Єнс Якоб Берцеліус: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м додана Категорія:Члени Прусської академії наук з допомогою HotCat |
Олег.Н (обговорення | внесок) м правопис |
||
Рядок 15: | Рядок 15: | ||
| заклад = [[Каролінський Інститут]] |
| заклад = [[Каролінський Інститут]] |
||
| Alma Mater = [[Уппсальський університет]] |
| Alma Mater = [[Уппсальський університет]] |
||
| відомий через = експериментально підтвердив [[закон кратних |
| відомий через = експериментально підтвердив [[закон кратних відношень]] <br/> розробив сучасну [[хімічна формула|хімічну нотацію]] <br/> відкрив [[селен]], [[торій]] та [[церій]] <br/> вперше виділив в чистому вигляді [[кремній]], [[Титан (хімічний елемент)|титан]], [[Тантал (хімічний елемент)|тантал]] та [[цирконій]] |
||
| звання = |
| звання = |
||
| ступінь = |
| ступінь = |
Версія за 22:02, 26 червня 2015
Єнс Якоб Берцеліус (швед. Jöns Jakob Berzelius, нар.20 серпня 1779 — пом.7 серпня 1848) — шведський хімік, якого вважають одним із батьків хімії поряд із Дальтоном, Бойлем і Антуаном Лавуазьє.
Внесок в науку
Берцеліус відкрив церій, селен, торій, вперше отримав у вільному стані кремній, титан, тантал, цирконій, визначив атомну вагу 46 відомих на той час хімічних елементів і ввів для них літерні позначення. Уточнив і розвинув уявлення про атом і електричну спорідненість, запропонувавши першу концепцію хімічної взаємодії — електрохімічну теорію. Берцеліус вважав, що, оскільки солі в розчині під дією електричного струму розкладаються на негативні і позитивні компоненти, всі сполуки повинні складатися з позитивних і негативних частин-радикалів (дуалістична теорія Берцеліуса). Оксиген найбільш електронегативний елемент, і ті елементи, які утворять з ним сполуки з властивостями основ, електропозитивні, а ті, які утворять речовини з кислотними властивостями, електронегативні. Згідно з цим Берцеліус отримав шкалу елементів, першим елементом якої був кисень, потім ішли сірка, азот, фосфор і т. д. з переходом через водень до натрію, калію і інших металів. До 1840-их років, однак, стало ясно, що електрохімічна теорія не може пояснити існування простих двоатомних молекул або реакцію заміщення водню хлором.
Єнс Якоб Берцеліус ввів терміни «органічна хімія», «алотропія», «ізомерія»
Нагороди та відзнаки
В 1807 році Берцеліус здобув звання професора хімії та фармакології в Каролінському Інституті. 10 листопада 1829 Берцеліус став почесним членом Шведської Королівської Академії Словесності.[8] Нагороджений медаллю Коплі в 1836.
Примітки
- ↑ Jöns Jacob Berzelius
- ↑ Jacob Berzelius
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Берлин, Нильс-Иоган // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1891. — Т. IIIa. — С. 550.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ www.accademiadellescienze.it
- ↑ Matrikel över ledamöter av Kungl. Vitterhetsakademien och Kungl. Vitterhets Historie och Antikvitets akademien, Bengt Hildebrand (1753-1953), Margit Engström och Åke Lilliestam (1954-1990), Stockholm 1992 ISBN 91-7402-227-X s. 31
Це незавершена стаття про хіміка. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |