Об'єднана теорія поля: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Переробити}} |
{{Переробити}} |
||
'''Об'́єднана теóрія пóля''' — ще не побудована фізична теорія, яка повинна об'єднати всі фундаментальні взаємодії у рамках єдиного теоретичного підходу. Термін був запропонований [[Альберт Ейнштейн|Альбертом Ейнштейном]], який намагався поєднати [[Загальна теорія відносності|загальну теорію відносності]] та [[електромагнетизм]] у рамках однієї теорії. |
'''Об'́єднана теóрія пóля''' — ще не побудована фізична теорія, яка повинна об'єднати всі фундаментальні взаємодії у рамках єдиного теоретичного підходу. Термін був запропонований [[Альберт Ейнштейн|Альбертом Ейнштейном]], який намагався поєднати [[Загальна теорія відносності|загальну теорію відносності]] та [[електромагнетизм]] у рамках однієї теорії. |
||
{{Див. також|Теорія всього}} |
|||
== Постановка задачі == |
== Постановка задачі == |
||
Версія за 21:28, 2 лютого 2015
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. |
Об'́єднана теóрія пóля — ще не побудована фізична теорія, яка повинна об'єднати всі фундаментальні взаємодії у рамках єдиного теоретичного підходу. Термін був запропонований Альбертом Ейнштейном, який намагався поєднати загальну теорію відносності та електромагнетизм у рамках однієї теорії.
Постановка задачі
Сучасна фізика описує взаємодію між тілами та частинками з допомогою квантованих полів. Виходячи з принципу частинково-хвильового дуалізму взаємодія може бути описана як обмін частинками, які передають енергію та імпульс від одного тіла до іншого. На сьогодні відомі чотири види взаємодій:
- Сильна взаємодія, що утримує разом кварки, з яких складаються протони та нейтрони, а також усі інші адрони. Ці ж самі сили утримують протони та нейтрони у складі атомних ядер. Переносниками сильної взаємодії є глюони.
- Слабка взаємодія, завдяки якій відбувається радіоактивний β-розпад ядер. Ці сили відіграють важливу роль у реакціях ядерного синтезу, що відбуваються у надрах Сонця. Вони також відповідальні за взаємодію нейтрино з речовиною. Переносниками слабкої взаємодії є W- та Z-бозони.
- Електромагнітна взаємодія — сили що діють на електрично заряджені частинки. З проявами електромагнітних взаємодій людина зустрічається у повсякденному житті на кожному кроці. Це світло, радіохвилі, властивості твердих тіл та рідин, робота різноманітних електричних та електронних пристроїв і багато іншого. Переносниками електромагнітної взаємодії є фотони.
- Гравітаційна взаємодія - сили, що керують рухом Місяця та штучних супутників навколо Землі, Землі та інших планет навколо Сонця, а також Сонця навколо центру Галактики тощо. Вони ж відповідальні за знайоме кожному з нас земне тяжіння. Хоча переносник гравітаційної взаємодії ще не був виявлений експериментально, більшість фізиків не сумнівається в його існуванні і називають цю частинку «гравітон».
Дві з перерахованих взаємодій: слабкі та електромагнітні вже об'єднані у рамках спільної теорії, і розглядається сучасною наукою як прояви єдиної електрослабкої взаємодії.
Намір побудувати об'єднану теорію поля ґрунтується на припущенні, що всі перераховані вище фундаментальні взаємодії, а також всі частинки, з яких складається речовина — це просто різні прояви одного фундаментального поля.
Передісторія
Перші думки про зв'язок електричних, магнітних та світлових явищ належать Майклу Фарадеєві. Вони знайшли продовження у працях Джеймса Клерка Максвелла.
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |