Триполійське графство: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
AHbot (обговорення | внесок) м заміна редиректа шаблону |
стильові правлення |
||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
[[Файл:Panstwakrzyz 1135 PL.svg|thumb|200px|Держави хрестоносців і прилеглі території в [[1140]] р.]] |
[[Файл:Panstwakrzyz 1135 PL.svg|thumb|200px|Держави хрестоносців і прилеглі території в [[1140]] р.]] |
||
'''Гра́фство Трі́полі''' — остання з чотирьох християнських [[Держави хрестоносців|держав хрестоносців]], створених після [[Перший хрестовий похід|Першого хрестового походу]] на території [[Левант]]у. Проіснувало з [[ |
'''Гра́фство Трі́полі''' — остання з чотирьох християнських [[Держави хрестоносців|держав хрестоносців]], створених після [[Перший хрестовий похід|Першого хрестового походу]] на території [[Левант]]у. Проіснувало з [[1102]] по [[1289]]. |
||
== Історія виникнення == |
== Історія виникнення == |
||
У [[IX]] столітті до н. |
У [[IX]] столітті до н. е. на [[Близький Схід|Близькому Сході]] за 85 км від сучасного [[Бейрут]]а фінікійці заснували перше поселення — своєрідний торговий порт. Після захопленя [[перси|персами]] містечко виросло до таких розмірів, що мігло вільно конкурувати з [[Тір]]ом та [[Сідон]]ом. [[Александр Македонський]], який воював з [[перси|персами]], використовував Тріполі як військово-морську базу. Місто процвітало при [[Селевкіди|Селевкідах]], римлянах, візантійцях. Коли на [[Близький Схід|Близькому Сході]] утвердилася влада арабських халіфів із династії [[Омеяди|Омейядів]] і [[Фатиміди|Фатимідів]], Тріполі стає комерційним, кораблебудівним і просвітницьким центром [[Середземномор'я]].<ref name="Вогруг света"> [http://www.worlds.ru/asia/lebanon/history7.shtml Вокруг света]</ref> |
||
В [[XI]] столітті тут з'являються |
В [[XI]] столітті тут з'являються племена [[сельджуки|сельджуків]], які жорсткого пригнічували іновірців. У цей час розпочинаються [[Хрестові походи]]. 14 лютого [[1099]] [[Раймунд IV (граф Тулузький)|Раймунд де Сен-Жілль]], граф Тулузький, здобув невелику фортецію Ірка на околицях Тріполі. Проте ні укріплення, ні місто взяті не були: хрестоносці поспішали до [[Єрусалим]]у. Через десять років лицарі повернулись сюди знову. Завоювання супроводжувався жахливими руйнуваннями і пожежами. Згоріли тисячі томів величезної бібліотеки Дар-іль-Ільм. Влада християнської церкви встановилася в Тріполі на 180 років. Під час [[Другий хрестовий похід|другого походу]] хрестоносці воювали в основному один з одним. В одній з таких битв у [[1105]] році загинув християнський володар Тріполі [[Раймунд IV Тулузький|Раймунд де Сен-Жілль]]. Через фінансову підтримку генуезьких купців і флоту владу в місті вдалося захопити його синові [[Бертран Тулузький|Бертрану]].<ref name="Вогруг света"> [http://www.worlds.ru/asia/lebanon/history7.shtml Вокруг света]</ref> Він приєднав до своїх володінь приморські і гірські місцевості на північ від [[Бібл]]а. Так було засновано графство Тріполі. Його населення швидко зростало за рахунок паломників, які йшли поклонитися [[Гроб Господній|Гробу Господньому]], але залишалися жити на [[Близький Схід|Близькому Сході]]. |
||
В [[Єрусалим]]і відбувалась часта зміна правителів, яких підтримували графи з Тріполі. Неодноразово із [[Єрусалим]]у навідувались війська, щоб уточнити, |
