Нова Скварява

село Нова Скварява
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Жовківський район
Рада	Новоскварявська сільська рада
Основні дані
Засноване	1633
Населення	1,174
Площа	2,708 км²
Густота населення	433,53 осіб/км²
Поштовий індекс	80353
Телефонний код	+380 3252
Географічні дані
Географічні координати	50°02′14″ пн. ш. 23°52′30″ сх. д.
Водойми	р. Свиня
Місцева влада
Адреса ради	80353, Львівська обл., Жовківський р-н, с. Нова Скварява
Карта
Нова Скварява
Мапа
Нова Скварява у Вікісховищі

Нова́ Скваря́ва — село у Жовківському районі Львівської області. Поштовий індекс села Нова Скварява: 80353.

Географія

Середня висота села над рівнем моря — 287 метрів. Поблизу розташовані:  Фійна, Стара Скварява, Глинськ, Мокротин, Крехів, Крута Долина, Майдан, Тернів, Липники. 

Історія

Село засноване в кінці XIV ст. — на початку XV ст. Першими поселенцями були вихідці зі Старої Скваряви. Село Нова Скварява було осаджено на волоському праві і назване спочатку Чайкова Воля. Проте ця назва не прижилася. Біля Нової Скваряви відкрито кладовище бронзової доби X–VIII ст. до н. е.

Нова Скварява (пол. Skwarzawa Nowa) — село, належало до Жовківського повіту, 7 км на пд.-зах. від Жовкви. Мальовнича Нова Скварява — село не маленьке (понад 1,1 т. м.). Координати:  50°02′14″ пн. ш. 23°52′30″ сх. д.

Населений пункт з назвою Скварява виник, очевидно, в XIII–XIV ст. за часів Галицько-Волинської держави на території, яка до утворення єдиного Галицького князівства входила до складу Звенигородської землі. Існує легенда щодо виникнення назви Скварява. Вона свідчить, що в середні віки на терени села на відпочинок та полювання приїзджали князі та бояри. Тут на вогні вони смажили чи як тоді говорили скварили м'ясо чи сало. Від слова скварити пішла назва Скварява. 

На північ лежить Руда Крехівська, на північний-схід Глинськ, на схід Стара Скварява, на південь Мокротин і Поляни, на захід Фійна і Крехів. Село лежить в басейні Бугу. На півдні утворюється потік Свиня і пливе на пд.-схід до Старої Скваряви, приймаючи на території села декілька малих потічків; на південь від джерел Свині утворюється в лісі с. Поляни правобічна її притока потік Росохи і пливе на схід в основному вздовж кордону села. Північною частиною села пропливає потік Фійна. Сільська забудова лежить в долині Свині. На південь від села стоїть група будинків Завади, на пн.-зах. Копань (не існує), на північ Гута. Південно-західна частина села заліснена (Полянський ліс з «Кам'яною Горою», висотою 404 м).

В 1880 році було 197 будинків, 1087 жителів в гміні, 3 будинки, 42 жителі на території двору. (893 греко-католики, 200 римо-католиків, 33 євреї, 3 інших віросповідань; 891 русин, 197 поляків, 55 німців). Парафія римо-католицька була в Жовкві, греко-католицька була в селі, Жовківського деканату, Перемишльської дієцезії. До парафії належала Стара Скварява. В селі була церква і однокласна школа. Знаходяться тут поклади бурого вугілля і каменю пісковика.

У 1879 р. в селі проживав Іван Франко.

Довгий час була королівщиною, а потім входила до маєтностей Жолкевських та Собєських. Княгиня Марія Кароліна з Собєських де Бульйон (фр. de Boullion) — донька короля Яна III — продала «Жовківський ключ» з обома селами у 1740 р. князю Михайлу Радзивіллу. Наприкінці XVIII ст. Радзівілли розпродали всі маєтності, які дісталися їм від Собєських — Нову Скваряву придбали Болоз-Антоневичі зі Станіславова — шляхетський рід вірменського походження, які отримали у 1789 році від цісаря Йозефа ІІ дворянство.

На початку XIX століття нові власники села збудували тут збережений до сьогоднішнього дня класицистичний маєток, оточений парком. Зведений у 1807 році класицистичний двір Юзефа Болоз-Антоневича хоч і зберігся, та вся старовина звідти за радянські роки вивітрилася. Бо, бачте, в панській резиденції зараз резиденція сільрадівська. В усіх десяти панських покоях. Витримані в єдиній стилістиці меблі з палацу були частково розграбовані у Першу світову. Напевно, як і олійні картини з XVIII ст. — переважно на міфологічні теми. Навколо палацику на горі Гарай колись простягався парк — не надто великий, проте там росло кілька ду-у-уже старих, кількасотлітніх дубів. Газон перед будинком був оточений трояндами.  До маєтку колись від Глинська вела алея, яка начебто ще походила з часів Яна ІІІ (див. фото праворуч).

Останньою власницею Нової Скваряви була Юлія з Жарських Семенська (Сємєнська).  

Село під час воєн

В час Першої світової війни багато новоскварявців було мобілізовано до австрійського війська. А 19-го червня 1915 р. на теренах села відбувся бій між російськими військами, лінія обороних яких проходила під Моцьківною і Щекотином та австрійсько-німецькими, які наступали з урочищ Копань та Корчунок. Після артпідготовки, що почалася о 4 год. ранку і кривавої січі перемогли останні. Російських убитих вояків поховали селяни в братській могилі при дорозі, а австрійці своїх у сусідньому селі Глинську на окремому цвинтарі.

