Зюков Анатолій Матвійович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
уточнення, стиль, шаблон |
||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
| Alma Mater = [[Університет Святого Володимира]] |
| Alma Mater = [[Університет Святого Володимира]] |
||
| Посада = |
| Посада = |
||
| відомий завдяки = |
| відомий завдяки = Перший завідувач кафедри інфекційних хвороб Київського медичного інститута |
||
| звання = [[професор]] ([[1928]]) |
| звання = [[професор]] ([[1928]]) |
||
| ступінь = [[доктор медичних наук]] ([[1927]]) |
| ступінь = [[доктор медичних наук]] ([[1927]]) |
||
| керівник = [[Яновський Феофіл Гаврилович]] |
| керівник = [[Яновський Феофіл Гаврилович]] |
||
| учні = професори Г. |
| учні = професори Г.Г. Хоменко, [[Падалка Борис Якович|Б.Я. Падалка]], Б.М. Щепотін, [[Сокол Олександра Семенівна|О.С. Сокол]] |
||
| Батько = |
| Батько = |
||
| Мати = |
| Мати = |
||
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
Народився [[1 грудня]] [[1886]] року в [[Полтава|Полтаві]] в сім’ї інженера-механіка та домогосподарки. Закінчив медичний факультет [[Університет Святого Володимира|Університету Святого Володимира]] із званням "лекаря с отличием". В 1912 році А.М. Зюков почав працювати в клініці лікарської діагностики, проте в 1914 році був мобілізований до армії, де обіймав посаду молодшого лікаря піхотного полку. Під час бойових дій він перехворів на тяжку форму черевного тифу. На передовому краї війни він зрозумів значення інфекційної патології, яка безпосередньо впливала на наслідки військових дій |
Народився [[1 грудня]] [[1886]] року в [[Полтава|Полтаві]] в сім’ї інженера-механіка та домогосподарки. Закінчив медичний факультет [[Університет Святого Володимира|Університету Святого Володимира]] із званням "лекаря с отличием". В 1912 році А.М. Зюков почав працювати в клініці лікарської діагностики, проте в 1914 році був мобілізований до армії, де обіймав посаду молодшого лікаря піхотного полку. Під час бойових дій він перехворів на тяжку форму черевного тифу. На передовому краї війни він зрозумів значення інфекційної патології, яка безпосередньо впливала на наслідки військових дій — у структурі санітарних втрат інфекційні хвороби переважали над бойовими втратами. |
||
В 1918 році повернувся до Києва і почав працювати ординатором в терапевтичній університетській клініці. Учень [[академік]]а [[Яновський Феофіл Гаврилович|Ф. Г. Яновського]]. А.М. Зюков тривалий час працював в цій клініці над проблемою ниркової патології і став відомим завдяки своїм дослідженням ураження нирок при грипі під час лиховісної пандемії іспанки, яка в світі забрала життя |
В 1918 році повернувся до Києва і почав працювати ординатором в терапевтичній університетській клініці. Учень [[академік]]а [[Яновський Феофіл Гаврилович|Ф. Г. Яновського]]. А.М. Зюков тривалий час працював в цій клініці над проблемою ниркової патології і став відомим завдяки своїм дослідженням ураження нирок при грипі під час лиховісної пандемії [[іспанський грип|іспанки]], яка в світі забрала життя щонайменше 50 мільйонів людей. |
||
В 1924 році А.М. Зюков |
В 1924 році А.М. Зюков — старший асистент у факультетській клініці під керівництвом Ф.Г.Яновського і дуже швидко отримав курс [[приват-доцент]]а з хвороб обміну речовин. У [[1927]]році захистив докторську [[дисертація|дисертацію]] на тему: «Обмен воды в организме», яка видана окремою [[монографія|монографією]], як цінний внесок в медичну науку. За рекомендації академіка Ф.Г. Яновського адміністрація [[Київський медичний інститут|Київського медичного інституту]] призначає в [[1927]] році Анатолія Матвійовича на посаду завідувача "кафедри інфекційних недуг". Після смерті свого вчителя Ф.Г.Яновського А.М. Зюков одночасно з кафедрою інфекційних недуг завідував кафедрою фармакотерапії протягом 1928/29 учбового року. Учитель заповів своєму учню й половину своєї квартири. |
||
[[Файл:Учень і вчитель (А.М. Зюков та Ф.Г. Яновський).jpg|міні|ліворуч|320пкс|Учень і вчитель: професор А.М. Зюков та академік Ф.Г. Яновський]] |
[[Файл:Учень і вчитель (А.М. Зюков та Ф.Г. Яновський).jpg|міні|ліворуч|320пкс|Учень і вчитель: професор А.М. Зюков та академік Ф.Г. Яновський]] |
||
У [[1927]]–[[1953]] роках — Анатолій Матвійович завідує кафедрою інфекційних хвороб [[Київський медичний інститут|Київського медичного інституту]], одночасно з цим у [[1930]] - [[1935]] рр. він - науковий керівник Київського інституту туберкульозу та інституту охорони материнства і дитинства, у [[1934]]–[[1941]] |
У [[1927]]–[[1953]] роках — Анатолій Матвійович завідує кафедрою інфекційних хвороб [[Київський медичний інститут|Київського медичного інституту]], одночасно з цим у [[1930]] - [[1935]] рр. він - науковий керівник Київського інституту туберкульозу та інституту охорони материнства і дитинства, у [[1934]]–[[1941]] рр. — завідувач кафедри інфекційних хвороб [[Київський інститут удосконалення лікарів|Київського інституту удосконалення лікарів]], а ще й консультант клінічної бази Інституту Експериментальної Біології та Патології, яким в ті роки керував [[Богомолець Олександр Олександрович|О.О.Богомолець]], з яким Анатолій Матвійович тривалий час товаришував. |
||
А.М.Зюков мав великий досвід роботи лікаря загальної практики, отримав блискучу підготовку з внутрішніх хвороб, тому зі знанням справи забезпечував багатогранну діяльність інфекціоніста- науковця. В той час під його головуванням і за безпосередньої участі впроваджуються інноваційні для свого часу методи лікування інфекційних хвороб специфічними сироватками, бактеріофагами, запропонований науково обґрунтований спосіб лікування [[Скарлатина|скарлатини]], [[Дизентерія|дизентерії]] та [[Черевний тиф|черевного тифу]] з використанням донорської крові (гемотерапія). До речі, його учню Г.Г. Хоменко за представлену на захист роботу “Лікування бацилярної дизентерії” Вчена рада присудила одразу ступінь доктора медичних наук минуючи кандидатський. |
А.М.Зюков мав великий досвід роботи лікаря загальної практики, отримав блискучу підготовку з внутрішніх хвороб, тому зі знанням справи забезпечував багатогранну діяльність інфекціоніста- науковця. В той час під його головуванням і за безпосередньої участі впроваджуються інноваційні для свого часу методи лікування інфекційних хвороб специфічними сироватками, бактеріофагами, запропонований науково обґрунтований спосіб лікування [[Скарлатина|скарлатини]], [[Дизентерія|дизентерії]] та [[Черевний тиф|черевного тифу]] з використанням донорської крові (гемотерапія). До речі, його учню Г.Г. Хоменко за представлену на захист роботу “Лікування бацилярної дизентерії” Вчена рада присудила одразу ступінь доктора медичних наук минуючи кандидатський. |
||
У 1939 році, задовго до відкриття серотипів вірусу [[Грип|грипу]] та інших збудників [[Застуда|ГРВІ]], А.М. Зюков опублікував обґрунтоване припущення про можливість існування різних вірусів, здатних спричинювати грип, та про наявність інших збудників, здатних |
У 1939 році, задовго до відкриття серотипів вірусу [[Грип|грипу]] та інших збудників [[Застуда|ГРВІ]], А.М. Зюков опублікував обґрунтоване припущення про можливість існування різних вірусів, здатних спричинювати грип, та про наявність інших збудників, здатних породжувати грипоподібні захворювання. Праці А.М.Зюкова в той період також були присвячені лікуванню інфекційних хвороб, дослідженню шоку, грипу, краснухи, туберкульозу, застосуванню АЦС (антиретикулярна цитотоксична сироватка) у лікуванні інфекційних хвороб. |
||
В період німецької окупації змушений був працювати в Києві в так званому медичному інституті «Полімедікум», до викладання в якому була залучена переважна більшість професорів та викладачів, які залишились в місті. В кінці грудня 1941 року А.М. Зюков з кафедри інфекційних хвороб перейшов на кафедру пропедевтики терапії. |
В період німецької окупації змушений був працювати в Києві в так званому медичному інституті «Полімедікум», до викладання в якому була залучена переважна більшість професорів та викладачів, які залишились в місті. В кінці грудня 1941 року А.М. Зюков з кафедри інфекційних хвороб перейшов на кафедру пропедевтики терапії. |