В [[Єрусалим]]і відбувалась часта зміна правителів, яких підтримували графи з Тріполі. Неодноразово із [[Єрусалим]]у навідувались війська, щоб уточнити, кого на цей раз буде підтримувати глава графства. [[1137]] року під час однієї із змін влади у цитаделі міста Тріполі перебував єрусалимський король, поки з'ясовувалися стосунки, [[Єрусалим]] оточили [[сельджуки]]. Королю вдалося капітулювати на вигідних умовах: йому дозволили відступити. Найважливіші споруди фортеці були перед здачею знищені, зовнішні стіни завбачливо зірвані — це незабаром допомогло Раймонду II відбити місто у мусульман. Однак перемогою він насолоджувався недовго, його зарізали біля воріт міста [[Асасини|асасини]], члени мусульманської секти містиків, які зловживали гашишем і спеціалізувалися на вбивствах правовірних. Містом стала правити вдова графа, сувора і безчесна. Вона неодноразово за винагороду видавала сельджукам знатних [[араби|арабів]], які прийняли християнство. Одного разу вона обмазала медом патріарха й залишила його помирати під сонцем від укусів комах. Так часто чинили й інші графи, якщо їм обіцяли за це винагороду. За гроші ворога вони могли воювати проти своїх союзників, син зарізаного Раймонда, наприклад, винищував сотнями вірмен і маронітів.<ref name="Вогруг света"> [http://www.worlds.ru/asia/lebanon/history7.shtml Вокруг света]</ref> |
||
== Завойовники графства == |
== Завойовники графства == |
||
На початку [[ХІІ]] століття владу в [[Єгипт |
На початку [[ХІІ]] століття владу в [[Єгипт]]і захоплює мусульманський полководець [[Салах ад-Дін]]. Щоб султан залишив місто в спокої, черговому графу Раймонду довелося заплатити 60 000 червінців. Поскільки графство було багатим, проблем з виплатою не було. Місто тоді було мало не центром всесвітньої торгівлі і в часи перемир'я сюди спрямовувалися аравійські, сирійські та єгипетські каравани, які платили в казну значне мито. Це приводило до того, [[Хрестоносці|хрестоносці]] ставали жадібніші, дбаючи більше про наживу ніж про ціль, яка спонукала до походів. Вони переходили на сторону [[Салах ад-Дін|Саладіна]], приймали [[іслам]] і добивалися значних постів. Граф Раймонд, володар Тріполі, після чергового нападу [[Салах ад-Дін|Салах-ад-Діна]] покинув 25-тисячну армію, сховавшись за товстими стінами цитаделі, де незабаром помер. Організовувати оборону міста було нікому, ніхто не думав, що є ще достатньо сил для опору, що можлива допомога від Заходу і [[Константинополь|Константинополя]]. Жителі були готові здатися. Однак Тріполі залишився нескореним, так як ніхто з одновірців не підтримав слабнучі сили [[Салах ад-Дін|Саладіна]]. |
||
Після смерті [[Салах ад-Дін|Саладіна]] |
Після смерті [[Салах ад-Дін|Саладіна]] у [[1187]] році Тріполі об'єднався з [[Антіохія|Антіохією]] проти орд [[Осман I Газі|Османа]]. Під час 5-го Хрестового походу султан Алькамо уклав договір з [[Фрідріх II (імператор Священної Римської імперії)|Фрідріхом II]] про передачу християнам [[Єрусалим]]у на 10 років в обмін на те, що [[Фрідріх II (імператор Священної Римської імперії)|Фрідріх]] не надаватиме допомоги Тріполі. Під час 6-го походу повз місто пройшли нові орди, цього разу хорезмійців. Вони допомогли єгипетському султану остаточно повернути [[Єрусалим]]. Слідом за хорезмійцями в Тріполі з'явилися [[монголи]]. Вони зажадали розібрати цитадель, поступитися 3000 дівчат і доходами з торгівлі. Тодішній граф відповів відмовою, вступивши і бій. [[Монголи]] відійшли, шукаючи легшої здобичі.<ref name="Вогруг света"> [http://www.worlds.ru/asia/lebanon/history7.shtml Вокруг света]</ref> |
||
