Конярство: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Albedo (обговорення | внесок)
128 639 редагувань
Немає опису редагування
Albedo (обговорення | внесок)
128 639 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 6: Рядок 6:
Відсутність обліку коней до кінця ХІХ ст. не дає картини розвитку конярства, лише кінський перепис 1882 р. вперше встановив кількість коней в Україні – 2 858 000 голів. Щорічний приріст коней в Україні становив більше 80 тисяч голів, у 1916 р. кількість коней дорівнювала 5 424 000 голів<ref>Список частных конских заводов в России. – СПб. : Изд. ГУГК, 1904. –
Відсутність обліку коней до кінця ХІХ ст. не дає картини розвитку конярства, лише кінський перепис 1882 р. вперше встановив кількість коней в Україні – 2 858 000 голів. Щорічний приріст коней в Україні становив більше 80 тисяч голів, у 1916 р. кількість коней дорівнювала 5 424 000 голів<ref>Список частных конских заводов в России. – СПб. : Изд. ГУГК, 1904. –
1277 с.</ref><ref>''Мердер И. А.'' Список частных конских заводов в России /
1277 с.</ref><ref>''Мердер И. А.'' Список частных конских заводов в России /
И. А. Мердер. – СПб. : Тип. Э. Метцига, 1878. – 414 c.</ref><ref>цитовано за ''[http://176.105.99.186:8081/xmlui/bitstream/handle/8989898989/332/Litopus%20maket%201.pdf?sequence=1&isAllowed=y Кунець В.]'' [http://176.105.99.186:8081/xmlui/bitstream/handle/8989898989/332/Litopus%20maket%201.pdf?sequence=1&isAllowed=y Соціально-економічні, політичні, правові та організаційні чинники становлення племінного конярства в Україні (друга половина ХІХ – перша чверть ХХ століть)]</ref>.
И. А. Мердер. – СПб. : Тип. Э. Метцига, 1878. – 414 c.</ref><ref name=":0">цитовано за ''[http://176.105.99.186:8081/xmlui/bitstream/handle/8989898989/332/Litopus%20maket%201.pdf?sequence=1&isAllowed=y Кунець В.]'' [http://176.105.99.186:8081/xmlui/bitstream/handle/8989898989/332/Litopus%20maket%201.pdf?sequence=1&isAllowed=y Соціально-економічні, політичні, правові та організаційні чинники становлення племінного конярства в Україні (друга половина ХІХ – перша чверть ХХ століть)]</ref>. Як зазначає Кунець<ref name=":0" />, «до першої світової війни Росія за кількістю коней була першою країною у
світі: в 1912 р. вона мала близько 35 млн. голів. США, найбагатша країна після
Росії за кількістю коней, у 1910 р. мала їх тільки 19 833 000 голів. Число коней у Росії було не тільки вище за будь-яку європейську державу, а майже удвічі перевищувало загальну чисельність коней разом узятих держав Західної Європи».


У 1920 р. Українська республіка нараховувала 4,52 млн. коней, у 1922 р. – близько 4,11 млн<ref name=":0" />.
⚫
В [[Україна|Україні]] конярство представлено такими напрямками: племінний, робочо-користувальний та спортивний. Найпоширеніші породи:

⚫
В [[Україна|Україні]] конярство представлено такими напрямками: племінний, робочо-користувальний та спортивний.

У різних регіонах України через різні кліматичні й економічні умови
розводили коней певного типу. У Донецькій губернії, східний частині Харківської
губернії, частині Полтавської та Київської губерній переважав верховий тип, в Катеринославській губернії – рисистий, у Харківській, Полтавській, Чернігівський – ваговозний сільськогосподарський<ref name=":0" />.

В Україні нараховувалося 589 приватних кінних заводів із 14036 маєтками,
а також 5 державних кінних заводів (4 Біловодські та заснований у 1915 р.
Державний чистокровний ім. М. І. Лазарева кінський завод Полтавської губернії)<ref name=":0" />.

=== Породи ===
Найпоширеніші породи:
* чистокровна верхова, вирощується в 5-ти [[конезавод]]ах:
* чистокровна верхова, вирощується в 5-ти [[конезавод]]ах:
** [[українська верхова]]&nbsp;— 8;
** [[українська верхова]]&nbsp;— 8;
Рядок 17: Рядок 32:
** арабська — 1;
** арабська — 1;
** [[новоолександрівська ваговозна]] в 1 конезаводі.
** [[новоолександрівська ваговозна]] в 1 конезаводі.

=== Племінне конярство ===
Племінне ядро основних поліпшуючих порід [[кінь|коней]] зосереджено в 17 кінних заводах [[Україна|України]].
Племінне ядро основних поліпшуючих порід [[кінь|коней]] зосереджено в 17 кінних заводах [[Україна|України]].
[[Дібрівка (Миргородський район, село)|Дібровський]] кінний завод виростив [[чемпіон]]а і рекордиста орловської рисистої породи&nbsp;— жеребця Піона [[родоначальник]]а нової лінії.
[[Дібрівка (Миргородський район, село)|Дібровський]] кінний завод виростив [[чемпіон]]а і рекордиста орловської рисистої породи&nbsp;— жеребця Піона [[родоначальник]]а нової лінії.

Версія за 10:36, 21 вересня 2015

Сільське господарство
Категорія Категорія • Портал

Коня́рство — галузь тваринництва, яка займається розведенням та використовуванням коней. Конярство використовує відкриття та набутки гіпології, науки про коней.

