Імені Тараса Шевченка (станція)

Станція Імені Тараса Шевченка Державне підприємство "Одеська залізниця" Шевченківська дирекція залізничних перевезень Сміла
Південний вокзал
49°12′12″ пн. ш. 31°53′40″ сх. д.
Дата відкриття	15 серпня
Рік відкриття	1876 (148 років)
Попередня назва	Бобринська
Тип	дільнична (пасажирські і вантажні перевезення)
Відстань до Києва, км	212
Код станції	420008 ?
Код «Експрес-3»	2208350 ?
Послуги	Шаблон:+Вантажні перевезення
Імені Тараса Шевченка на Вікісховищі

Станція Імені Тараса Шевченка — дільнична залізнична станція Одеської залізниці, розташована у місті Сміла за адресою: провулок Московський, 1.

Історія

1872 року під тиском цукрозаводчиків генерал-губернатор князь Дундуков-Корсаков був змушений піти на з'єднання Києво-Брестської та Харково-Миколаївської залізниць що кінчалися станціями Фастів та Знам'янка відповідно. З цією метою було утворено Товариство Фастівської залізниці. Товариство планувало прокладення залізниці через район Новомиргород-Златопілля, однак Міністр шляхів сполучення граф Бобринський домігся виконання Уставу Товариства, яким було зобов'язано прокласти колію через Смілу з правом експлуатації до 1957 року.

Тож на околиці Сміли паралельно з будівництвом залізниці будується головна станція Фастівської залізниці. Назву їй було обрано Бобринська на честь графів Бобринських.

Граф задумав будівництво станції заздалегідь, тож назва Бобринська уперше з'явилася на карті 1870 року, що нині зберігається у бібліотеці імені Салтикова-Щедріна (Санкт-Петербург).

Рух поїздів розпочався 23 листопада 1876 року, як свідчать телеграми з Фастова та Сміли у Товариство залізниці, що засідало у Петербурзі. Управління ж залізниці було розміщено у Смілі.

На Бобринській було облаштовано депо на дев'ять паровозів і сарай на 8 вагонів. Там же були: головна майстерня для ремонту паровозів та вагонів (зараз Смілянський електромеханічний завод), магазин для запчастин і матеріалів.

Незважаючи на низький вантажообіг, наявність станції дала швидкий імпульс зростання розвитку міста та скорочення безробіття. Умови роботи були надзвичайно важкі — працювали по 12 годин, а заробіток одержували по 80-90 карбованців на рік. Робітники та стрілочники жили у тісних холодних бараках по дві-три родини разом. Лікарні у залізничників не було, тож доводилося користуватися лікарнею графа Бобринського за плату.

Напередодні Першої світової війни станцію було переобладнано. У цей час було збудовано залізницю Одеса-Москва, і через станцію пішов потік поїздів з півдня у центр Російської імперії.

1897 року Фастівська залізниця була поглинута Південно-Західною залізницею, а з 1936 року станція Бобринська стала станцією Одеської залізниці.

Друге переобладнання станція пережила у 1958-64 роках, тоді ж на станції з'явився електричний транспорт.

У 1991 році увійшла до підпорядкування Укрзалізниці.

Впродовж 2005–2008 рр. станцію було реконструйовано у зв'язку з відкриттям швидкісної лінії Київ-Дніпропетровськ

[[Упродовж останніх років станція Ім. Тараса Шевченка неодноразово нагороджувалась як найкраще підприємство серед дільничних станцій Укрзалізниці Перехідним Червоним Прапором та Почесними Грамотами від Генерального директора Укрзалізниці.]

[13 вересня]] 2012 року локомотивне депо станції імені Т. Шевченка було нагороджено як найкраще локомотивне депо у галузевому змаганні першого півріччя 2012 року. Зокрема, відзначена висока продуктивність праці, зростання обсягів перевезень та ефективна економія експлуатаційних витрат за виконання плану поточних ремонтних робіт, впровадження технологічних новацій у оснащенні та відсутності виробничого травматизму.

Маршрути поїздів

Станція обслуговує пасажирські та вантажні поїзди, що курсують між регіонами України, країнами СНД та Балтії, деякими європейськими країнами, наприклад:

• Київ — Сімферополь-Севастополь
• Одеса — Київ
• Київ — Євпаторія
• Київ — Феодосія
• Київ — Миколаїв
• Київ — Херсон
• Київ — Адлер
• Київ — Запоріжжя
• Миколаїв — Москва
• Одеса — Москва
• Херсон — Санкт-Петербург
• Вітебськ — Євпаторія
• Львів — Донецьк — Маріуполь
• Львів — Сімферополь
• Ковель — Сімферополь
• Київ — Дніпропетровськ (Столичний експрес)
• Харків — ім. Т. Шевченка
• Кишинів — Ростов

Джерела

• Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
• Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
• Гайван С. Є. — Сміла. Путівник — 1992
• Сторінка на сайті Укрзалізниці