[[1275]] року помер граф Боемунд VI Триполійський і на престол вступив його син Боемунд VII. [[Хрестоносці]] в той час вже прагнули |
[[1275]] року помер граф Боемунд VI Триполійський і на престол вступив його син Боемунд VII. [[Хрестоносці]] в той час вже прагнули не воювати, а грішми скуповувати собі мусульманський світ. Підтвердження мирного договору з руйнівником [[Антіохія|Антіохії]] султаном Бейбарсом коштувало графству Тріполі 20 тисяч золотих безант. Після смерті Боемунда VI в Тріполітанському графстві почалися міжусобиці. Верхівка суспільства розкололася на два табори, в одному була вдова Боемунда VI Сибілла і світське лицарство разом з молодим і гарячим Боемундом VII. Їм протистояли єпископ Тріполі Вільгельм зі своїми прихильниками, в число яких входили [[Тамплієри|тамплієри]]. Граф Боемунд взяв штурмом резиденцію [[тамплієри|тамплієрів]] в Тріполі і дозволив там мусульманам, які йому допомагали, здійснити богослужіння. За це заохочення «ворогів Христа» Боемунда VII відлучили від церкви і наклали на Тріполі [[інтердикт]], але марно — війна не припинилася. У відповідь [[тамплієри]] обложили Тріполі, проте після декількох днів зняли облогу. Жорстока битва в [[1278]] році між тамплієрами і Тріполітанскою армією принесло важкі втрати обом сторонам і закінчилася досягненням піврічного перемир'я.<ref name="http://www.monsalvat.globalfolio.net/frmanifest/statiibookmanifest/numizmat/sred_krestonosci_zaharov.htm">http://www.monsalvat.globalfolio.net/frmanifest/statiibookmanifest/numizmat/sred_krestonosci_zaharov.htm</ref> |
||
Після смерті в [[1287]] графа Боемунда VII його спадкоємиця Люсія вступила в конфлікт з комуною міста Тріполі і тоді глава комуни Бартоломео Ембріако закликав на допомогу мамлюкского султана Келауна, який скористався |
Після смерті в [[1287]] графа Боемунда VII його спадкоємиця Люсія вступила в конфлікт з комуною міста Тріполі і тоді глава комуни Бартоломео Ембріако закликав на допомогу мамлюкского султана Келауна, який скористався цією нагодою і взяв штурмом Тріполі в [[1289]] році.<ref name="http://www.monsalvat.globalfolio.net/frmanifest/statiibookmanifest/numizmat/sred_krestonosci_zaharov.htm">http://www.monsalvat.globalfolio.net/frmanifest/statiibookmanifest/numizmat/sred_krestonosci_zaharov.htm</ref> |
||
Коли мамлюки увірвалися в місто і почалися вуличні бої, командор тамплієрів П'єр де Монкада ма можливість втекти на галері на [[Кіпр]], але залишився захищати місто і загинув з мечем в руці разом із іншими захисниками Тріполі. Всі уцілілі під час різанини при захопленні міста жінки і діти були продані в рабство. Деякі тріполітанці намагався втекти на острівець |
Коли мамлюки увірвалися в місто і почалися вуличні бої, командор тамплієрів П'єр де Монкада ма можливість втекти на галері на [[Кіпр]], але залишився захищати місто і загинув з мечем в руці разом із іншими захисниками Тріполі. Всі уцілілі під час різанини при захопленні міста жінки і діти були продані в рабство. Деякі тріполітанці намагався втекти на острівець навпроти міста, але іх наздоглали і перебили або забрали в полон. Врятуватися на кіпрських кораблях вдалося лише небагатьом.<ref name="http://www.monsalvat.globalfolio.net/frmanifest/statiibookmanifest/numizmat/sred_krestonosci_zaharov.htm">http://www.monsalvat.globalfolio.net/frmanifest/statiibookmanifest/numizmat/sred_krestonosci_zaharov.htm</ref> |
||
Дізнавшись про падіння Тріполі, Папа |
Дізнавшись про падіння Тріполі, Папа Микола IV оголошує новий хрестовий похід, який був безуспішним. |
||
Єгиптетські правителі після завоювання Тріполі |
Єгиптетські правителі після завоювання Тріполі перебудували його на свій розсуд, розпочавши з міської цитаделі. Місто прикрасили світськими і релігійними будинками, багато з яких служать населенню і у [[XXI]] столітті. |
||
== Монети володарів Тріполі == |
== Монети володарів Тріполі == |
||
Володарі Тріполі Боемунд VI і його син Боемунд VII за прикладом інших європейських країн |
Володарі Тріполі Боемунд VI і його син Боемунд VII за прикладом інших європейських країн крім [[денарій|денаріїв]] і бронзових монет, карбувати срібні півгроші і гроші. Легенди монет розповідають, що Тріполі тоді мав торговельні зв'язки із купцями [[Генуя|Генуї]]. Про це свідчить |
||
зображений на [[реверс]]і хрест виконаний у генуезькій традиції і копіює зображення хреста на генуезьких монетах того часу. [[Аверс]] містить зображення зірки з монет півдня [[Франція|Франції]], а саме [[Прованс]]у. Це тому, що |
зображений на [[реверс]]і хрест виконаний у генуезькій традиції і копіює зображення хреста на генуезьких монетах того часу. [[Аверс]] містить зображення зірки з монет півдня [[Франція|Франції]], а саме [[Прованс]]у. Це тому, що під час хрестових походів північні французи стали володіти графствами [[Антіохія]] і [[Едесса|Едесси]], а от у Тріполітанскому графстві влаштувалися провансальці і північні італійці на чолі з графом Раймоном Тулузький. З цих областей — [[метрополія|метрополій]] хрестоносні держави отримували підкріплення і з ними в першу чергу вони встановлювали найтісніші торговельно-економічні зв'язки. Звідси стає зрозумілим зображення провансальської зірки на монетах графства Тріполі. Найкрасивішою монетою нумізмати вважають півгрош Боемунда VII, діаметром 21 мм, вагою 2,06 г.<ref name="http://www.monsalvat.globalfolio.net/frmanifest/statiibookmanifest/numizmat/sred_krestonosci_zaharov.htm">http://www.monsalvat.globalfolio.net/frmanifest/statiibookmanifest/numizmat/sred_krestonosci_zaharov.htm</ref> |
||
== Тріполі в наш час == |
== Тріполі в наш час == |
||
Нині [[Тріполі (Ліван)|Тріполі]] |
Нині [[Тріполі (Ліван)|Тріполі]] — друге за величиною місто [[Ліван]]у. До нашого часу там збереглося 12 [[мечеть|мечетей]], побудованих за часів [[Мамелюки|мамлюків]] і оттоманської династії, 45 будівель [[XIV століття]], понад 20 [[медресе]]. Завдяки вродженій працьовитості мешканців, місто і зараз славиться багатством. На його вуличках живуть і працюють ювеліри і кравці, бляхарі і чинбарі, парфумери і мильних справ майстри. Мило, зварене в Тріполі, користується особливою популярністю на [[Близький Схід|Близькому Сході]]. Воно дуже корисне для зміцнення шкіри, оскільки виробляється на основі багатої на вітаміни оливкової олії. |
||
== Правителі графства == |
== Правителі графства == |
||
=== Аквітанська (Тулузька) династія === |
=== Аквітанська (Тулузька) династія === |
||
* [[Раймунд IV Тулузький|Раймунд I Тулузький]], (помер у [[1105]]) |
* [[Раймунд IV Тулузький|Раймунд I Тулузький]], [[1102]]–(помер у [[1105]]) |
||
* Вільгельм Серданський, ([[1105]] |
* Вільгельм Серданський, ([[1105]]–[[1109]]) |
||
* [[Бертран Тулузький]], ([[1109]] |
* [[Бертран Тулузький]], ([[1109]]–[[1112]]) |
||
* [[Понс, граф Тріполі|Понс]], ([[1112]] |
* [[Понс, граф Тріполі|Понс]], ([[1112]]–[[1137]]) |
||
* [[Раймунд II, граф Тріполі|Раймунд II]], ([[1137]] |
* [[Раймунд II, граф Тріполі|Раймунд II]], ([[1137]]–[[1150]]) |
