Президенти Бразилії: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
SteveR (обговорення | внесок) м (Script) Заміна файлу File:AurelioLira.jpg → File:Aurelio Lyra.jpg Є у Вікісховищі |
SteveR (обговорення | внесок) м (Script) Заміна файлу File:MarcioMelo.jpg → File:Márcio Mello.jpg Є у Вікісховищі |
||
Рядок 135: | Рядок 135: | ||
| [[Ауреліу ді Ліра Таваріс|Ауреліу Ліра]] || [[Файл:Aurelio Lyra.jpg |50px]] |
| [[Ауреліу ді Ліра Таваріс|Ауреліу Ліра]] || [[Файл:Aurelio Lyra.jpg |50px]] |
||
|- bgcolor=#CCFFCC |
|- bgcolor=#CCFFCC |
||
| [[Марсіу Мелу]] || [[Файл: |
| [[Марсіу Мелу]] || [[Файл:Márcio Mello.jpg |50px]] |
||
|- bgcolor=#FFFFCC |
|- bgcolor=#FFFFCC |
||
| 31 || [[Еміліу Гарастазу Медічі|Еміліу Медічі]] || [[Файл:Garrastazu médici.jpg|50px]] || [[30 жовтня]] [[1969]] || [[15 березня]] [[1974]] || [[Августу Аман Радемейкер Грюнвальд|Августу Радемейкер]] || Військовий диктатор. |
| 31 || [[Еміліу Гарастазу Медічі|Еміліу Медічі]] || [[Файл:Garrastazu médici.jpg|50px]] || [[30 жовтня]] [[1969]] || [[15 березня]] [[1974]] || [[Августу Аман Радемейкер Грюнвальд|Августу Радемейкер]] || Військовий диктатор. |
Версія за 17:27, 25 січня 2015
Президент — глава виконавчої влади в Бразилії, він вважається як главою держави, так і главою уряду. Першим президентом країни був Деодору да Фонсека, який проголосив республіку під час військового перевороту, коли останній імператор Бразилії Педру II був вимушений відректися від престолу. З того часу Бразилія пройшла через шість конституцій, дві диктатури і три демократичні періоди.
Поточний президент — Ділма Руссефф (з 1 січня 2011), перша в історії країни жінка — президент Бразилії.
Повноваження президента
Як президентська республіка, Бразилія надає істотні повноваження своєму президенту. Він фактично управляє урядом, представляє країну за кордоном, призначає кабінет міністрів і суддів Верховного Трибунала. Президент Бразилії також має істотні законотворчі повноваження, або через внесення законів до Національного Конгресу, або використовуючи інструмент президентський наказів (порт. Medidas Provisórias), які негайно набирають сили перед тим, як Конгрес зможе проголосувати за них.
Вимоги до кандидатів
Згідно з конституцією 1988 року, президент повинен бути громадянином, народженим у Бразилії, мати як мінімум 35 років від народження, мешкати в Бразилії, бути виборцем (тобто, мають все виборчі права) і бути внесеним до переліку кандидатів на виборах.
Тривалість терміну
В даний час, президент обирається на чотирьохрічний термін. Президент може буто переобраним тільки на два послідовних терміни. Можливість буто переобраним існує з 1997 року, коли була прийнята Поправка nº 16 до конституції. Вкрай суперечливим кроком було те, що Фернанду Енріке Кардозу, президент на той час, був переобраним після прийняття поправки.
Історія:
- Конституція 1891 року: Вводиться чотирьохрічний термін і не дозволяється переобрання на два послідовних терміни.
- Конституція 1934 року: Без змін
- Конституція 1946 року: Без змін
- Конституція 1967 року: Без змін
- Поправка nº1 1969 року: Довжина терміну збільшується до 6 років.
- Конституція 1988 року: Вводиться п'ятирічний термін і не дозволяється переобрання на два послідовних терміни. Термін був скорочений до чотирьох років в 1994 році поправкою nº 5 та одноразові перевибори дозволені у 1997 році поправкою nº 16.
Перелік президентів
Стара республіка
- Див. також: Бразильська Стара республіка
Ера Варгаса
- Див. також: Ера Варгаса
# | Президент | З | До | Віце-президент(и) | Примітки | |
---|---|---|---|---|---|---|
16 | Генерал Аугусту Фрагозу | 24 жовтня, 1930 | 3 листопада, 1930 | Військова хунта захопила владу та тримала її до прибуття Жетуліу Варгаса, лідера революції, до Ріо-де-Жанейро. | ||
Генерал Менна Баррету | ||||||
Адмірал Ісайас ді Норонья | ||||||
17 | Жетуліу Варгас | 3 листопада, 1930 | 29 жовтня, 1945 | Піст віце-президента був відмінений у 1934 році | Голова хунти до 1934, президент, назначений парламентом у 1934–1937, диктатор «нової держави» від перевороту 10 листопада 1937 року да 1945 (формально — президент). | |
18 | Жозе Ліньярес | 29 жовтня, 1945 | 31 січня, 1946 | Голова Верховного суду Бразилії. Став президентом після перевороту, що скинув Жетуліу Варгаса. Намагався відновити демократичну систему уряду. |
Республіка 1946 року
У 1945 році Варгасу був повалений в результаті перевороту, проведеного двома його колишніми прихільниками. Проте, він був обраний президентом ще раз і його вплив в Бразильській політиці залишився ще довго. Протягом цього періоду, три партії превалювали над національною політикою. Дві були про-варгасівські — ліва PTB і центристська PSD — а третя — анти-варгасівська — права UDN.
Цей період був дуже нестабільним. У 1954 році Варгас наклав на себе руки протягом кризи, яка загрожувала його уряду, після чого послідкувала серія президентів, які не мали можливості завершити повний термін повноважень. У 1961 році UDN вдалося провести першого президента від цієї партії, Жаніу Квадруса, який пішов у відставку сімома місяцями пізніше. Цього разу голосування за президента і віце-президента проводилися окремо. Віце-президент був політичним ворогом Жаніу Квадруса, лівий Жуана Гуларт. Після короткої кризи за рішенням парламенту Гуларт зайняв посаду із зменшеними повноваженнями. Референдум 1963 року щодо відновлення президентської системи і військовий переворот 1964 року привели до повалення Гуларта і початку військової диктатури.
# | Президент | З | До | Віце-президент(и) | Примітки | |
---|---|---|---|---|---|---|
19 | Гаспар Дутра | 31 січня 1946 | 31 січня 1951 | Нереу Рамус | ||
20 | Жетуліу Варгас | 31 січня 1951 | 24 серпня 1954[1] | Кафе Філью | Обраний всінародним голосуванням. Наклав на себе руки під час перебування на посаді. | |
21 | Кафе Філью | 24 серпня 1954 | 9 листопада 1955[2] | вакантне | Зайняв посаду президента після самогубства Варгаса. | |
22 | Карлус Луз | 9 листопада 1955 | 11 листопада 1955 | вакантне | Голова Палати Представників, що зайняв посаду після відставки Філью. Повеланий в результаті перевороту. | |
23 | Нереу Рамус | 11 листопада 1955 | 31 січня 1956 | вакантне | Голова Сенату, що зайняв посаду після відставки Луза. | |
24 | Жуселіну Кубічек | 31 січня 1956 | 31 січня 1961 | Жуан Гуларт | ||
25 | Жаніу Квадрус | 31 січня 1961 | 25 серпня 1961[3] | Жуан Гуларт | ||
26 | Раніері Маззіллі | 25 серпня 1961 | 7 вересня 1961 | вакантне | Голова Палати Представників, що тимчасово занимав посаду перед інагурацією Гуларта. | |
27 | Жуан Гуларт | 7 вересня 1961 | 1 квітня 1964 | вакантне | Повалений в результаті перевороту. |
Свинцеві роки
У період 1964–1985 років в Бразилії правив військовий уряд, протягом якого влада часто змінялася в результаті переворотів.
