Венглінське джерело: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
мНемає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Венглі́нське джерело́''' — давній водозабір, перші згадки про який можуть сягати аж 1407 року. Це джерело постачало воду до чотирьох фонтанів на [[Площа Ринок (Львів)|Ринку]] довкола ратуші, а сам водопровід пролягав вулицями Погулянки, Кохановського, Сакраменток, Пекарською, Чарнецького і Руською на Ринок до ратуші, а звідти до вул. Гродзіцьких, Ормяньску, Краківську. |
{{поліпшити}}'''Венглі́нське джерело́''' — давній водозабір, перші згадки про який можуть сягати аж 1407 року. Це джерело постачало воду до чотирьох фонтанів на [[Площа Ринок (Львів)|Ринку]] довкола ратуші, а сам водопровід пролягав вулицями Погулянки, Кохановського, Сакраменток, Пекарською, Чарнецького і Руською на Ринок до ратуші, а звідти до вул. Гродзіцьких, Ормяньску, Краківську. |
||
В 1839 році збудовано фасад і відремонтовано склепіння давнього водозабору. Оскільки «водна комора» глибоко врізана у схил, фасад по боках підпирають два масивні контрфорси, складені як і вся споруда, прикрашені рельєфними зображеннями морських німф-нереїд у вигляді напівжінок-напівриб, що тримають у руках дари моря: мушлі та гілки коралів. Припускається, що автором цих алегорій стихій води був львівський скульптор Пауль Ойтеле (Paul Eutele; 1804–1889). Невелике приміщення (5.43х3.53 м) перекрито гостролуким склепінням, складеним, на відміну від фасаду, із необробленого ламаного каміння. Всередині комори є басейн-відстійник розмірами 3.80х1.90; його глибина, за архівними даними, сягала 1.45 м. Приблизно посередині довжини басейну знаходилася зруйнована зараз перемичка. Тут накопичувалася і відстоювалася вода з навколишніх джерел, яка потім по трубах надходила до міста. Ззовні склепіння комори додатково було захищене кам'яними плитами, які частково збереглися. |
В 1839 році збудовано фасад і відремонтовано склепіння давнього водозабору. Оскільки «водна комора» глибоко врізана у схил, фасад по боках підпирають два масивні контрфорси, складені як і вся споруда, прикрашені рельєфними зображеннями морських німф-нереїд у вигляді напівжінок-напівриб, що тримають у руках дари моря: мушлі та гілки коралів. Припускається, що автором цих алегорій стихій води був львівський скульптор Пауль Ойтеле (Paul Eutele; 1804–1889). Невелике приміщення (5.43х3.53 м) перекрито гостролуким склепінням, складеним, на відміну від фасаду, із необробленого ламаного каміння. Всередині комори є басейн-відстійник розмірами 3.80х1.90; його глибина, за архівними даними, сягала 1.45 м. Приблизно посередині довжини басейну знаходилася зруйнована зараз перемичка. Тут накопичувалася і відстоювалася вода з навколишніх джерел, яка потім по трубах надходила до міста. Ззовні склепіння комори додатково було захищене кам'яними плитами, які частково збереглися. |
||
Версія за 14:49, 21 жовтня 2014
 | Ця стаття потребує істотної переробки. |
Венглі́нське джерело́ — давній водозабір, перші згадки про який можуть сягати аж 1407 року. Це джерело постачало воду до чотирьох фонтанів на Ринку довкола ратуші, а сам водопровід пролягав вулицями Погулянки, Кохановського, Сакраменток, Пекарською, Чарнецького і Руською на Ринок до ратуші, а звідти до вул. Гродзіцьких, Ормяньску, Краківську.
В 1839 році збудовано фасад і відремонтовано склепіння давнього водозабору. Оскільки «водна комора» глибоко врізана у схил, фасад по боках підпирають два масивні контрфорси, складені як і вся споруда, прикрашені рельєфними зображеннями морських німф-нереїд у вигляді напівжінок-напівриб, що тримають у руках дари моря: мушлі та гілки коралів. Припускається, що автором цих алегорій стихій води був львівський скульптор Пауль Ойтеле (Paul Eutele; 1804–1889). Невелике приміщення (5.43х3.53 м) перекрито гостролуким склепінням, складеним, на відміну від фасаду, із необробленого ламаного каміння. Всередині комори є басейн-відстійник розмірами 3.80х1.90; його глибина, за архівними даними, сягала 1.45 м. Приблизно посередині довжини басейну знаходилася зруйнована зараз перемичка. Тут накопичувалася і відстоювалася вода з навколишніх джерел, яка потім по трубах надходила до міста. Ззовні склепіння комори додатково було захищене кам'яними плитами, які частково збереглися. Особливістю рельєфу є вирізьблена над входом в камені сирена. Це єдина сирена, як герб, у Львові.
Джерела та література
- Павло Гранкін: «Brunnenstube [водяна комора] або водозбірник на Погулянці». «Ринок інсталяцій» № 9 — 2004, С.79.
