Залізня: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
виправлення помилок правопису
м вікіфікація
Рядок 1: Рядок 1:
{{Село
«»{{Село
| назва = Залізня
| назва = Залізня
| область = {{Жт}}
| область = {{Жт}}
Рядок 57: Рядок 57:
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933.


== Література[ред. • ред. код] ==
== Література[ред. ред. код] ==
*
*
Архив Юго-Западной России, Киев, 1890, часть 7 том 2 (стр.47)
Архив Юго-Западной России, Киев, 1890, часть 7 том 2 (стр.47)

Версія за 15:03, 3 січня 2015

«»

село Залізня
Країна Україна Україна
Область Житомирська область Житомирська область
Район Житомирський район
Рада Головенківська сільська рада
Основні дані
Населення 177
Площа 0,85 км²
Густота населення 208,24 осіб/км²
Поштовий індекс 12464
Телефонний код +380 412
Географічні дані
Географічні координати 50°09′00″ пн. ш. 28°31′20″ сх. д. / 50.15000° пн. ш. 28.52222° сх. д. / 50.15000; 28.52222Координати: 50°09′00″ пн. ш. 28°31′20″ сх. д. / 50.15000° пн. ш. 28.52222° сх. д. / 50.15000; 28.52222
Середня висота
над рівнем моря
219 м
Водойми Гнилоп"ять
Місцева влада
Адреса ради 12464, Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Головенка, вул.Шкільна,1 , тел. 40-22-45
Карта
Залізня. Карта розташування: Україна
Залізня
Залізня
Мапа
Мапа

CMNS: Залізня у Вікісховищі

Залі́знясело в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 177 осіб. Національний склад населення - українці, поляки, росіяни. В селі мешкає значна частина нащадків старообрядників-поморян.

В іторичній літературі згадується назва населеного пункту Мократіца, яке у 1545 році належало землевласникам Вороничам. З великою долею верогідності можна вважати, що воно існувало на околиці сучасної Залізні. Адже до цього часу одна з околиць носить у народі назву, а до часів радянскої колективізації існував хутір з назвою "Мократичі".

У 18 та 19 століттях відоме, як слобода Залізняки, значну частину населення якого становили старообрядці. Навкруги села розташовувались непоодинокі хутори-садиби селян-хліборобів, які мали по 3-6 десятин малопродуктивної піщаної землі у власності та обробляли її. При проведенні колективізації хутори були знищені, а їх мешканців примусили розібрати та перевезти свої оселі до Залізняка.

До цього часу старі мешканці пам'ятають назви окремих з тих хуторів - Лихотворищина, Мократичі, Лівончиків хутір, Шкрудєва гора, Голопузівка.

До Другої світової війни на російський манер село називали Железняки. Щодо назви села немає однозначного підходу: його називають Железняк, Залізняк. Українське населення села та оточуючих населених пунктів називає його - Желєзняк, хоча після Другої світової війни чиновники тодішнього СРСР його переіменували його на Залізня.

Село розташовано у дуже мальовничій місцевості на обох берегах річки Гнилоп'яті (притока Тетеріва) на кордоні з територією діючого військового полігону.

З 1923 р. по 12.05.1958 р. село було центром Залізнянської сільської ради Троянівського, Коростишівського, а потім Житомирського районів. Після неодноразових адміністративно-територіальних реформ до 1996р. село року входило до складу Троянівської сільської ради Житомирського району. Зі створенням Головенківської сільської ради (17.04.1996 р.) ввійшло до її складу.

В селі розташована дерев'яна будівля колишньої старообюрядницької церкви, в якій натепер знаходиться сільський клуб.

До розпаду СРСР на території населеного пункту розташовувалась бригада колгоспу "Світанок" (правління у с. Троянів ), яка займалась скотарством. Діяла кузня, працювала школа-восьмирічка. Будь-якого значного промислового чи сільськогосподарського виробництва, окрім особистих селянських господарств, за часів незалежності України в селі не існує. В приміщеннях колишніх ферм, які вціліли, зараз розташовані приватні пилорама та цех з обробки каменю. Село електрифіковано та газифіковано, має фельдшерсько-акушерський пункт.

22 листопада 1921 р. через Железняки, вертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933.

Література[ред. ред. код]

Архив Юго-Западной России, Киев, 1890, часть 7 том 2 (стр.47)

Посилання