У 1930 р. на західній околиці села (Кут) у новозбудованому будинку відкрито «Народний Дім», при якому працював драматичний гурток, а згодом товариство Сільський Господар. На хвилі національного піднесення у 1936 р. в Новій Скваряві було організовано осередок ОУН, який очолив Степан Кузьмин. Членами осередку стали Пилип Гук, Степан Яворівський, Микола Шавель, Степан Завада («Кожум'яка»). Чимало новоскварявців виборювали незалежність України в лавах ОУН, УПА. В увіковічнення їх пам'яті у центрі села нащадки збудували пам'ятник «Борцям за незалежність України».

Багато новоскварявців у час Другої світової війни воювало у Червоній Армії. Чимало їх полягло в Україні і за її межами. Після війни — масові виселення сімей новоскварявців до Сибіру, таборів ГУЛАГ'у, каральні акції енкаведистів проти мирного населення, яке підтримувало УПА.

Радянський період

Утвердившись таким чином радянська влада організувала в селі колгосп ім. Кірова. В 60-х роках почав курсувати автобус Львів — Нова Скварява, збудовано млин, пилораму (тартак), лазню, сільський клуб, школу.

Колгосп не маючи державної підтримки, занепав і перестав існувати.

Сучасна Нова Скварява

Жителі Нової Скваряви, як і впродовж тисячоліть, продовжують себе у своїх нащадках, виховують їх, вирощують хліб, плекають сади, будують житла, храми, співають пісень з вірою і надією на краще майбутнє. Тут живуть дуже привітні, гостинні і надзвичайно добрі люди, вони допомагають одне одному. В центрі села є школа. Вона досить велика, біля неї є сад. В школі навчається не дуже багато дітей. Село розвивається, багато молодих людей переїжджають жити сюди. В селі є інтернет.

Культурна спадщина

В Новій Скваряві наявні надзвичайно цікаві й рідкісні об'єкти культурної спадщини, якими є частково зруйновані оборонні укріплення військового табору середини XVII ст. та залишки склоробної гути і монастирища пізнього періоду середньовіччя. Вони при подальшому вивченні можуть стати окрасою давньої історії села, приваблюючи сюди шанувальників минулого рідного краю. Перший об'єкт розташований в урочищі Антонів берег, на пагорбі з рівною, незначно нахиленою до заходу вершиною приблизно трапецієподібної форми розміром 0,45 х 0,2 х 0,3 км. Пам'ятка захищена вздовж краю тераси ровом, валами і двома майже зруйнованими сучасними земляними роботами бастіонами. Останні локалізуються у східній (ширшій) частині узвишшя. Між ними, очевидно, знаходився в'їзд до табору.

Крім монастиря в Новій Скваряві на Горганах була церква Різдва Христового, посвячена 7 січня 1588 р. Майже через 2 століття на її місці було зведено церкву Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці. Посвячено її 8 січня 1767 р. Ця церква була куплена у сс. Василіянок в місті Жовкві, де і була збудована у 1693 р. В ній був іконостас роботи Івана Рутковича. У 1932 р. цю церкву розібрали і трохи східніше збудували тимчасову, використавши вівтар старої. А в 1936 р. розпочалось будівництво кам'яної великої церкви, яке через заборону радянської влади, закінчилось вже в 1989 р. 4 жовтня цього року на свято Покрови Пресвятої Богородиці її було посвячено. У 1997 р. в час святаПресвятої Трійці на присілку Гута посвячено каплицю. Її збудовано західніше бувшого монастиря.

Новоскварявські священники проводили значну культурно-просвітницьку роботу. Так у 1899 р. в селі було відкрито читальню Просвіти, яку очолив отець Йосиф Карапович, пізніше отець декан Володимир Утриско, отець Степан Гайда. Активним членом цього товариства був син новоскварявського пароха о. Луки Олеськіва — Йосиф. Він товаришував з Іваном Франком під час навчання у Львівському університеті і був найвірнішим його другом упродовж життя. З 14 липня до 14 вересня 1879 р. Іван Франко перебував у Новій Скваряві, проживав у сім'ї Олеськових. Тут він працював над підручником з економії «зрозумілої гімназистам», почав писати повість «Борислав сміється», зібрав чимало тутешніх приказок та пісень, які видав у багатотомнику «Галицько-руські народні приповідки», мріяв купити у Новій Скваряві клаптик землі і побудувати хату. Та не судилося.

До половини XX століття існувала тут дерев'яна церква з 1720 року, що має назву Втечі Пресвятішої Богородиці до Єгипту. Ця святиня була закуплена в 1767 році в Жовкві після розпуску тамтешнього монастирю василіянок і його перенесення на територію Нової Сваряви. У цій святині знаходився іконостас з жовківської церкви Господнього Народження. Цей пам'ятник, що тепер зберігається в Національному Музеї у Львові, виконаний був Іваном Рутковичем — відомим жовківським художником Яна III Собєського.

В селі також є хрестова в плані мурована церква Собору Богородиці, зведена у 1932–1939 рр. за проектом професора Лева Левинського. В радянський час храм не діяв, віруючим його повернули в 1989 р. 

Персоналії

• Йосип Олеськів — уродженець села, видатний український учений, доктор філософії, професор натуральної історії, перекладач; значною мірою спричинився до полегшення життя українських емігрантів в Канаді, названий «українським Мойсеєм».

Посилання

• Веб-сторінка села Нова Скварява

The settlement named Skvaryava was founded probably in XIII — XIY cent. in the period of Galych — Volyn State on the territory of Zvenygorod. According to an old legend the place was often visited by princes and boyars (princes` vassals) who came there for hunting. They used to bake or rather to fry their prey on a fire. Old Slavonic for «to fry» is «skvaryty». So the name originated from this word though a more probable version is related to the Slavonic and old Ruthenior «skvara» meaning «fire».