. Галицька залізниця перевезла 271 тисячу пасажирів, через 6 років це число зросло до 422 тисяч. У 1870 р. було вже 594 тисяч, а в 1873 р. — 945 тисяч. Наступних 10 років тримався рівень у 820—970 тисяч пасажирів. Злет пасажиропотоку припав на кінець XIX сторіччя — 1891 р. було перевезено 1,5 мільйона осіб. Пасажири могли вибирати, з яким комфортом подорожувати: у вагонах 1, 2 чи 3 класу. Так у 1869—1891 рр. вагонами 1 класу користувалось лише 1,0—2,3% пасажирів; 9—16% вибирало 2 клас, а переважна більшість (70—82%) воліла їхати вагонами 3 класу.
У 1860 р. було перевезено 248 тисяч тонн різних товарів, через 4 роки — 349 тисяч тонн, а 1870 р. — 543 тисяч тонн. У 1874 р. товарні перевезення різко зросли, і досягнули 1,1 мільйона тонн.
У 1860 р. було перевезено 248 тисяч тонн різних товарів, через 4 роки — 349 тисяч тонн, а 1870 р. — 543 тисяч тонн. У 1874 р. товарні перевезення різко зросли, і досягнули 1,1 мільйона тонн.

Версія за 23:08, 13 вересня 2014

Галицькі залізниці до 1897 р.

Галицька залізниця імені Карла Людвіга (нім. — Galizische Carl Ludwig-Bahn [CLB]) — залізнична лінія в Галичині, за часів Австро-Угорської імперії, збудована в 1856—1861 рр. під патронатом Леона Сапєги (концесію на будівництво залізниці Сапєга отримав 7 квітня 1858 р. від цісаря Франца Йосифа). Залізниця мала проходити із заходу на схід теренами, що лежать північніше Карпатських гір. Вартість початкового капіталу в 1862 р. становила 73,7 мільйонів корон. Через 30 років (1891 р.) вартість капіталу була вже 186 мільйонів корон.

Історія будови

Залізниця починалась у Кракові і проходила через Бохню, Тарнув, Дембицю (1856), Ропчице, Сендзішув-Малопольський, Ряшів (1858), Ланьцут, Переворськ (1859), Ярослав, Радимно, Перемишль (1860), Мостиська, Судова Вишня, Городок і Львів (1861). До Львова перший поїзд прибув 4 листопада 1861 р. о 14.30.

Зі Львова залізницю продовжили до Красного і Бродів (1869). З Красного було прокладено відгалуження до Золочева, Зборова, Тернополя і Підволочиська (1871). У південному напрямку залізниця вела з Кракова до Цешина і далі до Угорщини. Були збудовані ще інші короткі й довгі відгалуження Галицької залізниці. Тому її загальна довжина постійно зростала: 168 км (1858 р.), 353 км (1861 р.), 587 км (1871 р.) і 848 км (1887 р.). У 1872 р. в Перемишлі до Галицької залізниці була приєднана Перша угорсько-галицька залізниця. Це дало змогу безпосередньо поєднати залізницею Львів з Будапештом, замість того, щоб їхати аж через Краків. До 1873 паротяги на залізниці носили власні імена.

У 1862 р. на Галицькій залізниці ім. Карла Людвига працювало 130 паротягів (№1, №2, 32 серій IIa, IIb, IIc), 103 пасажирські вагони i 1393 товарні вагони. Через 10 років кількість паровозів майже не змінилась, але зросло число вагонів: 233 пасажирських i 3273 товарних. У 1874—1891 рр. рухомий склад майже не змінювався. Тоді працювало 165—175 паротягів (6 серії IIg, 95 серій IIId, IIIe, IIIf, IIIg), 5 серії V, 255—345 пасажирських вагонів i 3320—3755 товарних вагонів. У 1860 р. Галицька залізниця перевезла 271 тисячу пасажирів, через 6 років це число зросло до 422 тисяч. У 1870 р. було вже 594 тисяч, а в 1873 р. — 945 тисяч. Наступних 10 років тримався рівень у 820—970 тисяч пасажирів. Злет пасажиропотоку припав на кінець XIX сторіччя — 1891 р. було перевезено 1,5 мільйона осіб. Пасажири могли вибирати, з яким комфортом подорожувати: у вагонах 1, 2 чи 3 класу. Так у 1869—1891 рр. вагонами 1 класу користувалось лише 1,0—2,3% пасажирів; 9—16% вибирало 2 клас, а переважна більшість (70—82%) воліла їхати вагонами 3 класу. У 1860 р. було перевезено 248 тисяч тонн різних товарів, через 4 роки — 349 тисяч тонн, а 1870 р. — 543 тисяч тонн. У 1874 р. товарні перевезення різко зросли, і досягнули 1,1 мільйона тонн. Від 1 січня 1892 р. новим власником залізниці стала організація за назвою Австрійські державні залізниці.

Ділянки Галицької залізниці

Відтинки на території сучасної України

Українська частина давньої Галицької залізниці починається на польсько-українському кордоні, біля села Шегині, і проходить через Львів до Красного, звідти до Бродів, а також до Тернополя і Підволочиська. Відтинок від кордону до Львова вважається першою на території України залізницею.

Час відкриття і відстані деяких відтинків

Відтинки на території сучасної Польщі

Дивіться також

Фотографії

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галицька_залізниця_імені_Карла_Людвіга&oldid=14815144