||
| Рядок 46: | Рядок 46: | ||
Про харчування хворих ніхто не дбав. Німецьке командування розпорядилося відпускати в лікарні тільки воду, але і її не було в достатній кількості. Іноді біля дверей з'являлися якісь засніжені жіночі фігури, вони привозили дитячі саночки, завалені ганчір'ям - звідси діставалися відра, доверху наповнені гарячим пшоняним супом з картоплею. Це була данина милосердя Пріорки і Куренівки, данина невідомих патріотів, єдина можливість хоча як-небудь нагодувати хворих». |
Про харчування хворих ніхто не дбав. Німецьке командування розпорядилося відпускати в лікарні тільки воду, але і її не було в достатній кількості. Іноді біля дверей з'являлися якісь засніжені жіночі фігури, вони привозили дитячі саночки, завалені ганчір'ям - звідси діставалися відра, доверху наповнені гарячим пшоняним супом з картоплею. Це була данина милосердя Пріорки і Куренівки, данина невідомих патріотів, єдина можливість хоча як-небудь нагодувати хворих». |
||
Одразу після звільнення Києва від німецьких військ медичний інститут повернувся і вже 13 грудня 1943 року відновив навчання. З першого дня відкриття медичного інституту А. М. Зюков був призначений завідувачем відразу 2 кафедр |
Одразу після звільнення Києва від німецьких військ медичний інститут повернувся і вже 13 грудня 1943 року відновив навчання. З першого дня відкриття медичного інституту А. М. Зюков був призначений завідувачем відразу 2 кафедр — факультетської терапії та пропедевтичної терапії. Лише з жовтня 1944 року він знову очолив свою рідну кафедру інфекційних хвороб, якою керував до самої смерті. |
||
Одразу після звільнення міста А.М.Зюков, як медичний експерт, входив до складу комісії по встановленню та розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників, очолюваної М.С. Хрущовим. Разом з відомими академіками П. |
Одразу після звільнення міста А.М.Зюков, як медичний експерт, входив до складу комісії по встановленню та розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників, очолюваної М.С. Хрущовим. Разом з відомими академіками [[Тичина Павло Григорович|П.Г. Тичиною]], [[Рильський Максим Тадейович|М.Т. Рильським]], професорами Я.І. Півовонським, Ю.Ю. Крамаренко, Н.А. Шепелевським А.М. Зюков працював у [[Бабин Яр|Бабиному Яру]], Дарниці, Сирецькому концтаборі та інших місцях масових поховань закатованих радянських громадян. |
||
Високий авторитет А.М. Зюкова як вченого, клініциста та педагога виявився також в тому, що він був головою навчально-методичного комітету [[Київський медичний інститут|КМІ]], заступником голови епідеміологічної секції Вченої Ради НКОЗ України, заступником голови Київського філіалу спілки мікробіологів, епідеміологів та інфекціоністів, був одним із засновників науково-дослідного інституту інфекційних хвороб МОЗ СРСР, який в перші повоєнні роки було створено в Києві. До речі, це був перший в країні інститут цього напрямку медицини. Анатолій Матвійович та співробітники кафедри інфекційних хвороб [[Київський медичний інститут|КМІ]] деякий час працювали за сумісництвом в цьому інституті. Так у 1949-1950 |
Високий авторитет А.М. Зюкова як вченого, клініциста та педагога виявився також в тому, що він був головою навчально-методичного комітету [[Київський медичний інститут|КМІ]], заступником голови епідеміологічної секції Вченої Ради НКОЗ України, заступником голови Київського філіалу спілки мікробіологів, епідеміологів та інфекціоністів, був одним із засновників науково-дослідного інституту інфекційних хвороб МОЗ СРСР, який в перші повоєнні роки було створено в Києві. До речі, це був перший в країні інститут цього напрямку медицини. Анатолій Матвійович та співробітники кафедри інфекційних хвороб [[Київський медичний інститут|КМІ]] деякий час працювали за сумісництвом в цьому інституті. Так у 1949-1950 рр. А.М. Зюков був завідувачем ІІ клінічним відділенням, а з листопада 1950 року до кінця 1951 року виконував обов’язки заступника директора з наукової частини НДІ інфекційних хвороб, був науковим керівником відділів, що розробляли проблеми захворювань дихальних шляхів і черевного тифу. |
