Криштоф Косинський: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Pudlašuk (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 54: Рядок 54:
Поки Косинський перебував у Трипіллі, заворушення, спричинене майновою суперечкою між ним і Острозькими, переросло у козацьке повстання майже по всій Україні (Київщина, Брацлавщина), Поділлі, Волині, що отримало назву [[повстання Косинського]]. Протягом [[1592]] року нереєстрові козаки та селяни захопили [[Переяслав]], [[Київ]]. На Волині в основному нападали на маєтки Острозьких, зокрема, козакам вдалось здобути добре захищене місто [[Старий Остропіль|Острополь]].<ref name="В20">Wójcik, Zbigniew. ''Kosiński Krzysztof (zm. 1593)''… S. 220</ref> Також заходилися пустошити шляхетські садиби на [[Брацлавщина|Брацлавщині]] та [[Волинь|Волині]]. При дворі короля [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] повстання Косинського вважали приватною справою Острозьких, тому на його придушення на початку [[1593]] року вирушили особисті війська руських князів Януша Острозького і черкаського старости [[Олександр Вишневецький|Олександра Вишневецького]]<ref name="autogenerated1997"/>. Пізніше таки була вислана спеціальна королівська комісія на чолі з [[Миколай Язловецький|Миколаєм Язловецьким]]&nbsp;— офіційним керівником реєстровців («старшим» козаків).
Поки Косинський перебував у Трипіллі, заворушення, спричинене майновою суперечкою між ним і Острозькими, переросло у козацьке повстання майже по всій Україні (Київщина, Брацлавщина), Поділлі, Волині, що отримало назву [[повстання Косинського]]. Протягом [[1592]] року нереєстрові козаки та селяни захопили [[Переяслав]], [[Київ]]. На Волині в основному нападали на маєтки Острозьких, зокрема, козакам вдалось здобути добре захищене місто [[Старий Остропіль|Острополь]].<ref name="В20">Wójcik, Zbigniew. ''Kosiński Krzysztof (zm. 1593)''… S. 220</ref> Також заходилися пустошити шляхетські садиби на [[Брацлавщина|Брацлавщині]] та [[Волинь|Волині]]. При дворі короля [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] повстання Косинського вважали приватною справою Острозьких, тому на його придушення на початку [[1593]] року вирушили особисті війська руських князів Януша Острозького і черкаського старости [[Олександр Вишневецький|Олександра Вишневецького]]<ref name="autogenerated1997"/>. Пізніше таки була вислана спеціальна королівська комісія на чолі з [[Миколай Язловецький|Миколаєм Язловецьким]]&nbsp;— офіційним керівником реєстровців («старшим» козаків).


[[2 лютого]] [[1593]] року княжі загони (до їх складу входили і найманці, в тому числі з Угорщини; король Сігізмунд ІІІ Ваза 16 січня 1593 видав універсал про [[посполите рушення]] шляхти Київського, Брацлавського, Волинського воєводств) розбили козаків Косинського у великій [[битва під П'яткою|битві під П'яткою]], в якій захопили 26 гармат і всі корогви. Повстанці капітулювали, надали князям присягу, підписану від імені [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]], а сам Косинський мусив особисто тричі, схиливши коліно, ударити чолом перед старим князем [[Костянтин-Василь Острозький|Костянтином]] та його синами, що входило до рицарського ритуалу покори васала перед сюзереном<ref name="autogenerated1997"/> (акт був складений 15 березня, знаходився в книгах гродських [[володимир-Волинський|володимирських]])<ref name="В20">Wójcik, Zbigniew. ''Kosiński Krzysztof (zm. 1593)''… S. 220</ref>.
[[2 лютого]] [[1593]] року княжі загони (до їх складу входили і найманці, в тому числі з Угорщини; король Сигізмунд ІІІ Ваза 16 січня 1593 видав універсал про [[посполите рушення]] шляхти Київського, Брацлавського, Волинського воєводств) розбили козаків Косинського у великій [[битва під П'яткою|битві під П'яткою]], в якій захопили 26 гармат і всі корогви. Повстанці капітулювали, надали князям присягу, підписану від імені [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]]. Косинський 10 лютого поблизу П'ятки склав учну й письмову присягу (з печаткою, свідками були записані Якуб Претвич, О. Вишневецький, Ян Ґульський, Вацлав Боговтин, Василь Гулевич<ref>[http://chtyvo.org.ua/authors/Yavornytskyi/Istoriia_zaporizkykh_kozakiv_Tom_2/ Дмитро Яворницький. Історія запорізьких козаків. Том 2.— С. 63-64.]</ref>) мусив особисто тричі, схиливши коліно, ударити чолом перед старим князем [[Костянтин-Василь Острозький|Костянтином]] та його синами, що входило до рицарського ритуалу покори васала перед сюзереном<ref name="autogenerated1997"/> (акт був складений 15 березня, знаходився в книгах гродських [[володимир-Волинський|володимирських]])<ref name="В20">Wójcik, Zbigniew. ''Kosiński Krzysztof (zm. 1593)''… S. 220</ref>.


