Жорж де Латур: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Erud (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Oursana (обговорення | внесок) |
||
Рядок 53: | Рядок 53: | ||
==== Новонароджений ==== |
==== Новонароджений ==== |
||
[[Файл:Georges de La Tour |
[[Файл:Georges de La Tour - Newlyborn infant - Musée des Beaux-Arts de Rennes.jpg|міні|200пкс|''Картина «Новонароджений»'']] |
||
У картині «Новонароджений» ''([[Ренн]], Художній музей)'', що є одним з найбільш ліричних творів майстра, зображена молода мати, яка заколисує немовля. Інша жінка благоговійно дивиться на новонародженого. Урочиста тиша ночі, в яку занурені обидві жінки, справляє враження особливої значущості того що відбувається. Чарівність матері виражена найтонших відтінках тихої [[радість|радості]] і [[смуток|смутку]], материнської ніжності, любові і заклопотаності. Чистота червоного кольору її одягу створює атмосферу теплоти. Світло здається ллється зсередини і різко контрастує з майже чорним [[фон]]ом. Це надає [[образ]]ам Латура незвичайність, посилює у них зосередженість на внутрішніх переживаннях<ref name="Творчество">[http://smallbay.ru/artfrance/latour_georges_creativity.html Творчество Жоржа де Латура — smallbay.ru] {{ref-ru}}</ref>. |
У картині «Новонароджений» ''([[Ренн]], Художній музей)'', що є одним з найбільш ліричних творів майстра, зображена молода мати, яка заколисує немовля. Інша жінка благоговійно дивиться на новонародженого. Урочиста тиша ночі, в яку занурені обидві жінки, справляє враження особливої значущості того що відбувається. Чарівність матері виражена найтонших відтінках тихої [[радість|радості]] і [[смуток|смутку]], материнської ніжності, любові і заклопотаності. Чистота червоного кольору її одягу створює атмосферу теплоти. Світло здається ллється зсередини і різко контрастує з майже чорним [[фон]]ом. Це надає [[образ]]ам Латура незвичайність, посилює у них зосередженість на внутрішніх переживаннях<ref name="Творчество">[http://smallbay.ru/artfrance/latour_georges_creativity.html Творчество Жоржа де Латура — smallbay.ru] {{ref-ru}}</ref>. |
||
Версія за 03:14, 5 лютого 2015
Жорж де ла Тур (фр. Georges de La Tour, 13 березня 1593, Вік-сюр-Сей, Лотарингія — 30 січня 1652, Люневіль) — французький живописець з Лотарингії. Зазнав упливу Караваджо та майстрів нідерландського (Утрехтського) караваджизму.
Біографія
Жорж де Латур народився 13 березня 1593 року в багатодітній родині простого булочника в Лотарингії, в містечку Вік-сюр-Сей поблизу Нансі. Дитинство його пройшло в ремісничому середовищі. У 1620 році (деякі джерела вказують на 1921 рік[5]) одружився з Діаною ле Нерф, яка походила зі знатної родини. Після весілля художник за рішенням герцога Лотаринзького переїхав до Люневіля, де при герцогському дворі здавна працювали майстри з різних країн. Архівні матеріали розповідають про активну комерційну діяльність Латура. Латур також став свідком жорстоких і трагічних подій у Лотарингії, яка перетворилася на арену запеклих боїв під час Тридцятирічної війни. У 1636 році Люневіль згорів. Ймовірно, що згоріло також багато творів живописця. Потім він разом з сім'єю переїхав до Нансі. А в 1639 році, судячи з історичних документів, відвідав Париж, де отримав офіційний титул «ординарного живописця короля». Існує легенда, яка розповідає, що одного дня Жорж де Латур підніс Людовику XIII свою картину «Святий Себастьєн». І королю настільки сподобалось це полотно, що він наказав прибрати зі своїх покоїв всі інші полотна[6]. В 1644 році Жорж де Латур був призначений офіційним художником Люневіля, а в 1646 році — головним живописцем короля[5]. Жорж де Латур помер 30 січня 1652 року в Люневілі. І після смерті його творчість була надовго забутою, аж до XX століття. В 1934–1935 роках відбулася виставка в Парижі «Живописці реальності у Франції XVII століття», на якій було представлено дванадцять картин Латура. Так європейська громадскість познайомилася з творчістю майстра. Виставка активізувала науковий і дослідницький інтерес до художника. Однак і сьогодні залишається багато питань навколо хронології творів Латура. Також не завжди до кінця зрозумілі й біографічні відомості про нього[6].