||
Анатолій Матвійович був чудовим лектором, послухати його лекції дуже часто приходили співробітники інших кафедр, лікарі неінфекційного напрямку. Зовнішньо схожий завдяки своїм вусам на мушкетера Анатолій Матвійович і свою лекцію проголошував наче фехтуючи, завжди влучно в ціль. |
Анатолій Матвійович був чудовим лектором, послухати його лекції дуже часто приходили співробітники інших кафедр, лікарі неінфекційного напрямку. Зовнішньо схожий завдяки своїм вусам на мушкетера Анатолій Матвійович і свою лекцію проголошував наче фехтуючи, завжди влучно в ціль. |
||
| Рядок 61: | Рядок 61: | ||
== Наукова діяльність == |
== Наукова діяльність == |
||
Автор 68 наукових праць, присвячених питанням патогенезу найбільш розповсюджених інфекційних хвороб і розробці методів патогенетичної терапії. Серед них: |
Автор 68 наукових праць, присвячених питанням патогенезу найбільш розповсюджених інфекційних хвороб і розробці методів патогенетичної терапії. Серед них: |
||
* До питання про значення остуди нирки в етіології нирковиць // Українські медичні вісті. — 1925, № 1; |
* До питання про значення остуди нирки в етіології нирковиць // Українські медичні вісті. — 1925, № 1; |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
* «Грип», 1939. Київ; |
* «Грип», 1939. Київ; |
||
| ⚫ | |||
Підготував 10 кандидатів й 3 докторів наук. |
|||
| ⚫ | |||
Під його головуванням захищено 3 докторські та 20 кандидатських дисертацій. |
|||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* [http://nmu.ua/kaf4-1.php/ Кафедра інфекційних хвороб НМУ імені О.О. Богомольця. Історія кафедри] |
* [http://nmu.ua/kaf4-1.php/ Кафедра інфекційних хвороб НМУ імені О.О. Богомольця. Історія кафедри] |
||
* [http://zavantag.com/docs/index-25395365-1.html?page=12 Біографічний словник завідувачів кафедр та професорів від медичного факультету Університету Св. Володимира до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця] |
* [http://zavantag.com/docs/index-25395365-1.html?page=12 Біографічний словник завідувачів кафедр та професорів від медичного факультету Університету Св. Володимира до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця] |
||
{{ukr-bio-stub}} |
|||
[[Категорія:Уродженці Полтави]] |
[[Категорія:Уродженці Полтави]] |
||
Версія за 18:56, 26 вересня 2014
| Анатолій Матвійович Зюков | |
|---|---|
| Народився |
01.12. 1886 Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер |
13.12. 1953 Київ, Українська РСР, СРСР ·інфаркт міокарда |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |
 Російська імперія,  СРСР |
| Діяльність | лікар-інфекціоніст, викладач університету, науковець |
| Alma mater | Університет Святого Володимира |
| Галузь | інфекційні хвороби |
| Заклад | Київський медичний інститут |
| Посада | професор |
| Вчене звання | професор (1928) |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук (1927) |
| Науковий керівник | Яновський Феофіл Гаврилович |
| Відомі учні | професори Г.Г. Хоменко, Б.Я. Падалка, Б.М. Щепотін, О.С. Сокол |
| Аспіранти, докторанти | Сокол Олександра Семенівна |
| Відомий завдяки: | Перший завідувач кафедри інфекційних хвороб Київського медичного інститута |
| Діти | син - Зюков Євген Анатолійович (1915-1981) |
Анато́лій Матві́йович Зю́ков (1 грудня 1886, Полтава — 13 грудня 1953, Київ) — український радянський терапевт, інфекціоніст, доктор медичних наук , професор.
Біографія
Народився 1 грудня 1886 року в Полтаві в сім’ї інженера-механіка та домогосподарки. Закінчив медичний факультет Університету Святого Володимира із званням "лекаря с отличием". В 1912 році А.М. Зюков почав працювати в клініці лікарської діагностики, проте в 1914 році був мобілізований до армії, де обіймав посаду молодшого лікаря піхотного полку. Під час бойових дій він перехворів на тяжку форму черевного тифу. На передовому краї війни він зрозумів значення інфекційної патології, яка безпосередньо впливала на наслідки військових дій — у структурі санітарних втрат інфекційні хвороби переважали над бойовими втратами.