Конярство в Україні

Відсутність обліку коней до кінця ХІХ ст. не дає картини розвитку конярства, лише кінський перепис 1882 р. вперше встановив кількість коней в Україні – 2 858 000 голів. Щорічний приріст коней в Україні становив більше 80 тисяч голів, у 1916 р. кількість коней дорівнювала 5 424 000 голів[1][2][3]. Як зазначає Кунець[3], «до першої світової війни Росія за кількістю коней була першою країною у світі: в 1912 р. вона мала близько 35 млн. голів. США, найбагатша країна після Росії за кількістю коней, у 1910 р. мала їх тільки 19 833 000 голів. Число коней у Росії було не тільки вище за будь-яку європейську державу, а майже удвічі перевищувало загальну чисельність коней разом узятих держав Західної Європи».

У 1920 р. Українська республіка нараховувала 4,52 млн. коней, у 1922 р. – близько 4,11 млн[3].

В Україні конярство представлено такими напрямками: племінний, робочо-користувальний та спортивний.

У різних регіонах України через різні кліматичні й економічні умови розводили коней певного типу. У Донецькій губернії, східний частині Харківської губернії, частині Полтавської та Київської губерній переважав верховий тип, в Катеринославській губернії – рисистий, у Харківській, Полтавській, Чернігівський – ваговозний сільськогосподарський[3].

В Україні нараховувалося 589 приватних кінних заводів із 14036 маєтками, а також 5 державних кінних заводів (4 Біловодські та заснований у 1915 р. Державний чистокровний ім. М. І. Лазарева кінський завод Полтавської губернії)[3].

Породи

Найпоширеніші породи:

Племінне конярство

Племінне ядро основних поліпшуючих порід коней зосереджено в 17 кінних заводах України. Дібровський кінний завод виростив чемпіона і рекордиста орловської рисистої породи — жеребця Піона родоначальника нової лінії.

Новоолександрівський кінний завод сконцентрував генофонд ваговозних порід коней, а також створив нову новоолександрівську ваговозну породу, яка має лінії жеребців Кокетливого, Тантала, Стиля, тут вирощено чемпіонів і рекордистів цієї породи.

Деркульський кінний завод[4] у Данилівці вивів лінію жеребця Дугласа, яка розповсюджена в країнах СНД. Крім того, вирощено скакунів, жеребців-плідників. Чемпіонами породи стали жеребці Деракий та Задорний.

Стрілецький кінний завод[5][6] виростив високоякісного «дербіста» чистокровної верхової породи жеребця Брімстона, який дав чотири «дербіста» в тому числі тричі вінчаного жеребця Будинка.

Вихованці Онуфрієвського кінного заводу[7][8] чистокровної верхової породи одержали перемогу в головних традиційних та міжнародних призах; Ринжир, Гугенот, Бравада, Ескадрон, Гудзон, Дегестан, Едіт, Брезент, Хельсинг, Менует, Байкал і інші.

Мапа показує поголів'я коней у 2003 році в кожній окремо взятій країні у відсотках порівнянно з лідером — Китаєм (100% = 8,088,000 голів).

Станом на 1 січня 1998 в Україні налічувалось 736,9 тисяч голів коней. Роботу в галузі конярства координують: корпорація «Конярство України» та асоціація «Укркіньпром». Удосконалення племінних якостей, вирощування та випробування коней зосереджених в конезаводах та іподромах України проводить корпорація «Конярство України».

Асоціація «Укркіньпром» забезпечує господарства і населення України обозними і шкіряно-лимарними виробами, кінно-причепними знаряддями, засобами догляду за кіньми і постійно вдосконалює та впроваджує — у виробництво нові конкурентоспроможні зразки кінно-причепного знаряддя.

Чистокровні коні, народжені в України, не тільки можуть отримувати паспорти міжнародного зразка, а ще мають право на випробування та розведення за кордоном. Таке рішення прийняв та оголосив Міжнародний комітет з Племінних книг на своєму останньому засіданні 6 жовтня в Парижі (Франція). Таким чином, Україна досягла найвищої сходинки у всесвітньому міжнародному чистокровному кіннозаводстві. Це сталося завдяки спільній багаторічній праці фахівців ДП «Конярство України» та Асоціації «Жокей-клуб «Україна» щодо легітимізації чистокровного поголів’я коней України[9].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Список частных конских заводов в России. – СПб. : Изд. ГУГК, 1904. – 1277 с.
  2. ↑ Мердер И. А. Список частных конских заводов в России / И. А. Мердер. – СПб. : Тип. Э. Метцига, 1878. – 414 c.
  3. ↑ а б в г д цитовано за Кунець В. Соціально-економічні, політичні, правові та організаційні чинники становлення племінного конярства в Україні (друга половина ХІХ – перша чверть ХХ століть)
  4. ↑ Статья «Деркульский конный завод»(рос.)
  5. ↑ Журнал «Конный Мир». Стрелецкий конный завод(рос.)
  6. ↑ Статьи «Стрелецкий конный завод № 60»
  7. ↑ Бизнес гид. Онуфриевский конный завод № 175
  8. ↑ Коні не винні! Чи поверне Онуфріївський кінний завод собі колишню славу?
  9. ↑ Мінагрополітики: Україна досягла найвищої сходинки у всесвітньому міжнародному чистокровному кіннозаводстві


Кінь Це незавершена стаття про коней.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Конярство&oldid=16782563