Джованні Больдіні: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м вилучена Категорія:Художники з допомогою HotCat |
Lorry (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 23: | Рядок 23: | ||
| Сайт = |
| Сайт = |
||
}} |
}} |
||
''' Джованні |
''' Джованні Больдіні''' ({{lang-it| Giovanni Boldini}}, [[31 грудня]] [[1842]], [[Феррара]] — [[12 січня]] [[1931]], [[Париж]]) — італійський художник доби [[декаданс]]у. Малював пейзажі, побутові картини, [[портрет]]и. Один з найкращий серед відомих [[портретист]]ів на зламі 19-20 століть. |
||
== Біографія, ранні роки і художня освіта == |
== Біографія, ранні роки і художня освіта == |
Версія за 18:41, 20 травня 2015
Джованні Больдіні (італ. Giovanni Boldini, 31 грудня 1842, Феррара — 12 січня 1931, Париж) — італійський художник доби декадансу. Малював пейзажі, побутові картини, портрети. Один з найкращий серед відомих портретистів на зламі 19-20 століть.
Біографія, ранні роки і художня освіта
Народився в місті Феррара. Походить з родини маловідомого провінційного художника. Був восьмою дитиною в родині, де було тринадцять дітей. Перші художні навички отримав в майстерні батька. З 1858 року почав відвідувати курси живопису у художника Єроніма Доменікіні (1813–1891). Доменікіні брав також замови на декоративні стінописи і разом із власним батьком був автором декорації місцевого театра.
Серед перших творів молодого початківця — «Подвір'я родинного будинку», «Автопортрет у шістнадцять років», «Портрет брата Франческо», «Марі Анджеліна», «Вітторе Карлетті».
Флорентійський період
У 1862 році перебрався у Флоренцію заради отримання художньої освіти (керівник — Стівен Уззі, 1822–1901). Вивчав в столиці Тоскани тогочасний реалістичний живопис групи Мак'яйолі. Їх впливи відчутні в пейзажах Болдіні, адже пейзажний жанр переживав справжній, великий розквіт в 19 столітті. Набула поширення і швидка, ескізна манера живопису, що так протистояла заглаженій і помертвілій манері академізма. Больдіні узяв від академізма високі технічні навички, віртуозне виконання і цікавість до салонного мистецтва, одним зі стовпів якого він і стане сам. Мав великий фінансовий успіх, був визнаним буржуазним суспільством як «свій» художник.
Портретист
Болдіні не став ані пейзажистом, ані прихильником побутового жанру, з якого починав. А після праці в Лондоні, де отримав гучний успіх як буржуазний портретист, перейшов до створення замовних портретів.
З 1872 року Болдіні перебрався в Париж. Відкрив власну майстерню на авеню Frochol, а згодом перебрався в нову на площі Пігаль. На нього звернув увагу відомий маршан Адольф Гупіль, котрому він постачав власні картини побутового жанру. Джованні Болдіні стає модним і фінансово успішним художником, як і модні в Парижі митці — Маріано Фортуні, Ернест Мейсоньє, Джузеппе де Ніттіс, Джузеппе Паліцці.
Серед його паризьких знайомих і приятелів — син банкіра, аристократ і художник-імпресіоніст Едгар Дега, Едуар Мане, Альфред Сіслей. Але французький імпресіонізм не позначився на художній манері Джованні Болдіні, який в творах ближче до стилістики Джона Сарджента чи Поля Елльо.
Про італійця, що мав успіх в Парижі, не забули і в Римі. Саме йому доручили бути патроном італійського сектора на Всесвітній виставці в Парижі у 1889 року.
Серед нагород художника — Орден Почесного легіону.
Ранішні і побутові твори Больдіні
-
Портрет художника Вінченцо Кабіанка в інтер'єрі, 1909 р.
-
Джузеппе Аббаті, 1865
-
Перехід через вулицю.
-
Дієго Мартеллі, 1865
Погрудні портрети
-
Генрі Рошфор, якого портретував в Едуар Мане
-
Мадам Ріган з песиком, 1885, приватна збірка
-
Вінченцо Кабіанка
Відомі постаті, портретовані Больдіні
-
«Анрі де Тулуз - Лотрек», французький художник
-
«Ліна Кавальєрі», оперна співачка
-
Портрет Джузеппе Верді, італійського композитора, 1886 р.
Салонне мистецтво і злами декадансу
-
Мільонерша Едіт Вандербілт, 1900 р
-
Оголена натура
-
Маркіза Луїза Казаті, кохана Габріеле д'Аннунцио
Графіка Джованні Больдіні
-
Портрет невідомого , 1880-і рр.
-
«Франческа де Нотарбартоло Віллароза, віконтеса д'Орсе», 1902 рік, суха голка
Вибрані твори
- Портрет Дієго Мартеллі, 1865, Галерея сучасного мистецтва в палаццо Пітті, Флоренція
- п-т Джузеппе Аббаті, 1865, прив. збірка, Палермо
- п-т Вінченцо Кабьянка, Музей Фатторі
- Гондоли Венеції, прив. збірка
- п-т Мері Донеган, 1869, Віареджо
- п-т Мадам Ріган з песиком, 1885, приватна збірка
- п-т Емілії Конха де Осса, 1888, прив. збірка
- пані в чорному перед портретом Емілії Конха де Осса, 1888, музей Джованні Болдіні, Феррара
- Джоакін Арайо Руано, художник, 1889
- (п-т) Джон Левіс Браун з дружиною та дочкою, 1890, Музей Галуста Гюльбекяна, Ліссабон
- (п-т) Анрі де Тулуз — Лотрек, художник, фонд Нортона Саймона, Пассадена, Каліфорнія
- (п-т) Джон С. Сарджент, художник, 1890, прив. збірка
- (п-т) Джовінетта Ерразурі, 1892, прив. збірка
- Емануель Муціо, диригент, 1892, Мілан
- Робер де Монтескьє, 1897, музей д'Орсе, Париж
- Леді Колін Кемпбел, 1897, Національна портретна галерея, Лондон
- Мадам Жорж Гюго з сином, 1898, прив. збірка
- (п-т) Едіт Вандербілт, 1900,
- Ліна Кавальєрі, оперна співачка, 1901, прив. збірка
- Петер Харрісон, 1902, Вашингтон
- п-т Нані Щредер, 1903
Джерела
- Camesasca E. L'opera completa di Boldini. Milano: Rizzoli, 1970
- Dini P. Giovanni Boldini, 1842–1931: catalogo ragionato. Torino: U. Allemandi, 2002
- Dini Fr. Boldini, Helleu, Sem: protagonisti e miti della Belle Epoque. Milano: Skira, 2006
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джованні Больдіні