В 1918 році повернувся до Києва і почав працювати ординатором в терапевтичній університетській клініці. Учень академіка Ф. Г. Яновського. А.М. Зюков тривалий час працював в цій клініці над проблемою ниркової патології і став відомим завдяки своїм дослідженням ураження нирок при грипі під час лиховісної пандемії іспанки, яка в світі забрала життя щонайменше 50 мільйонів людей.
В 1924 році А.М. Зюков — старший асистент у факультетській клініці під керівництвом Ф.Г.Яновського і дуже швидко отримав курс приват-доцента з хвороб обміну речовин. У 1927році захистив докторську дисертацію на тему: «Обмен воды в организме», яка видана окремою монографією, як цінний внесок в медичну науку. За рекомендації академіка Ф.Г. Яновського адміністрація Київського медичного інституту призначає в 1927 році Анатолія Матвійовича на посаду завідувача "кафедри інфекційних недуг". Після смерті свого вчителя Ф.Г.Яновського А.М. Зюков одночасно з кафедрою інфекційних недуг завідував кафедрою фармакотерапії протягом 1928/29 учбового року. Учитель заповів своєму учню й половину своєї квартири.
.jpg){kind=link}
У 1927–1953 роках — Анатолій Матвійович завідує кафедрою інфекційних хвороб Київського медичного інституту, одночасно з цим у 1930 - 1935 рр. він - науковий керівник Київського інституту туберкульозу та інституту охорони материнства і дитинства, у 1934–1941 рр. — завідувач кафедри інфекційних хвороб Київського інституту удосконалення лікарів, а ще й консультант клінічної бази Інституту Експериментальної Біології та Патології, яким в ті роки керував О.О.Богомолець, з яким Анатолій Матвійович тривалий час товаришував.
А.М.Зюков мав великий досвід роботи лікаря загальної практики, отримав блискучу підготовку з внутрішніх хвороб, тому зі знанням справи забезпечував багатогранну діяльність інфекціоніста- науковця. В той час під його головуванням і за безпосередньої участі впроваджуються інноваційні для свого часу методи лікування інфекційних хвороб специфічними сироватками, бактеріофагами, запропонований науково обґрунтований спосіб лікування скарлатини, дизентерії та черевного тифу з використанням донорської крові (гемотерапія). До речі, його учню Г.Г. Хоменко за представлену на захист роботу “Лікування бацилярної дизентерії” Вчена рада присудила одразу ступінь доктора медичних наук минуючи кандидатський. У 1939 році, задовго до відкриття серотипів вірусу грипу та інших збудників ГРВІ, А.М. Зюков опублікував обґрунтоване припущення про можливість існування різних вірусів, здатних спричинювати грип, та про наявність інших збудників, здатних породжувати грипоподібні захворювання. Праці А.М.Зюкова в той період також були присвячені лікуванню інфекційних хвороб, дослідженню шоку, грипу, краснухи, туберкульозу, застосуванню АЦС (антиретикулярна цитотоксична сироватка) у лікуванні інфекційних хвороб.
В період німецької окупації змушений був працювати в Києві в так званому медичному інституті «Полімедікум», до викладання в якому була залучена переважна більшість професорів та викладачів, які залишились в місті. В кінці грудня 1941 року А.М. Зюков з кафедри інфекційних хвороб перейшов на кафедру пропедевтики терапії. Продовжувала працювати в період німецької навали й лікарня імені Жовтневої революції, яка на той час тимчасово називалась Перша міська клінічна лікарня. У власноручно написаних спогадах Анатолія Матвійовича Зюкова написано: "Красива і затишна клініка мала тепер жалюгідний вигляд: через забиті фанерою вікна в палати проникала зимова холоднеча, коливаючи тьмяне полум'я коптілок; замерзлі крани давно вже перестали давати воду і переповнені нечистотами вбиральні видавали нестерпний сморід. Самі стіни колись ошатного приміщення покрилися брудними краплями випарів, і, здавалося, плакали про свою долю. На ліжках, скорчившись від холоду, підклавши під голову штани або куртку, стогнали в тифозному маренні укриті шинелями радянські військовополонені. Серед цього мороку, смороду та холоду, в брудних халатах, натягнутих поверх шуб і пальто, як тіні рухалися працівники "клініки". Вони були голодні, понівечені морально, ледве трималися на ногах, заражалися на висипний тиф, але чесно виконували свій обов'язок і не залишали свого поста. Про харчування хворих ніхто не дбав. Німецьке командування розпорядилося відпускати в лікарні тільки воду, але і її не було в достатній кількості. Іноді біля дверей з'являлися якісь засніжені жіночі фігури, вони привозили дитячі саночки, завалені ганчір'ям - звідси діставалися відра, доверху наповнені гарячим пшоняним супом з картоплею. Це була данина милосердя Пріорки і Куренівки, данина невідомих патріотів, єдина можливість хоча як-небудь нагодувати хворих».
