Едмунд Берк: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Hjvfy (обговорення | внесок) м додана Категорія:Випускники Триніті Коледжу з допомогою HotCat |
Hjvfy (обговорення | внесок) м додана Категорія:Уродженці Дубліна з допомогою HotCat |
||
Рядок 77: | Рядок 77: | ||
[[Категорія:Християнські філософи]] |
[[Категорія:Християнські філософи]] |
||
[[Категорія:Випускники Триніті Коледжу]] |
[[Категорія:Випускники Триніті Коледжу]] |
||
[[Категорія:Уродженці Дубліна]] |
Версія за 20:58, 4 травня 2015
Е́дмунд Берк (англ. Edmund Burke; нар. 12 січня 1729, Дублін — пом. 9 липня 1797, Біконсфілд, Бекінгемшир) — англійський державний діяч, член Парламенту, публіцист, мислитель. Основоположник теорії британського консерватизму.
Біографія
Народився 12 січня 1729 року в Дубліні.
1750 року переїхав до Лондона, покинувши вивчення права, обравши ремесло письменника.
У 1758 році заснував щорічний альманах Annual Register — огляд подій у світі, який відтоді видавав на протязі 30 років.
1765 року Берк став особистим секретарем прем'єр-міністра Англії 2-го маркіза Рокінгема (від партії вігів), а незабаром і членом парламенту.
Едмунд Берк вів активну політичну і громадську діяльність, багато писав до кінця життя. І якщо у поглядах на управління англійськими колоніями мислитель був лібералом, у внутрішньо-політичному житті часто обстоював позиції консерватизму, основоположником британської моделі якого він, власне і вважається. Особливо вплинули на формування консервативної ідеології Берка події Великої французької революції 1789–1799, кінця якої Берк не дочекався, помер 9 липня 1797 року.
Погляди і творчість
Ранні твори Едмунда Берка стали надбанням історії розвитку філософської думки, зокрема, естетики. Так, юнацька праця про походження ідей «піднесеного» і «прекрасного», що вийшла друком у 1756, але була написана, ймовірно, навіть раніше, в подальшому значно вплинула на погляди Лессінга та Гердера. Едмунд Берк був переконаний, що мистецтво має виходити не з умоглядних потреб естетики, а з духовних спонукань самої людини.
У зрілій політичній діяльності Берк виступав за лояльніше ставлення до англійських колоній у Північній Америці і обстоював скасування урядом Акту про гербовий збір, що передбачав оподаткування (фактично визиски) колоній, і який викликав значне незадоволення і спричинював непокору в колоністів. Берк також критикував англійське управління Ірландією, особливо за дискримінацію католиків. Берк був проти намагань англійського короля Георга III підсилити свою владу й доводив потребу створення політичних партій, які були б виразниками інтересів груп громадян і які б обстоювали свої чіткі і ясні принципи.
Упродовж багатьох років Берк виступав за реформування управління колоніальною Індією, що тоді перебувала під контролем Ост-Індської компанії. У 1785 році внаслідок затяжного ідеологічного конфлікту він домігся усунення від управління компанією найуспішнішого в історії існування компанії намісника Індії Воррена Гастінгса. Цей ідеологічний конфлікт виник тому, що Берк наполягав на неухильному втіленні в Індії британських законів які засновані на природному праві, притаманному всім людям без винятку, а Гастінгс парирував тим, що західні уявлення про право та законність взагалі не можливо застосувати на Сході.
Велика французька революція, що спалахнула 1789 року, поклала край давній дружбі Берка з очильником англійських лібералів, Чарлзом Фоксом, що, як і решта борців за людські права, привітав революційні події у Франції, тоді як Берк уважав їх демонстрацією охлократії.
У своїй книзі «Роздуми про Французьку революцію» (опублікована 1790 року), Берк виклав свої переконання про те, що свобода може бути тільки в рамках закону й порядку, а всі реформи мають здійснюватись поступово, в еволюційний спосіб. Саме погляди Берка в тому числі вплинули на рішення британського уряду розпочати війну з Францією. Ще більш переконливо з нищівною критикою дій і поглядів французьких революціонерів виступив Берк у памфлетах з приводу тодішніх французьких подій.
Корінь зла мислитель вбачав у відстороненні від традицій і спадкових цінностей (в тому числі управлінських). Берк вважав, що кожна революція безоглядно нищить духовні ресурси суспільства й культурно-ідеологічний набуток століть. Радикалізму французьких революціонерів він протиставив британську конституцію та її засади: турботу про політичну спадковість і природний розвиток; повагу до політичних традицій і конкретних правових норм замість абстрактної ідеї закону, чи його сурогату духу закону. Берк був переконаний, що будь-який перерозподіл власності завжди веде до множення в суспільстві несправедливості й загрожує соціальною катастрофою.
Посилання
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Едмунд Берк |
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.