Литвиненко Сергій Григорович

Сергій Литвиненко
Сергій Литвиненко. Фото зроблено в 1923 році в Новому Санчі, вперше в цивільному одязі після виходу з табору інтернованих у Вадовіцах.
Народився	5 жовтня 1899(1899-10-05) Пирятин, Полтавщина
Помер	20 червня 1964(1964-06-20) (64 роки) США
Поховання	Цвинтар святого Андрія
Діяльність	скульптор
Відомий завдяки	скульптор
Військове звання	Хорунжий

Сергі́й Литвине́нко (нар.5 жовтня 1899(18991005), Пирятин — пом.20 червня 1964) — український скульптор, хорунжий Армії УНР.

Біографія

Народився 5 жовтня 1899 року в Пирятині на Полтавщині.

У 1917 році закінчив класичну гімназію в Лубнах.

1919–1920 — служив в ранзі хорунжого в рядах армії Української Народної Республіки.

Два роки перебував в таборі інтернованих українських вояків в Ланьцуті і Вадовіцах.

1924–1929 — навчався в Краківській академії мистецтв, в класі професора К. Лящки. Студіював кераміку в О. Трибушного. Закінчив академію з 8 відзнаками і, за рекомендацією К. Лящки, в 1930 році поїхав до Парижа, продовжив навчання і виставляв свої твори в салоні Тюїльрі.

Львівський період (1930–1944)

1930 — переїхав до Львова і згодом став найвидатнішим скульптором в Західній Україні у міжвоєнний період.

У 1933—1937 роках разом з М. Лукіяновичем був керівником у керамічній майстерні «Око», що розташовувалась на вулиці Мучній у Львові. Згодом Львівською експериментальною кераміко-скульптурною фабрикою у 1941—1944.

У 1941—1944 викладав у Художньо-промисловій школі скульптуру. У 1943 був професором та деканом Вищої образотворчої студії.

1932 — промовляв від імені української еміграції на похороні хорунжого Армії УНР Старченка Івана.

1933 — на замовлення «Просвіти» виготовив 4 скульптурні портрети: молодого Тараса Шевченка, Івана Франка, митрополита Андрея Шептицького, гетьмана Івана Мазепи.

Могила Івана Франка у Львові. Скульптура Сергія Литвиненка

1933 — завершив працю над надгробним пам'ятником Іванові Франкові, який став найвизначнішим його твором. В ньому втілено провідну ідею Івана Франка: невтомно працювати на благо свого народу.

Німецький та американський період

З 1944 подружжя Литвиненків виїжджає до Німеччини, з 1949 — в Нью-Йорк, США. В 1952 році утворюється Об'єднання Мистців Українців в Америці (ОМУА), і першим його головою стає Сергій Литвиненко.

З цього періоду відома ціла галерея його живописних портретів: Євгена Маланюка, Володимира Кубійовича, Емми Андієвської, дружини Надії та інших, пам'ятники Іванові Франкові, гетьману Іванові Мазепі. Бронзовий портрет Гетьманівни відзначено Великою Американською нагородою. В церквах св. Миколая в Чикаго, св. Володимира і Ольги в Вінніпегу, св. Михайла в Гезлтоні вирізьбив монументальні іконостаси. Мав багато індивідуальних виставок. Його праці експонувалися в Парижі і Нью-Йорку. В 1963 році пройшла ретроспективна виставка робіт Литвиненка, присвячена 40-річчю його творчої діяльності, на якій було представлено оригінальні твори за 16 років праці в Нью-Йорку.

Роботи

Пам'ятник українцям, полеглим в Українсько-польській війні у Раві-Руській.