Одразу після звільнення Києва від німецьких військ медичний інститут повернувся і вже 13 грудня 1943 року відновив навчання. З першого дня відкриття медичного інституту А. М. Зюков був призначений завідувачем відразу 2 кафедр — факультетської терапії та пропедевтичної терапії. Лише з жовтня 1944 року він знову очолив свою рідну кафедру інфекційних хвороб, якою керував до самої смерті.
Одразу після звільнення міста А.М.Зюков, як медичний експерт, входив до складу комісії по встановленню та розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників, очолюваної М.С. Хрущовим. Разом з відомими академіками П.Г. Тичиною, М.Т. Рильським, професорами Я.І. Півовонським, Ю.Ю. Крамаренко, Н.А. Шепелевським А.М. Зюков працював у Бабиному Яру, Дарниці, Сирецькому концтаборі та інших місцях масових поховань закатованих радянських громадян.
Високий авторитет А.М. Зюкова як вченого, клініциста та педагога виявився також в тому, що він був головою навчально-методичного комітету КМІ, заступником голови епідеміологічної секції Вченої Ради НКОЗ України, заступником голови Київського філіалу спілки мікробіологів, епідеміологів та інфекціоністів, був одним із засновників науково-дослідного інституту інфекційних хвороб МОЗ СРСР, який в перші повоєнні роки було створено в Києві. До речі, це був перший в країні інститут цього напрямку медицини. Анатолій Матвійович та співробітники кафедри інфекційних хвороб КМІ деякий час працювали за сумісництвом в цьому інституті. Так у 1949-1950 рр. А.М. Зюков був завідувачем ІІ клінічним відділенням, а з листопада 1950 року до кінця 1951 року виконував обов’язки заступника директора з наукової частини НДІ інфекційних хвороб, був науковим керівником відділів, що розробляли проблеми захворювань дихальних шляхів і черевного тифу.
Анатолій Матвійович був чудовим лектором, послухати його лекції дуже часто приходили співробітники інших кафедр, лікарі неінфекційного напрямку. Зовнішньо схожий завдяки своїм вусам на мушкетера Анатолій Матвійович і свою лекцію проголошував наче фехтуючи, завжди влучно в ціль. Відомий невропатолог, професор Микита Борисович Маньківський згадує: "... Пам'ятні лекції з інфекційних хвороб професора А.М.Зюкова. Такого блискучого лектора я, мабуть, ніколи більше не чув. Анатолій Матвійович доносив свої думки до слухачів без будь-яких ввідних, вступних зауважень, кожна лекція, по суті, була монографією, присвяченої тієї чи іншої патології чи іншому клінічному питанню, наприклад, імунітету".
Наприкінці 1953 року А.М.Зюков тяжко захворів і був змушений припинити читати лекції. 13 грудня 1953 року внаслідок чергового інфаркту міокарду А.М. Зюкова не стало. Похований на Байковому кладовищі.
Наукова діяльність
Автор 68 наукових праць, присвячених питанням патогенезу найбільш розповсюджених інфекційних хвороб і розробці методів патогенетичної терапії. Серед них:
- До питання про значення остуди нирки в етіології нирковиць // Українські медичні вісті. — 1925, № 1;
- Гострі інфекційні хвороби та гельмінтози людини. — Київ, 1941(у співавтостві з Б.Я. Падалкою) (перевиданий в 1951 р.);
- Инфекционные болезни: Учебник для средних медидинских работников. — 2-е изд. — 1947.
- «Кишкові інфекції». 1938, Київ;
- «Скарлатина», 1939, Київ;
- «Грип», 1939. Київ;
- «Паразитарні тифи», 1948, Київ;
Підготував 10 кандидатів й 3 докторів наук.