Президенти Бразилії: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м (Script) Заміна файлу File:AurelioLira.jpgFile:Aurelio Lyra.jpg Є у Вікісховищі
м (Script) Заміна файлу File:MarcioMelo.jpgFile:Márcio Mello.jpg Є у Вікісховищі
Рядок 135: Рядок 135:
| [[Ауреліу ді Ліра Таваріс|Ауреліу Ліра]] || [[Файл:Aurelio Lyra.jpg‎ |50px]]
| [[Ауреліу ді Ліра Таваріс|Ауреліу Ліра]] || [[Файл:Aurelio Lyra.jpg‎ |50px]]
|- bgcolor=#CCFFCC
|- bgcolor=#CCFFCC
| [[Марсіу Мелу]] || [[Файл:MarcioMelo.jpg‎ |50px]]
| [[Марсіу Мелу]] || [[Файл:Márcio Mello.jpg‎ |50px]]
|- bgcolor=#FFFFCC
|- bgcolor=#FFFFCC
| 31 || [[Еміліу Гарастазу Медічі|Еміліу Медічі]] || [[Файл:Garrastazu médici.jpg|50px]] || [[30 жовтня]] [[1969]] || [[15 березня]] [[1974]] || [[Августу Аман Радемейкер Грюнвальд|Августу Радемейкер]] || Військовий диктатор.
| 31 || [[Еміліу Гарастазу Медічі|Еміліу Медічі]] || [[Файл:Garrastazu médici.jpg|50px]] || [[30 жовтня]] [[1969]] || [[15 березня]] [[1974]] || [[Августу Аман Радемейкер Грюнвальд|Августу Радемейкер]] || Військовий диктатор.

Версія за 17:27, 25 січня 2015

Бразильський президентський штандарт

Президент — глава виконавчої влади в Бразилії, він вважається як главою держави, так і главою уряду. Першим президентом країни був Деодору да Фонсека, який проголосив республіку під час військового перевороту, коли останній імператор Бразилії Педру II був вимушений відректися від престолу. З того часу Бразилія пройшла через шість конституцій, дві диктатури і три демократичні періоди.

Поточний президент — Ділма Руссефф1 січня 2011), перша в історії країни жінка — президент Бразилії.

Повноваження президента

Як президентська республіка, Бразилія надає істотні повноваження своєму президенту. Він фактично управляє урядом, представляє країну за кордоном, призначає кабінет міністрів і суддів Верховного Трибунала. Президент Бразилії також має істотні законотворчі повноваження, або через внесення законів до Національного Конгресу, або використовуючи інструмент президентський наказів (порт. Medidas Provisórias), які негайно набирають сили перед тим, як Конгрес зможе проголосувати за них.

Вимоги до кандидатів

Згідно з конституцією 1988 року, президент повинен бути громадянином, народженим у Бразилії, мати як мінімум 35 років від народження, мешкати в Бразилії, бути виборцем (тобто, мають все виборчі права) і бути внесеним до переліку кандидатів на виборах.

Тривалість терміну

В даний час, президент обирається на чотирьохрічний термін. Президент може буто переобраним тільки на два послідовних терміни. Можливість буто переобраним існує з 1997 року, коли була прийнята Поправка nº 16 до конституції. Вкрай суперечливим кроком було те, що Фернанду Енріке Кардозу, президент на той час, був переобраним після прийняття поправки.

Історія:

Перелік президентів

Стара республіка

Див. також: Бразильська Стара республіка
# Президент З До Віце-президент(и) Примітки
1 Деодору да Фонсека 15 листопада, 1889 23 листопада, 1891 Флоріану Пейшоту Перший президент Бразилії. Після незгоди з парламентом та гострої оппозиції був вимушений піти у відставку.
2 Флоріану Пейшоту 23 листопада, 1891 15 листопада, 1894 Зайняв посаду після відставки Фонсеки.
3 Пруденті ду Морайс 15 листопада, 1894 15 листопада, 1898 Мануел Віторіну Перший президент, обраний за правилами конституції.
4 Кампус Салес 15 листопада, 1898 15 листопада, 1902 Роза і Сілва Розпочав політику «кави з молоком», тобто ротації на посаді президента губернаторів штатів Сан-Паулу і Мінас-Жерайс.
5 Родрігес Алвес 15 листопада, 1902 15 листопада, 1906 Сілвану Брандан
Афонсу Пена
6 Афонсу Пена 15 листопада, 1906 14 червня, 1909 Нілу Песанья Вмер на посаді.
7 Нілу Песанья 14 червня, 1909 15 листопада, 1910
8 Ермес да Фонсека 15 листопада, 1910 15 листопада, 1914 Венсеслау Брас
9 Венсеслау Брас 15 листопада, 1914 15 листопада, 1918 Урбану Сантус
10 Родрігес Алвес Делфін Морейра Вмер до інагурації.
11 Делфін Морейра 15 листопада, 1918 28 червня, 1919 Після смерті Алвеса заміняв його до наступних виборів.
12 Епітасіу Пессоа 28 червня, 1919 15 листопада, 1922 Делфін Морейра
Буену ді Пайва
Обраний, щоб закінчити термін, який не закінчив Морейра.
13 Артур Бернардіс 15 листопада, 1922 15 листопада, 1926 Естасіу Коімбра
14 Вашингтон Луїс 15 листопада, 1926 24 жовтня, 1930 Мелу Віана Зкинутий в результаті перевороту за 3 тижні до закінчення терміну.
15 Жуліу Престіс Вітал Соаріс Обраний президент, що не зайняв посаду через переворот 1930 року.