• Молодий Шевченко (1925). Робота виконана у тонованому гіпсі. Зараз знаходиться у Львівському Національному музеї.
• Пробудження (1932) мармур.
• Жах (1933) гіпс.
• Портрет Зофії Батицької (1933) мармур.
• Голова жінки (близько 1935) бронза.
• Голова дівчинки (близько 1939). Виконана у гіпсі знаходиться у Львівському Національному музеї.
• Статуетки святих Кирила і Мефодія та кнізів Данила і Володимира Великого (1932). Виконані у бронзі на замовлення Української католицької семінарії (нині Львівської богословської Академії).
• Портрет В. Барвінського (1933) гіпс.
• Портрет Івана Франка (1933) бронза. Знаходиться у Львівській науковій бібліотеці імені В. Стефаника.
• Портрет Івана Мазепи (1933) гіпс.
• Пам'ятник Митрополиту Андрею Шептицькому (1935). Виконаний зі штучного каменю. Сидячу постать Митрополита встановили на подвір’ї Національного музею у Львові у вересні 1935 року. Після приходу радянської влади, її представники поставили вимогу: негайно усунути пам’ятник як «малохудожній твір», тим самим звільнивши місце для встановлення погруддя Т. Шевченкові. До 30 квітня того ж року пам’ятник мали демонтувати. Тодішньому директору музею Іларіону Свенціцькому вдалося затягнути час, почалася Друга Світова війна, й пам’ятник простояв у музейному сквері до 1947 року. Вже після війни Свенціцький докладав зусиль, щоб зберегти пам’ятник. Тоді представниками нової влади було сфальсифіковано рішення зборів представників інтелігенції та робочого класу Червоноармійського району (нині – Личаківський район) м. Львова та на підставі цього «рішення» міськрада видала постанову №687 «Про негайне зняття пам’ятника Андрею Шептицькому». Вночі з 9 на 10 серпня 1947 року до музейної садиби вдерлася група робітників Дормостстроя, молотами розтрощили скульптуру, а її уламки вивезли у невідомому напрямку. На місці пам’ятника з часом було встановлено божка Світовида з села Лопушанка .
• Портрет Т. Є. Войнаровського-Столобута (1938). Робота виконана у теракоті.
• Портрет Миколи Колеси (1938) зберігається у родинній збірці сім'ї Колессів.
• Портрет Я. Савки (1938). Робота виконана у гіпсі зберігається у Національному музеї у Львові.
• Пам'ятник героям визвольних змагань 1914—1920. Розташований на цвинтарі у Раві-Руській. Пам'ятник відкрито у серпні 1936 року.
• Пам'ятник полеглим героям (1938). Робота знаходитися на цвинтарі у Яворові.
• Надгробний пам'ятник Івану Франку на Личаківському кладовищі у Львові. Відкриття відбулось 28 травня 1933 року. У цій роботі помітний вплив Бурделя
• Надгробок М. Бенцаля у Коломиї
• Надгробний пам'ятник І. Кивелюка розташовується на Личаківському кладовищі.
• Надгробний пам'ятник Василя Пачовського знаходиться на Личаківському кладовищі.
• актора М. Бенцаля
• Пам'ятник Тарасу Шевченку в Косові
• Портрет Митрополита Андрея Шептицького (1941) у Львові. Виконаний з бронзи, встановлений у 2013 році на подвір'ї Національного музею у Львові на місці зруйнованого у 1947 році пам’ятника Митрополитові землі Галицької. 13 грудня 2013 року, під час проведення урочистостей, пов’язаних зі 100-літнім ювілеєм передачі Національного музею у Львові графом Андреєм Шептицьким в дар українському народові, було урочисто відкрито та освячено погруддя Митрополиту Андрею Шептицькому.

Нереалізовані роботи

• Воїнам армії УНР у Домб'ю (зараз у складі Кракова)
• Монумент Українським Січовим Стрільцям для села Базар (Чортківський район, Тернопільської області)
• Пам'ятник Констянтину Великому для Львова
• Пам'ятник Князю Володимиру для Львова

Вшанування пам'яті

• У 1993 році у місцевості Новий Львів, що у Сихівському районі м. Львова, на честь видатного українського скульптора, учасника визвольних змагань Сергія Литвиненка було названо вулицю, яка сполучає між собою вул. Панаса Мирного та вул. В. Стуса.

Джерела

• Олександер Панченко. Майстер монументальної скульптури. // Свобода, 27 серпня 2010, С. 17.
• Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy (Львівська скульптура від раннього класицизму до авангардизму, середина XVIII ст. — 1939 р.). — Warszawa: Neriton, 2007, 386 s. ISBN 978-83-7543-009-7
• Юрій Бірюльов. Стильовий та жанровий діапазон творчості українських митців Львова міжвоєнного двадцятиліття (1919–1939) // Мистецтвознавство України: Збірник наукових праць. Спецвипуск. — Львів: Афіша, 2011. — С. 87-94.
• Бірюльов Ю. О. Литвиненко Сергій // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4. — С. 132—133. — ISBN 978-966-8853-23-4..
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів: Світ, 2001. — с. 35. — ISBN 966-603-115-9
• Мельник I., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів: Апріорі, 2012. — с. 215-216. — ISBN 978-617-629-077-3.