Навесні [[1593]] року Косинський спробував поновити повстання, скерувавши свої сили проти князя Олександра Вишневецького. Підступивши у травні під [[Черкаси]], 2000 козаків готувалися штурмувати місто, а в одній із сутичок Косинський загинув і козаки відійшли<ref name="autogenerated1997"/>.
Навесні [[1593]] року Косинський спробував поновити повстання, скерувавши свої сили проти князя Олександра Вишневецького. Підступивши у травні під [[Черкаси]], 2000 козаків готувалися штурмувати місто, а в одній із сутичок Косинський загинув і козаки відійшли<ref name="autogenerated1997"/>.

Версія за 12:33, 15 червня 2015

Криштоф Косинський
Народився 1545(1545)
Підляшшя
Помер 1593(1593)
Черкаси, Україна
Країна  Річ Посполита
Національність русин або поляк
Місце проживання Річ Посполита
Діяльність дипломат, воєначальник
Відомий завдяки керівник повстання Косинського
Посада Гетьман Війська Запорозького
Військове звання старший Війська Запорозького
Конфесія православний або римо-католик
Рід Косинські
Автограф
Герб
Герб

Пам'ятник повстанню Косинського у Білій Церкві

Кри́штоф Коси́нський (пол. Krzysztof Kosiński; 1545 — травень[1] 1593) — український військовий діяч Речі Посполитої. Шляхтич підляський гербу Равич, козацький отаман. Полковник Війська Запорозького реєстрового (1590), гетьман козаків-низовиків (15911593). Організатор козацького повстання 15911593 років в Україні проти шляхти й урядової адміністрації Речі Посполитої.

Біографія

Криштоф Косинський народився 1545 року під Дорогочином у Підляському воєводстві Велікого князівства Літовського в родині православного шляхтича Лева (або Леонарда - дідича Лисова (родовий відмінок: пол. Lisowa)[2]) Косинського і його дружини-католички Варвари Лящ[3]. Він був другою дитиною в сім'ї і мав старшого брата Каспера. Рід Косинських походив з села Косянки в Більському повіті Підляського воєводства.[4]. Основна гілка цього роду оселилася в околицях Дорогочина після того, як дід Криштофа — Ленарт Косинський — отримав від короля Сигізмунда І маєток в тих землях за вірну службу[5]. Лев Косинський був третім сином Ленарта[3].

Косинський був одружений з Марухною Ружинською — донькою гетьмана низових козаків князя Остафія Ружинського.

