Іван Лучич: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
оформлення |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
'''Іван Лучич''', також відомий як '''Йоганн Луціус''' або '''Джованні Лучо''' ({{lang-hr|Ivan Lučić}}, {{lang-la|Johannes Lucius}}, {{lang-it|Giovanni Lucio}}; вересень [[1604]], [[Трогір]] — [[11 січня]] [[1679]], [[Рим]]) — [[Хорватія|хорватський]] [[історик]]. Основні твори написані [[італійська мова|італійською]] та [[латинська мова|латинською мовами]]. |
'''Іван Лучич''', також відомий як '''Йоганн Луціус''' або '''Джованні Лучо''' ({{lang-hr|Ivan Lučić}}, {{lang-la|Johannes Lucius}}, {{lang-it|Giovanni Lucio}}; вересень [[1604]], [[Трогір]] — [[11 січня]] [[1679]], [[Рим]]) — [[Хорватія|хорватський]] [[історик]]. Основні твори написані [[італійська мова|італійською]] та [[латинська мова|латинською мовами]]. |
||
Освіту здобував у [[Рим]]і в Seminarium Romanum (1618—1620) та [[Падуя|Падуї]] (вивчав [[філософія|філософію]] та [[математика|математику]]). У [[1630]] році отримав звання доктора права. В [[1625]]—[[1654]] роках мешкав у місті [[Трогір]], з [[1654]] року переїхав до [[Рим]]у. Лучич був найпершим у південнослов'янській [[історіографія|історіографії]], хто почав використовувати прийоми наукової критики джерел. Написав книгу «Про королівство Далмації та Хорватії» ( |
Освіту здобував у [[Рим]]і в Seminarium Romanum (1618—1620) та [[Падуя|Падуї]] (вивчав [[філософія|філософію]] та [[математика|математику]]). У [[1630]] році отримав звання доктора права. В [[1625]]—[[1654]] роках мешкав у місті [[Трогір]], з [[1654]] року переїхав до [[Рим]]у. Лучич був найпершим у південнослов'янській [[історіографія|історіографії]], хто почав використовувати прийоми наукової критики джерел. Написав книгу «Про королівство Далмації та Хорватії» ([[Амстердам]], 1666; пізніше у [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті]]; Амстердам, 1748; [[Відень]], 1758), спираючись на знайдені в хорватських і далматинських архівах документи, праці хорватських, [[Візантія|візантійських]], італійських та угорських авторів. |
||
Також автор «Історичних нотаток про Трагуріон, який зараз зветься Трау́» ( |
Також автор «Історичних нотаток про Трагуріон, який зараз зветься Трау́» ([[Венеція]], 1673), «Життя Джованні Орсіні» ([[Рим]], 1657), «Dissertatio de Illyrico et arbores familiarum», "Supplementum in cronica Hungarorum" та інших книг. Низка творів Лучича не була надрукована та не збереглась у [[рукопис]]ах (збереглись "Le origine della chiesa di Croazia e Dalmazia", «Gl'indici e cataloghi degli arcivescovi e vescovi», «La serie dei consilii e dei sinodi patrj», «Le vicende delle patrie chiese»). Деякі рукописи нині зберігаються у бібліотеці св. Ієроніма в Римі. |
||
== Література == |
== Література == |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
* Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890—1907. |
* Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890—1907. |
||
{{бібліоінформація}} |
|||
{{ВП-портали|Хорватія|Історія}} |
|||
{{DEFAULTSORT:Лучич, Іван}} |
{{DEFAULTSORT:Лучич, Іван}} |
||
Версія за 13:40, 28 серпня 2015
Іван Лучич, також відомий як Йоганн Луціус або Джованні Лучо (хорв. Ivan Lučić, лат. Johannes Lucius, італ. Giovanni Lucio; вересень 1604, Трогір — 11 січня 1679, Рим) — хорватський історик. Основні твори написані італійською та латинською мовами.
Освіту здобував у Римі в Seminarium Romanum (1618—1620) та Падуї (вивчав філософію та математику). У 1630 році отримав звання доктора права. В 1625—1654 роках мешкав у місті Трогір, з 1654 року переїхав до Риму. Лучич був найпершим у південнослов'янській історіографії, хто почав використовувати прийоми наукової критики джерел. Написав книгу «Про королівство Далмації та Хорватії» (Амстердам, 1666; пізніше у Франкфурті; Амстердам, 1748; Відень, 1758), спираючись на знайдені в хорватських і далматинських архівах документи, праці хорватських, візантійських, італійських та угорських авторів.
Також автор «Історичних нотаток про Трагуріон, який зараз зветься Трау́» (Венеція, 1673), «Життя Джованні Орсіні» (Рим, 1657), «Dissertatio de Illyrico et arbores familiarum», "Supplementum in cronica Hungarorum" та інших книг. Низка творів Лучича не була надрукована та не збереглась у рукописах (збереглись "Le origine della chiesa di Croazia e Dalmazia", «Gl'indici e cataloghi degli arcivescovi e vescovi», «La serie dei consilii e dei sinodi patrj», «Le vicende delle patrie chiese»). Деякі рукописи нині зберігаються у бібліотеці св. Ієроніма в Римі.
Література
- Луцич Иван // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Советская историческая энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия . Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982.
- Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890—1907.
|
