Костел Святого Антонія та монастир бернардинців (Гвіздець): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Лама1 (обговорення | внесок) |
Лама1 (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 75: | Рядок 75: | ||
З [[1945]] року землі відійшли до складу [[СРСР]] згідно перерозподілу земель за повоєнними угодами. [[1945]] року монастир ліквідовано за наказом комуністичного уряду. Приміщення задіяно під склад [[цемент]]у, потім під елеватор. Келії віддали під місцеву [[Лікарня|лікарню]]. Коли лікарню пересели в інше приміщення, тут розмістили [[Музична школа|музичну школу]] і місцеву [[Бібліотека|бібліотеку]]<ref name="Гвіз"></ref>, які у 90-ті звідси вигнали церковники. |
З [[1945]] року землі відійшли до складу [[СРСР]] згідно перерозподілу земель за повоєнними угодами. [[1945]] року монастир ліквідовано за наказом комуністичного уряду. Приміщення задіяно під склад [[цемент]]у, потім під елеватор. Келії віддали під місцеву [[Лікарня|лікарню]]. Коли лікарню пересели в інше приміщення, тут розмістили [[Музична школа|музичну школу]] і місцеву [[Бібліотека|бібліотеку]]<ref name="Гвіз"></ref>, які у 90-ті звідси вигнали церковники. |
||
Є відомості про створення органу наприкінці XVIII ст., коли костел обладнали ще і циборіумом та антипендіумом головного вівтаря. Біля костелу створили Хресну дорогу. |
|||
Також раніше тут діяв орган, але він не зберігся. |
|||
Новий орган костел отримав [[1896]] року, котрий створив Олександр Жебровський, майстер зі Львова<ref name="Гвіз"></ref>. |
|||
== У Незалежній Україні == |
== У Незалежній Україні == |
||
Версія за 03:20, 28 січня 2015
| Бернардинський монастир і костел (Гвіздець), Івано-Франківська область, Коломийський район | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 48°34′52″ пн. ш. 25°16′56″ сх. д. / 48.5811389° пн. ш. 25.2824306° сх. д.Координати: 48°34′52″ пн. ш. 25°16′56″ сх. д. / 48.5811389° пн. ш. 25.2824306° сх. д. | ||||
| Країна | Україна, Івано-Франківська область | |||
| Місто | Гвіздець | |||
| Конфесія | католицизм | |||
| Орден | оо. бернардини первісно | |||
| Тип | церква | |||
| Тип будівлі | оборонний монастир (кляштор) | |||
| Стиль | бароко | |||
| Засновник | Ян Прокопович у 1475 р, відновив князь Міхал Пузина, писар литовський, 1715 р. | |||
| Перша згадка | 1475 р., 1715 р., 1730 р. | |||
| Початок будівництва | дерев'яні споруди після 1530 р. | |||
| Побудовано | перебудови в кінці XIX ст. | |||
|
Основні дати: 1710, 1715 —1730 | ||||
|
Будівлі: костел, дзвіниця, кам'яний паркан, трапезна, келії, скульптура Св. Яна з Дуклі | ||||
| Статус | Культурне надбання України | |||
| Стан | задовільний | |||
  Бернардинський монастир і костел (Гвіздець), Івано-Франківська область, Коломийський район (Україна) | ||||
 | ||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Бернардинський монастир (в смт Гвіздець) — маловідома видатна пам'ятка доби Розвиненого бароко на теренах сучасної України. Нині Івано-Франківська область, Коломийський район.
Загальна характеристика
Комплекс костелу і монастиря бернардинів побудований у 1721–1735 рр. Складові частини:
Костел побудований з цегли, потинькований, з невеликим трансептом. Західний фасад прикрашений двома вежами на три яруси з бароковими дахами. Головний портал прикрашений подвійними колонами коринфського ордеру. У інтер'єрі залишки ліплення і стінописів.
Келії з північного боку, прямокутні, на 2 поверхи, з внутрішнім двориком. Склепіння 1-го поверху хрещаті і напівциркульні. У 1784 році в приміщенні келій влаштували парафіяльну школу.
Дзвіниця прибудована в камені у 1899-1902 роках при збереженні барокового характеру. Мурована з каменя, у формі двоярусної з двома входами брами. Первісні дзвони викрадені і вивезені за часів фашистської окупації Гвіздця. Верхи дзвіниці прикрашають скульптури янголів та зображення Богородиці.
Історія споруди
Парафія відома з кінця XV ст. У 1475 році, в часи Галицького князівства, Ян Прокопович, мешканець села Гвіздець, став найпершим фундатором костелу.