Першу половину життя Криштоф Косинський служив князям Острозьким. 1586 року через втрату родового маєтку він подався на Запорожжя козакувати. 1590 року, завдяки рекомендації коронного гетьмана Яна Замойського, уряд Речі Посполитої призначив Косинського полковником Війська Запорозького реєстрового і дарував землі в пустині Рокитній і Ольшанці Київського воєводства. Проте наступного року ці землі силоміць захопив білоцерківський староста Януш Острозький, що отримав на володіння ними королівський привілей. Це обурило Косинського, тому він зібрав 5000 реєстрових та нереєстрових козаків, які обрали його своїм старшим, і 29 грудня 1591 штурмом взяв Білу Церкву. Вилучивши привілеї (за даними З.Вуйціка, на староство та ґрунти; вони, також особисті листи були знищені; до цього переховувалися у підстарости Дмитра Курцевича Булиги[2]), а також захопивши зброю та харчі месники відступили до Трипілля, де готувалився оборонятися[6]. К.Косинський та козаки взяли тільки майно Острозького та підстарости; міщан та інших людей ніхто не оббирав.

Поки Косинський перебував у Трипіллі, заворушення, спричинене майновою суперечкою між ним і Острозькими, переросло у козацьке повстання майже по всій Україні (Київщина, Брацлавщина), Поділлі, Волині, що отримало назву повстання Косинського. Протягом 1592 року нереєстрові козаки та селяни захопили Переяслав, Київ. На Волині в основному нападали на маєтки Острозьких, зокрема, козакам вдалось здобути добре захищене місто Острополь.[1] Також заходилися пустошити шляхетські садиби на Брацлавщині та Волині. При дворі короля Речі Посполитої повстання Косинського вважали приватною справою Острозьких, тому на його придушення на початку 1593 року вирушили особисті війська руських князів Януша Острозького і черкаського старости Олександра Вишневецького[6]. Пізніше таки була вислана спеціальна королівська комісія на чолі з Миколаєм Язловецьким — офіційним керівником реєстровців («старшим» козаків).

2 лютого 1593 року княжі загони (до їх складу входили і найманці, в тому числі з Угорщини; король Сигізмунд ІІІ Ваза 16 січня 1593 видав універсал про посполите рушення шляхти Київського, Брацлавського, Волинського воєводств) розбили козаків Косинського у великій битві під П'яткою, в якій захопили 26 гармат і всі корогви. Повстанці капітулювали, надали князям присягу, підписану від імені Війська Запорозького. Косинський 10 лютого поблизу П'ятки склав учну й письмову присягу (з печаткою, свідками були записані Якуб Претвич, О. Вишневецький, Ян Ґульський, Вацлав Боговтин, Василь Гулевич[7]) мусив особисто тричі, схиливши коліно, ударити чолом перед старим князем Костянтином та його синами, що входило до рицарського ритуалу покори васала перед сюзереном[6] (акт був складений 15 березня, знаходився в книгах гродських володимирських)[1].

Навесні 1593 року Косинський спробував поновити повстання, скерувавши свої сили проти князя Олександра Вишневецького. Підступивши у травні під Черкаси, 2000 козаків готувалися штурмувати місто, а в одній із сутичок Косинський загинув і козаки відійшли[6].

Примітки

  1. а б в Wójcik, Zbigniew. Kosiński Krzysztof (zm. 1593)… S. 220
  2. а б Wójcik, Zbigniew. Kosiński Krzysztof (zm. 1593)… S. 219
  3. а б (пол.) Herbarz polski. Uzupełnienia i sprostowania do części 1. Boniecki, Adam. — T. 11: Kosiński. — s. 273.
  4. (пол.) Herbarz polski. Uzupełnienia i sprostowania do części 1. Boniecki, Adam. — T. 11: Kosiński. — s. 272.
  5. (пол.) Herbarz polski. Uzupełnienia i sprostowania do części 1. Boniecki, Adam. — T. 11: Kosiński. — s. 272; Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 5 — s. 285.
    Ленарт мав двох братів Михайла і Олексія. Син Олексія — Степан — дістав від свого бездітного дядька Михайла московські землі, які король підтвердив 1533 року. Степан започаткував бічну лінію Косинських.
  6. а б в г (укр.) Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття. — Київ: Генеза, 1997.
  7. Дмитро Яворницький. Історія запорізьких козаків. Том 2.— С. 63-64.

Джерела та література

Посилання