Провідник: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Albedo (обговорення | внесок) |
JAnDbot (обговорення | внесок) м робот додав: tr:Elektriksel iletken |
||
Рядок 50: | Рядок 50: | ||
[[sv:Elektrisk ledare]] |
[[sv:Elektrisk ledare]] |
||
[[ta:மின் வன்கடத்தி]] |
[[ta:மின் வன்கடத்தி]] |
||
[[tr:Elektriksel iletken]] |
|||
[[zh:導體]] |
[[zh:導體]] |
Версія за 07:36, 2 червня 2008
Провідник - матеріал, що проводить тепло або електрику (на противагу діелектрику). Провідник володіє високою тепло- або електропровідністю і найчастіше є речовиною, яка має багато вільних електронів (метали). Діелектрики, типу скла чи кераміки, мають мало вільних електронів. Вуглець - єдиний неметал, що є (у деяких формах) провідником тепла й електрики. Речовини типу кремнію і германію, електропровідність яких має проміжне значення у порівнянні з провідниками й діелектриками називаються напівпровідниками. Їх електропровідність може змінюватися у широкому діапазоні під впливом тепла, світла і напруги.
Ідеальний провідник
В електростатиці важливе значення відіграє абстракція ідеального провідника. Ідеальний провідник має нескінченно велику електропровідність, і завдяки цій якості характеризується певними особливостями.
- Електричне поле не може існувати в ідеальному провіднику, оскільки воно б викликало переміщення зарядів, які компенсували б поле.
- Електричні заряди не можуть існувати всередині ідеальних провідників і зосереджуються на їхній поверхні.
- Електричне поле завжди перпендикулярне поверхні ідеального провідника.
Реальні провідники, наприклад, метали мають характеристики близькі до характеристик ідеального провідника, проте змінне електричне поле проникає в них на певну глибину (див. скін-ефект).