Ера Варгаса

Див. також: Ера Варгаса
# Президент З До Віце-президент(и) Примітки
16 Генерал Аугусту Фрагозу 24 жовтня, 1930 3 листопада, 1930 Військова хунта захопила владу та тримала її до прибуття Жетуліу Варгаса, лідера революції, до Ріо-де-Жанейро.
Генерал Менна Баррету
Адмірал Ісайас ді Норонья
17 Жетуліу Варгас 3 листопада, 1930 29 жовтня, 1945 Піст віце-президента був відмінений у 1934 році Голова хунти до 1934, президент, назначений парламентом у 19341937, диктатор «нової держави» від перевороту 10 листопада 1937 року да 1945 (формально — президент).
18 Жозе Ліньярес 29 жовтня, 1945 31 січня, 1946 Голова Верховного суду Бразилії. Став президентом після перевороту, що скинув Жетуліу Варгаса. Намагався відновити демократичну систему уряду.

Республіка 1946 року

У 1945 році Варгасу був повалений в результаті перевороту, проведеного двома його колишніми прихільниками. Проте, він був обраний президентом ще раз і його вплив в Бразильській політиці залишився ще довго. Протягом цього періоду, три партії превалювали над національною політикою. Дві були про-варгасівські — ліва PTB і центристська PSD — а третя — анти-варгасівська — права UDN.

Цей період був дуже нестабільним. У 1954 році Варгас наклав на себе руки протягом кризи, яка загрожувала його уряду, після чого послідкувала серія президентів, які не мали можливості завершити повний термін повноважень. У 1961 році UDN вдалося провести першого президента від цієї партії, Жаніу Квадруса, який пішов у відставку сімома місяцями пізніше. Цього разу голосування за президента і віце-президента проводилися окремо. Віце-президент був політичним ворогом Жаніу Квадруса, лівий Жуана Гуларт. Після короткої кризи за рішенням парламенту Гуларт зайняв посаду із зменшеними повноваженнями. Референдум 1963 року щодо відновлення президентської системи і військовий переворот 1964 року привели до повалення Гуларта і початку військової диктатури.

# Президент З До Віце-президент(и) Примітки
19 Гаспар Дутра 31 січня 1946 31 січня 1951 Нереу Рамус
20 Жетуліу Варгас 31 січня 1951 24 серпня 1954[1] Кафе Філью Обраний всінародним голосуванням. Наклав на себе руки під час перебування на посаді.
21 Кафе Філью 24 серпня 1954 9 листопада 1955[2] вакантне Зайняв посаду президента після самогубства Варгаса.
22 Карлус Луз 9 листопада 1955 11 листопада 1955 вакантне Голова Палати Представників, що зайняв посаду після відставки Філью. Повеланий в результаті перевороту.
23 Нереу Рамус 11 листопада 1955 31 січня 1956 вакантне Голова Сенату, що зайняв посаду після відставки Луза.
24 Жуселіну Кубічек 31 січня 1956 31 січня 1961 Жуан Гуларт
25 Жаніу Квадрус 31 січня 1961 25 серпня 1961[3] Жуан Гуларт
26 Раніері Маззіллі 25 серпня 1961 7 вересня 1961 вакантне Голова Палати Представників, що тимчасово занимав посаду перед інагурацією Гуларта.
27 Жуан Гуларт 7 вересня 1961 1 квітня 1964 вакантне Повалений в результаті перевороту.

Свинцеві роки

У період 1964–1985 років в Бразилії правив військовий уряд, протягом якого влада часто змінялася в результаті переворотів.

# Президент З До Віце-президент(и) Примітки
28 Раніері Маззіллі 2 квітня 1964 15 квітня 1964 вакантне Голова Палати Депутатів, тимчасово занимав президентську посаду після військового перевороту.
29 Кастелу Бранку 15 квітня 1964 15 березня 1967 Жозе Марія Алкмін Військовий диктатор. Обраний Конгресом.
30 Коста і Сілва 15 березня 1967 31 серпня 1969 Педру Алейшу Військовий диктатор. Залишив посаду після інсульту.
Августу Радемейкер Файл:Rademaker.jpg 31 серпня 1969 30 жовтня 1969 вакантне Військова хунта, що отримала владу під час хвороби Коста і Сілва.
Ауреліу Ліра
Марсіу Мелу
31 Еміліу Медічі 30 жовтня 1969 15 березня 1974 Августу Радемейкер Військовий диктатор.
32 Ернесту Гейзел 15 березня 1974 15 березня 1979 Адалберту Перейра дос Сантус Військовий диктатор.
33 Жуан Фігейреду 15 березня 1979 15 березня 1985 Ауреліану Шавез Військовий диктатор.

Нова республіка

Починаючи з 1980 року, після завершення Холодної війни, військовий уряд запустив процес поступової політичної демократизації — abertura- — «відкриття». Коли закінчився термін останнього військового президента, проте, прямі президентські вибори проведені не були.

Танкреду Невіс, прем'єр-міністр протягом президентства Жуана Гуларта, був обраний кандидатом від PMDB, головної опозиційної партії, але його також підтримував великий спектр політичних сил, включаючи істотну частини ARENA, партії військових президентів. Танкреду був обраний Виборчою Колегією, але він помер до інагурації. Першим цивільним президентом починаючи з 1964 року, таким чином, став кандидатом Танкредуса на пост віце-президента, Жозе Сарні, колишній член ARENA. У 1988 була затверджена нова демократична конституція, за якою почалися демократичні вибори в країні.

У 1989 році були проведені перші президентські вибори за конституцією, коли на п'ятирічний термін був обраний молодий Фернанду Коллор — перший президент, обраний таємним прямим голосуванням починаючи з військового перевороту. Він урочисто вступив на посаду в 1990 році і в 1992 році став першим президентом Бразилії відставленим через корупцію.

У 1995 році посаду зайняв Фернанду Енріке Кардозу на чотирьохрічний термін, але поправка до конституції 1997 року дозволила йому бути переобраним на наступний термін, вперше в історії Бразилії.

У 2003 був обраний та вступив на посаду президента Бразилії Луїз Інасіу Лула да Сілва.

Ділма Руссефф у другому турі президентських виборів в жовтні 2010 року отримала перемогу й була обрана президентом Бразилії. 1 січня 2011 року склала присягу та вступила на посаду президента країни.

# Президент З До Віце-президент(и) Примітки
34 Танкреду Невіс Жозе Сарні Обраний Виборчою Колегією. Тажко захворів перед інагурацією та помер на початку президентського терміну, так і не прийнявши присягу. Хоча він формальне так і не став президентом, бразильський федеральний закон 7.465, прийнятий на другу річницю його смерті (1986), включив його у список президентів Бразилії, «для всіх юридичних цілей».
35 Жозе Сарні Файл:Sarneyoficial.jpg 15 березня 1985 15 березня 1990 вакантне Віце-президент Танкреду. Виконував обов'язки президента с початку президентського терміну, через хворобу Танкреду та його нездатність прийняти присягу. Був офіційно призначений президентом після смерті Танкреду.
36 Фернанду Коллор Файл:Fernando collor.jpg 15 березня 1990 2 жовтня 1992[4] Ітамар Франку Перший президент, обраний прямим голосуванням після військового перевороту. Відставлений Палатою Депутатів, після чого відставка була підтверджена Сенатом. Залишив президентську посаду після процесу імпічменту після невдалої спроби припинити процес.
37 Ітамар Франку Файл:Itamar.jpg 2 жовтня 1992 1 січня, 1995 вакантне Зайняв посаду як виконуючий обов'язки президента після імпічменту коллора, був офіційно призначений президентом пізніше.
38 Фернанду Енріке Кардозу 1 січня 1995

1 січня 2003

Марку Масьєл Перший президент, переобраний на другий термін.
39 Луїз Інасіу Лула да Сілва 1 січня 2003 1 січня 2011 Жозе Аленкар
40 Ділма Руссефф 1 січня 2011 зараз на посаді Мішель Темер перша в історії країни жінка — президент Бразилії.

Примітки

  1. Наклав на себе руки
  2. Пішов у відставку з посади.
  3. Пішов у відставку з посади.
  4. Пішов у відставку з посади.

Див. також