Творчість
Саме місто Нансі, поблизу якого жив і працював живописець Жорж де Латур, на початку XVII століття було основним центром розвитку живопису у Франції. У творчості художника можна виділити два важливі напрямки: жанрові сцени і картини на релігійні сюжети. Картини Латура на побутові та релігійні теми небагатослівні, прості, часом суворі. Риси Середньовіччя, притаманні місцевості і культурі Лотарингії тих часів, відобразилися у мистецтві Латура. Вплив караваджизма він, ймовірно, сприйняв через фламандських караваджистів.
Жанрові сцени
Жанрові сцени Латура — мальовничі варіанти майже однієї і тієї ж теми: молодий, багато одягнений чоловік стає жертвою бродячих ворожок або карткових шулерів. У XVII столітті цей сюжет вперше з'явився в творчості італійського художника Мікеланджело да Караваджо, а пізніше знайшов популярність у всій Європі[7]. Жанрові сцени («Шулер» (близько 1635 року), «Ловля бліх» (1620-ті роки)) вважають ранніми творами Латура. Жорж де Латур також багато зображував у своїх картинах селян, ремісників, жебраків. Трактуючи сюжет в побутовому плані як сцени з життя простих людей, художник висловлював в своїх творах власні роздуми про життя. Риси національної традиції проступають в тяжінні майстра до класичної ясності малюнка. Драматичні за змістом сцени зазвичай даються при контрастному нічному освітленні. Найважливішим емоційним початком в картинах Жоржа де Латура, витриманих переважно в кіноварно-коричневій кольоровій гамі, стає рівне сяйво свічки або факела, яке розсіює густий морок[5]. Це не тільки підкреслює енергійну пластику форм, чистоту силуетів, але народжує відчуття загадковості, що таїться в реальному житті. Емоційність творів художника посилюється колоритом, побудованим на зіставленні близьких один одному локальних кольорів, пурпурово-червоних і лілових[8]. Люди в картинах Латура зберігають цілісність характерів і моральну силу. Загалом його герої дуже стримані, прості і суворі, часто відчужені від життя, вони точно занурені в самоспоглядання, замкнувшись у внутрішньому світі потаємних переживань.
Шулер
Картина «Шулер» належить до денних сцен Латура, які прийнято розмежовувати від численніших нічних сцен[6]. У цій картині Латур використовував художній прийом Караваджо — протиставлення темного простору і потоку яскравого світла. Фігури героїв, деталі їх одягу і скупий інтер'єр виписані ретельно і трохи сухувато. Сюжет побудований на мовчазній грі поглядів персонажів, внутрішньому діалозі, що надає містики і таємничості самій події[7]. Хитрі погляди карткових гравців натякають на те, що ніхто з них не відрізняється чесністю. Шулер, тримає за спиною дві карти. Яскраве світло, відкидає глибокі тіні, робить ще теплішими кольори одягу персонажів картини. Фон, занурений у повну темряву, посилює за контрастом світлі ділянки полотна. У картині «Шулер» кожен образ відображений з разючою точністю: наївний причепурений юнак, підступна куртизанка, простодушна служниця і самовпевнений шулер, який долучає глядача до своєї шахрайської гри. Головне тут — не стільки вираз обличчя гравців, скільки окремі погляди і жести. Наприклад, косий насторожений холодний погляд куртизанки з її набіленим, що нагадує маску, плоским обличчям визначає напружений емоційний настрій картини[6]. Хоча картина відноситься до епохи бароко, фігури зображені з геометричною простотою — наприклад, зображення овалу обличчя жінки сходить до художників раннього італійського Відродження, таким як П'єро делла Франческа[9]. У картині чимало деталей з прихованою символікою. Наприклад, шнурівка, що розпустилася, в одязі шулера, пір'я на капелюхах — символи розгульного життя, великі перли на шиї жінки — середньовічний символ подружньої зради. У юнака, якого обманює шулер, шнурівка затягнута, але пишні пір'я на капелюсі вказують на його схильність до розбещеності[7].