||
* [[Раймунд III, граф Тріполі|Раймунд III]], ([[1150]] |
* [[Раймунд III, граф Тріполі|Раймунд III]], ([[1150]]–[[1187]]) |
||
=== Аквітано-Норманнская династія === |
=== Аквітано-Норманнская династія === |
||
* Раймунд IV Антиохійський, ([[1187]]) |
* Раймунд IV Антиохійський, ([[1187]]) |
||
* [[Боемунд IV, князь Антіохії|Боемунд IV Антіохійський]], ([[1187]] |
* [[Боемунд IV, князь Антіохії|Боемунд IV Антіохійський]], ([[1187]]–[[1233]]) |
||
* [[Боемунд V, князь Антіохії|Боемунд V Антіохійський]], ([[1233]] |
* [[Боемунд V, князь Антіохії|Боемунд V Антіохійський]], ([[1233]]–[[1252]]) |
||
* [[Боемунд VI, князь Антіохії|Боемунд VI Антіохійський]], ([[1252]] |
* [[Боемунд VI, князь Антіохії|Боемунд VI Антіохійський]], ([[1252]]–[[1275]]) |
||
* [[Боемунд VII, граф Тріполі|Боемунд VII]], ([[1275]] |
* [[Боемунд VII, граф Тріполі|Боемунд VII]], ([[1275]]–[[1287]]) |
||
* Люція, ([[1287]] |
* Люція, ([[1287]]–[[1289]]) |
||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
[[Хрестові походи]] |
[[Хрестові походи]] |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist}} |
{{reflist}} |
||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
[http://www.worlds.ru/asia/lebanon/history7.shtml Вокруг света] |
[http://www.worlds.ru/asia/lebanon/history7.shtml Вокруг света] |
||
Рядок 55: | Рядок 58: | ||
[[Категорія:Історичні держави Близького Сходу]] |
[[Категорія:Історичні держави Близького Сходу]] |
||
[[Категорія:Держави хрестоносців]] |
[[Категорія:Держави хрестоносців]] |
||
[[Категорія:Засновані 1102]] |
Версія за 20:41, 8 квітня 2015
Гра́фство Трі́полі — остання з чотирьох християнських держав хрестоносців, створених після Першого хрестового походу на території Леванту. Проіснувало з 1102 по 1289.
Історія виникнення
У IX столітті до н. е. на Близькому Сході за 85 км від сучасного Бейрута фінікійці заснували перше поселення — своєрідний торговий порт. Після захопленя персами містечко виросло до таких розмірів, що мігло вільно конкурувати з Тіром та Сідоном. Александр Македонський, який воював з персами, використовував Тріполі як військово-морську базу. Місто процвітало при Селевкідах, римлянах, візантійцях. Коли на Близькому Сході утвердилася влада арабських халіфів із династії Омейядів і Фатимідів, Тріполі стає комерційним, кораблебудівним і просвітницьким центром Середземномор'я.[1] В XI столітті тут з'являються племена сельджуків, які жорсткого пригнічували іновірців. У цей час розпочинаються Хрестові походи. 14 лютого 1099 Раймунд де Сен-Жілль, граф Тулузький, здобув невелику фортецію Ірка на околицях Тріполі. Проте ні укріплення, ні місто взяті не були: хрестоносці поспішали до Єрусалиму. Через десять років лицарі повернулись сюди знову. Завоювання супроводжувався жахливими руйнуваннями і пожежами. Згоріли тисячі томів величезної бібліотеки Дар-іль-Ільм. Влада християнської церкви встановилася в Тріполі на 180 років. Під час другого походу хрестоносці воювали в основному один з одним. В одній з таких битв у 1105 році загинув християнський володар Тріполі Раймунд де Сен-Жілль. Через фінансову підтримку генуезьких купців і флоту владу в місті вдалося захопити його синові Бертрану.[1] Він приєднав до своїх володінь приморські і гірські місцевості на північ від Бібла. Так було засновано графство Тріполі. Його населення швидко зростало за рахунок паломників, які йшли поклонитися Гробу Господньому, але залишалися жити на Близькому Сході.
В Єрусалимі відбувалась часта зміна правителів, яких підтримували графи з Тріполі. Неодноразово із Єрусалиму навідувались війська, щоб уточнити, кого на цей раз буде підтримувати глава графства. 1137 року під час однієї із змін влади у цитаделі міста Тріполі перебував єрусалимський король, поки з'ясовувалися стосунки, Єрусалим оточили сельджуки. Королю вдалося капітулювати на вигідних умовах: йому дозволили відступити. Найважливіші споруди фортеці були перед здачею знищені, зовнішні стіни завбачливо зірвані — це незабаром допомогло Раймонду II відбити місто у мусульман. Однак перемогою він насолоджувався недовго, його зарізали біля воріт міста асасини, члени мусульманської секти містиків, які зловживали гашишем і спеціалізувалися на вбивствах правовірних. Містом стала правити вдова графа, сувора і безчесна. Вона неодноразово за винагороду видавала сельджукам знатних арабів, які прийняли християнство. Одного разу вона обмазала медом патріарха й залишила його помирати під сонцем від укусів комах. Так часто чинили й інші графи, якщо їм обіцяли за це винагороду. За гроші ворога вони могли воювати проти своїх союзників, син зарізаного Раймонда, наприклад, винищував сотнями вірмен і маронітів.[1]
Завойовники графства
На початку ХІІ століття владу в Єгипті захоплює мусульманський полководець Салах ад-Дін. Щоб султан залишив місто в спокої, черговому графу Раймонду довелося заплатити 60 000 червінців. Поскільки графство було багатим, проблем з виплатою не було. Місто тоді було мало не центром всесвітньої торгівлі і в часи перемир'я сюди спрямовувалися аравійські, сирійські та єгипетські каравани, які платили в казну значне мито. Це приводило до того, хрестоносці ставали жадібніші, дбаючи більше про наживу ніж про ціль, яка спонукала до походів. Вони переходили на сторону Саладіна, приймали іслам і добивалися значних постів. Граф Раймонд, володар Тріполі, після чергового нападу Салах-ад-Діна покинув 25-тисячну армію, сховавшись за товстими стінами цитаделі, де незабаром помер. Організовувати оборону міста було нікому, ніхто не думав, що є ще достатньо сил для опору, що можлива допомога від Заходу і Константинополя. Жителі були готові здатися. Однак Тріполі залишився нескореним, так як ніхто з одновірців не підтримав слабнучі сили Саладіна. Після смерті Саладіна у 1187 році Тріполі об'єднався з Антіохією проти орд Османа. Під час 5-го Хрестового походу султан Алькамо уклав договір з Фрідріхом II про передачу християнам Єрусалиму на 10 років в обмін на те, що Фрідріх не надаватиме допомоги Тріполі. Під час 6-го походу повз місто пройшли нові орди, цього разу хорезмійців. Вони допомогли єгипетському султану остаточно повернути Єрусалим. Слідом за хорезмійцями в Тріполі з'явилися монголи. Вони зажадали розібрати цитадель, поступитися 3000 дівчат і доходами з торгівлі. Тодішній граф відповів відмовою, вступивши і бій. Монголи відійшли, шукаючи легшої здобичі.[1]
1275 року помер граф Боемунд VI Триполійський і на престол вступив його син Боемунд VII. Хрестоносці в той час вже прагнули не воювати, а грішми скуповувати собі мусульманський світ. Підтвердження мирного договору з руйнівником Антіохії султаном Бейбарсом коштувало графству Тріполі 20 тисяч золотих безант. Після смерті Боемунда VI в Тріполітанському графстві почалися міжусобиці. Верхівка суспільства розкололася на два табори, в одному була вдова Боемунда VI Сибілла і світське лицарство разом з молодим і гарячим Боемундом VII. Їм протистояли єпископ Тріполі Вільгельм зі своїми прихильниками, в число яких входили тамплієри. Граф Боемунд взяв штурмом резиденцію тамплієрів в Тріполі і дозволив там мусульманам, які йому допомагали, здійснити богослужіння. За це заохочення «ворогів Христа» Боемунда VII відлучили від церкви і наклали на Тріполі інтердикт, але марно — війна не припинилася. У відповідь тамплієри обложили Тріполі, проте після декількох днів зняли облогу. Жорстока битва в 1278 році між тамплієрами і Тріполітанскою армією принесло важкі втрати обом сторонам і закінчилася досягненням піврічного перемир'я.