Саурон: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 17: | Рядок 17: | ||
{{Володар перснів}} |
{{Володар перснів}} |
||
{{Без джерел|дата=лютий 2012}} |
|||
{{stub}} |
{{stub}} |
Версія за 22:08, 17 січня 2015
Саурон (кв. Sauron, інші імена — Майрон, Гортхаур Жорстокий, Темна Сила, Темний Володар, Володар Кілець, Багряне Око, Всевидюче Око, Ворог, Чорний Володар, Некромант) — в леґендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна Сильмариліоні — айну, спочатку майа з народу Ауле. Саурон був одним з перших духів, які стали на бік Мелкора (Морґота). Саурон став одним з найвірніших і найжахливіших сподвижників темного вали-бунтівника, але після Війни Гніву і вигнання Мелкора Саурон піднісся до найбільшого ворога Вільних Народів Другої і Третьої епох.
Біографія
На початку становлення Арди Мелкор переманив Саурона до себе на службу, й він став найвизначнішим і найобізнанішим, бо міг прибирати різні форми, і тривалий час йому, за бажанням, удавалося поставати шляхетним і прекрасним, обводячи круг пальця всіх, окрім найпильніших. Коли зруйнували Танґородрім і скинули Морґота, Саурон знову прибрав світлу подобу, і поклонився Еонве, оповісникові Манве, і зрікся всього свого лихочинства. І дехто вважає, що спершу то було зроблено щиро, що Саурон справді розкаявся, тільки зі страху, бо поразка Морґота і всевишній гнів Володарів Заходу вселили в нього сум'яття. Однак Еонве не наділили владою прощати належних до одного з ним роду, тож він наказав Сауронові повертатися до Аману і там чекати присуду Манве. Тоді Саурон присоромився, і не забажав повертатися приниженим, і коритися вироку валарів, за яким йому, цілком імовірно, довелося би довго та по-рабськи трудитися, доводячи щиру вірність; адже при Морґоті він був наділений величезною владою. Тому, щойно Еонве подався геть, Саурон заховався в Середзем'ї, знову навернувшись до зла, позаяк Морґот скував його преміцними путами.[1]
Саурон брав участь у всіх діяннях Мелкора-Морґота на Арді, а численних підступах, хитрих обманах і в цьому хіба трохи поступався своєму повелителеві, бо тривалий час слугував іншому, а не самому собі. Та у прийдешні роки він піднісся, наче тінь Морґота і привид його злоби, й тією самою руйнівною стежкою зійшов услід за ним у Порожнечу.[2] Саурон був першим командувачем твердині Анґбанд - фортеці та арсеналу Мелкора.[3] У дні Тар-Мінастіра, одинадцятого Короля Нуменору, Саурон укріпив землю, звану Мордором, і збудував там Вежу Барад-дур, і звідтоді завжди прагнув панувати в Середзем'ї, стати королем над королями та богом для людей.[4]
Персні Влади
Саурон був творцем Єдиного Персня, який правував рештою Дев'ятьма Перснями Влади, які були створені ковалями Ост-ін-Езіла. Сила Дев'яти Перснів була зв'язана з Єдиним і цілковито ним підкорена, так що діяла лише доти, доки існував він. Велика частка міці та волі Саурона перейшла в Єдиний Перстень, - премогутніми були ельфійські перстені, тож той, який повинен був панувати над ними, мусив бути ще могутнішим; і Саурон викував його у Вогняній Горі у Краю Тіні. Доки він носив Єдиний Перстень, то знав про все, що робилося з допомогою нижчих перстенів, міг бачити і керувати самими думками тих, котрі носили їх.[5]
- ↑ Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. - Львів: Астролябія, 2008. - с.297
- ↑ Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. - Львів: Астролябія, 2008. - с.20
- ↑ Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. - Львів: Астролябія, 2008. - с.36
- ↑ Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. - Львів: Астролябія, 2008. - с.278
- ↑ Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. - Львів: Астролябія, 2008. - с.300