# | Президент | З | До | Віце-президент(и) | Примітки | |
---|---|---|---|---|---|---|
28 | Раніері Маззіллі | 2 квітня 1964 | 15 квітня 1964 | вакантне | Голова Палати Депутатів, тимчасово занимав президентську посаду після військового перевороту. | |
29 | Кастелу Бранку | 15 квітня 1964 | 15 березня 1967 | Жозе Марія Алкмін | Військовий диктатор. Обраний Конгресом. | |
30 | Коста і Сілва | 15 березня 1967 | 31 серпня 1969 | Педру Алейшу | Військовий диктатор. Залишив посаду після інсульту. | |
Августу Радемейкер | Файл:Rademaker.jpg | 31 серпня 1969 | 30 жовтня 1969 | вакантне | Військова хунта, що отримала владу під час хвороби Коста і Сілва. | |
Ауреліу Ліра | ||||||
Марсіу Мелу | ||||||
31 | Еміліу Медічі | 30 жовтня 1969 | 15 березня 1974 | Августу Радемейкер | Військовий диктатор. | |
32 | Ернесту Гейзел | 15 березня 1974 | 15 березня 1979 | Адалберту Перейра дос Сантус | Військовий диктатор. | |
33 | Жуан Фігейреду | 15 березня 1979 | 15 березня 1985 | Ауреліану Шавез | Військовий диктатор. |
Нова республіка
Починаючи з 1980 року, після завершення Холодної війни, військовий уряд запустив процес поступової політичної демократизації — abertura- — «відкриття». Коли закінчився термін останнього військового президента, проте, прямі президентські вибори проведені не були.
Танкреду Невіс, прем'єр-міністр протягом президентства Жуана Гуларта, був обраний кандидатом від PMDB, головної опозиційної партії, але його також підтримував великий спектр політичних сил, включаючи істотну частини ARENA, партії військових президентів. Танкреду був обраний Виборчою Колегією, але він помер до інагурації. Першим цивільним президентом починаючи з 1964 року, таким чином, став кандидатом Танкредуса на пост віце-президента, Жозе Сарні, колишній член ARENA. У 1988 була затверджена нова демократична конституція, за якою почалися демократичні вибори в країні.
У 1989 році були проведені перші президентські вибори за конституцією, коли на п'ятирічний термін був обраний молодий Фернанду Коллор — перший президент, обраний таємним прямим голосуванням починаючи з військового перевороту. Він урочисто вступив на посаду в 1990 році і в 1992 році став першим президентом Бразилії відставленим через корупцію.
У 1995 році посаду зайняв Фернанду Енріке Кардозу на чотирьохрічний термін, але поправка до конституції 1997 року дозволила йому бути переобраним на наступний термін, вперше в історії Бразилії.
У 2003 був обраний та вступив на посаду президента Бразилії Луїз Інасіу Лула да Сілва.
Ділма Руссефф у другому турі президентських виборів в жовтні 2010 року отримала перемогу й була обрана президентом Бразилії. 1 січня 2011 року склала присягу та вступила на посаду президента країни.
# | Президент | З | До | Віце-президент(и) | Примітки | |
---|---|---|---|---|---|---|
34 | Танкреду Невіс | Жозе Сарні | Обраний Виборчою Колегією. Тажко захворів перед інагурацією та помер на початку президентського терміну, так і не прийнявши присягу. Хоча він формальне так і не став президентом, бразильський федеральний закон 7.465, прийнятий на другу річницю його смерті (1986), включив його у список президентів Бразилії, «для всіх юридичних цілей». | |||
35 | Жозе Сарні | Файл:Sarneyoficial.jpg | 15 березня 1985 | 15 березня 1990 | вакантне | Віце-президент Танкреду. Виконував обов'язки президента с початку президентського терміну, через хворобу Танкреду та його нездатність прийняти присягу. Був офіційно призначений президентом після смерті Танкреду. |
36 | Фернанду Коллор | Файл:Fernando collor.jpg | 15 березня 1990 | 2 жовтня 1992[4] | Ітамар Франку | Перший президент, обраний прямим голосуванням після військового перевороту. Відставлений Палатою Депутатів, після чого відставка була підтверджена Сенатом. Залишив президентську посаду після процесу імпічменту після невдалої спроби припинити процес. |
37 | Ітамар Франку | Файл:Itamar.jpg | 2 жовтня 1992 | 1 січня, 1995 | вакантне | Зайняв посаду як виконуючий обов'язки президента після імпічменту коллора, був офіційно призначений президентом пізніше. |
38 | Фернанду Енріке Кардозу | 1 січня 1995 | Марку Масьєл | Перший президент, переобраний на другий термін. | ||
39 | Луїз Інасіу Лула да Сілва | 1 січня 2003 | 1 січня 2011 | Жозе Аленкар | ||
40 | Ділма Руссефф | 1 січня 2011 | зараз на посаді | Мішель Темер | перша в історії країни жінка — президент Бразилії. |
Примітки
Див. також
|
|