[2] Після смерті в 1287 графа Боемунда VII його спадкоємиця Люсія вступила в конфлікт з комуною міста Тріполі і тоді глава комуни Бартоломео Ембріако закликав на допомогу мамлюкского султана Келауна, який скористався цією нагодою і взяв штурмом Тріполі в 1289 році.[2] Коли мамлюки увірвалися в місто і почалися вуличні бої, командор тамплієрів П'єр де Монкада ма можливість втекти на галері на Кіпр, але залишився захищати місто і загинув з мечем в руці разом із іншими захисниками Тріполі. Всі уцілілі під час різанини при захопленні міста жінки і діти були продані в рабство. Деякі тріполітанці намагався втекти на острівець навпроти міста, але іх наздоглали і перебили або забрали в полон. Врятуватися на кіпрських кораблях вдалося лише небагатьом.[2] Дізнавшись про падіння Тріполі, Папа Микола IV оголошує новий хрестовий похід, який був безуспішним. Єгиптетські правителі після завоювання Тріполі перебудували його на свій розсуд, розпочавши з міської цитаделі. Місто прикрасили світськими і релігійними будинками, багато з яких служать населенню і у XXI столітті.
Монети володарів Тріполі
Володарі Тріполі Боемунд VI і його син Боемунд VII за прикладом інших європейських країн крім денаріїв і бронзових монет, карбувати срібні півгроші і гроші. Легенди монет розповідають, що Тріполі тоді мав торговельні зв'язки із купцями Генуї. Про це свідчить зображений на реверсі хрест виконаний у генуезькій традиції і копіює зображення хреста на генуезьких монетах того часу. Аверс містить зображення зірки з монет півдня Франції, а саме Провансу. Це тому, що під час хрестових походів північні французи стали володіти графствами Антіохія і Едесси, а от у Тріполітанскому графстві влаштувалися провансальці і північні італійці на чолі з графом Раймоном Тулузький. З цих областей — метрополій хрестоносні держави отримували підкріплення і з ними в першу чергу вони встановлювали найтісніші торговельно-економічні зв'язки. Звідси стає зрозумілим зображення провансальської зірки на монетах графства Тріполі. Найкрасивішою монетою нумізмати вважають півгрош Боемунда VII, діаметром 21 мм, вагою 2,06 г.[2]
Тріполі в наш час
Нині Тріполі — друге за величиною місто Лівану. До нашого часу там збереглося 12 мечетей, побудованих за часів мамлюків і оттоманської династії, 45 будівель XIV століття, понад 20 медресе. Завдяки вродженій працьовитості мешканців, місто і зараз славиться багатством. На його вуличках живуть і працюють ювеліри і кравці, бляхарі і чинбарі, парфумери і мильних справ майстри. Мило, зварене в Тріполі, користується особливою популярністю на Близькому Сході. Воно дуже корисне для зміцнення шкіри, оскільки виробляється на основі багатої на вітаміни оливкової олії.
Правителі графства
Аквітанська (Тулузька) династія
- Раймунд I Тулузький, 1102–(помер у 1105)
- Вільгельм Серданський, (1105–1109)
- Бертран Тулузький, (1109–1112)
- Понс, (1112–1137)
- Раймунд II, (1137–1150)
- Раймунд III, (1150–1187)
Аквітано-Норманнская династія
- Раймунд IV Антиохійський, (1187)
- Боемунд IV Антіохійський, (1187–1233)
- Боемунд V Антіохійський, (1233–1252)
- Боемунд VI Антіохійський, (1252–1275)
- Боемунд VII, (1275–1287)
- Люція, (1287–1289)
Див. також
Примітки
Джерела
|