Релігійні сюжети
Картини релігійної тематики відносять до зрілого періоду творчості Латура. Його картини на релігійні теми дуже різні за змістом. Майстер звертався як до текстів Старого і Нового Заповітів, так і до апокрифів. В апокрифічній літературі художника цікавили насамперед епізоди дитинства Богоматері і Христа. Такі картини на перший погляд прості і невигадливі: хлопчик-Христос тримає свічку над Йосипом, що схилився до роботи («Святий Йосип-тесля»); юна Марія стоїть зі свічкою перед Своєю матір'ю Ганною, яка читає їй книгу («Виховання Богоматері»)[10]. Релігійні композиції Латура відмічені узагальненістю форм, шляхетною стриманістю емоцій і проникливим настроєм («Новонароджений», близько 1630 року)[5]. Геометричний початок, тяжіння до округлої довгастої форми чітко виявляються у найскладніших картинах Латура — «Скорботна свята Магдалина» і особливо «Святий Йосип-тесля». У цьому ряду до більш ранньої творчості, мабуть можна віднести «Поклоніння пастухів» (з усіх луврських робіт вона найближча до найзнаменитішої і найкрасивішої картини Латура «Новонароджений», що знаходиться в художньому музеї міста Ренн).[9].
Новонароджений
У картині «Новонароджений» (Ренн, Художній музей), що є одним з найбільш ліричних творів майстра, зображена молода мати, яка заколисує немовля. Інша жінка благоговійно дивиться на новонародженого. Урочиста тиша ночі, в яку занурені обидві жінки, справляє враження особливої значущості того що відбувається. Чарівність матері виражена найтонших відтінках тихої радості і смутку, материнської ніжності, любові і заклопотаності. Чистота червоного кольору її одягу створює атмосферу теплоти. Світло здається ллється зсередини і різко контрастує з майже чорним фоном. Це надає образам Латура незвичайність, посилює у них зосередженість на внутрішніх переживаннях[8].
Святий Себастьєн
Вершина творчості Латура — картина «Святий Себастьєн, оплакуваний Святою Іриною» (Берлін, Державний музей). В мовчанні глибокої ночі, освітленій яскравим полум'ям факела, над тілом пронизаного стрілою Себастьєна поникли скорботні фігури жінок, які прийшли для обмивання ран і його оплакують. Художник передає не тільки загальне відчуття, а й відтінки цього почуття в кожній з фігур: застиглість, скорботне здивування, гіркий плач, милосердне співчуття. Художник ніде не допускає перебільшення, і тим сильніше вплив його образів, в яких жести і самі силуети фігур знаходять емоційну виразність. Дуже красномовними є жести жінок: одна розвела руки в сторони, інша схрестила сухі пальці. Погляди жінок і основні композиційні лінії спрямовані до тіла Себастьєна. У його наготі є героїчний символізм, що ріднить цей образ з творіннями майстрів французького класицизму[6]. Суворий драматизм теми переданий міццю пластичних форм, скупістю жестів, наростаючою експресією світла. Сувора побудова композиції пронизана величавим ритмом та філософською глибиною змісту[8].
Музеї, в яких зберігаються картини Латура
Країна | Назва музею |
---|---|
Франція |
|
США |
|
Японія | Національний музей західного мистецтва (Токіо) |
Німеччнина | Берлінська картинна галерея |
Канада | Музей витончених мистецтв (Онтаріо) |
Великобританія | Preston Hall Museum |
Швеція | Національний музей Швеції |
Іспанія | Музей Прадо |
Україна | Львівська національна галерея мистецтв |
Посилання
- ↑ https://www.nga.gov/collection/artist-info.1461.html
- ↑ Works – Georges de La Tour – Artists – collections.frick.org
- ↑ Georges de La Tour | The Penitent Magdalen
- ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/de-la-tour-georges-1
- ↑ а б в г Золотов Ю. К. Жорж де Латур. Энциклопедия Кольера. — dic.academic.ru (рос.) Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>
; назва «dic.academic.ru» визначена кілька разів з різним вмістом - ↑ а б в г д Жорж де Латур (1593–1652) Татьяна Каптерева — art-catalog.ru (рос.)
- ↑ а б в Искусство Франции. Живопись. Жорж де Латур — bibliotekar.ru (рос.)
- ↑ а б в Творчество Жоржа де Латура — smallbay.ru (рос.)
- ↑ а б Латур Жорж — smallbay.ru (рос.)
- ↑ Ла Тур, Жорж де — artfrance.ru (рос.)