Парафія у Гвіздці заново була відновлена 1710 року. Фундатором костелу на новому етапі став князь Міхал Пузина, писар литовський, котрий 1715 року і з дозволу Львівського єпископа Яна Скарбка заснував у Гвіздці дерев'яну резиденцію — кляштор отців бернардинів. В протоколі візиту архієпископа Скарбка святиня була визначена існуючою. Той же Скарбек на підставі акту фундації, виданого Пузиною 7 червня 1719 р., надав остаточну згоду на поселення бернардинів у Гвіздці. Фундатор зобов'язався побудувати власним коштом костел і кляштор для 12 ценців, захристію і монастирську бібліотеку, і виділити відповідну площу на город для нового монастиря [1].
Звістку про новофундовану святиню було надруковано 1724 року. З 1725 року костел відправляв службу божу. 1728 року дерев'яний костел з кляштором постраждали від пожежі.
1729 року отримані гроші і коштовності по заповіту від княгині Софії Пузина ( на той час дружини Людвіка Каліновського, старости вінницького) на побудову костелу вже кам'яного. Облаштування костелу тривало декілька років з перервами. 1736 року створено вівтар Св. Антонія. Станіслав Костка Пузина, староста упіцький придбав для цього вівтаря позолочену одежу. В 1739 році Міхал Врублевський, наставник кляштору у Гвіздці, разом з Теклею Бєльською заснував фонд для головного вівтаря костелу, котрий визолотив і правив малярською роботою Жураховський. 1759 року - поставлено статую святого Яна з Дуклі (завдяки коштам князя Станіслава Пузини).
У 19 столітті
Ремонтно-реставраційні роботи проводили у 1838 і 1880[1]. На початку вересня 1888 року костел знову постраждав від пожежі,постраждали дахи. Парафіяни встигли врятувати вироби з срібла, образа (не всі) і навіть різьблені з дерева оздоби. Дахи костелу терміново відремонтували напередодні зими[1]. В теплу пору 1889 року костел потинькували в інтер'єрі. Того ж будівельного сезону створили дахи-шатро на західних вежах костелу. 1890 року ремонтували західний (головний) фасад, додавши новий портал із коринфськими колонами, котрі виконав Фелікс Дорганович з Острівця. Всі ремонтні роботи йшли під керівництвом інженера-будівельника Альбіна Згурського. До 1892 року встановили нововиготовлені вівтарі, хоча службу правили ще з листопада 1889 року[1]. Головний вівтар костелу прикрашали різьблені фігури святих - Франциск Ассізький, архангел Михаїл, Св. Клара, Антоній Падуанський. Новий амвон у костелі прикрасили фігурами чотирьох євангелістів, врятованих з погорілої споруди. Нові вівтарі костелу наприкінці XIX ст. виготовлені коштом підприємця Фердинанда Маєрського з Перемишля[1] .
У 20 столітті
В період 1899-1902 років ґрунтовно (від самого фундаменту) перебудували дзвіницю перед костелом у необароковому стилі.
Монастир і костел збереглися в часи 1-ї світової війни пошкодженими. Дахи споруди та дахи-шатро на вежах 1916 р. знову були пошкоджені. За часів Польши у 1918 р. проведено чергову реставрацію.
Нові відновлювальні роботи на даху і на вежах проведені у 1918—1922 рр. за проектом Єжи Косінського. Роботи вели інженер Райшем з Коломиї та Петро Вадовський[1].
З 1945 року землі відійшли до складу СРСР згідно перерозподілу земель за повоєнними угодами. 1945 року монастир ліквідовано за наказом комуністичного уряду. Приміщення задіяно під склад цементу, потім під елеватор. Келії віддали під місцеву лікарню. Коли лікарню пересели в інше приміщення, тут розмістили музичну школу і місцеву бібліотеку[1], які у 90-ті звідси вигнали церковники.
Є відомості про створення органу наприкінці XVIII ст., коли костел обладнали ще і циборіумом та антипендіумом головного вівтаря. Біля костелу створили Хресну дорогу.
Новий орган костел отримав 1896 року, котрий створив Олександр Жебровський, майстер зі Львова[1].
У Незалежній Україні
У приміщеннях, де була бібліотека, працювало духовне училище. 1991 Івано-Франківська обласна рада повернула споруду законному власнику: римо-католицькій громаді. 1992 року костел Св. Антонія наново висвятили і перевели до складу деканату Івано-Франківського (Станіславського)[1].
На даний час деякі елементи оздоблення пошкоджені часом. Проте ведеться активна робота зі збереження пам'ятки. Зокрема, дерев'яні скульптури з головного вівтаря та деякі інші елементи передані для кращого збереження до сховищ музею у Івано-Франківськ (Михайло Архангел, дві фігури нерозпізнаних святих). Цегляний паркан для безперешкодного доступу розібрано.
Див. також
Примітки
Джерела
- Шубарт, Павло. Бароко та його розвиток в архітектурі міст Східної Галичини. - Одеса, 2012. - ISBN 978-966-413-321-7.
- Замки і храми України
- Памятники градостроительства и архитектуры УССР, Т 2, Киев, «Будівельник», 1985
- Сайт Гвіздця