Ковенко Михайло Микитович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Іванко1 (обговорення | внесок) м стильові правлення за допомогою AWB |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Михайло Микитович Ковенко''' (* 8 листопада [[1888]] — |
'''Михайло Микитович Ковенко''' (* 8 листопада [[1888]], [[Білопілля]] — після 1922) — український військовик, журналіст, дипломат. Член [[УЦР|Центральної Ради УНР]]. Командир загонів [[Вільне козацтво|Вільного Козацтва]] у Києві під час Січневого заколоту російських большевиків. Редактор газети «[[Україна]]» (1919). |
||
Після окупації УНР — лідер української військової еміграції у Румунії, очільник громади у місті Течуч. |
|||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
| Рядок 14: | Рядок 16: | ||
З травня 1918 директор [[Київський завод Арсенал|київського заводу «Арсенал»]]. У 1919 редактор газети «[[Україна]]», яка виходила в [[Кам'янець-Подільський |Кам'янці-Подільському]]. На початку цього ж року став особливим комендантом Вінниці та околиць. З 1919 голова Верховної слідчої комісії по боротьбі з контрреволюцією. |
З травня 1918 директор [[Київський завод Арсенал|київського заводу «Арсенал»]]. У 1919 редактор газети «[[Україна]]», яка виходила в [[Кам'янець-Подільський |Кам'янці-Подільському]]. На початку цього ж року став особливим комендантом Вінниці та околиць. З 1919 голова Верховної слідчої комісії по боротьбі з контрреволюцією. |
||
З 1920 — живе на еміграції в [[Румунія|Румунії]]. У 1922 брав участь в організації секції Управи Філії Українського Товариства Ліги Націй у ([[Румунія|Румунії]]). |
З 1920 — живе на еміграції в [[Румунія|Румунії]]. У 1922 брав участь в організації секції Управи Філії Українського Товариства Ліги Націй у ([[Румунія|Румунії]]). |
||
Версія за 15:52, 13 листопада 2015
Михайло Микитович Ковенко (* 8 листопада 1888, Білопілля — після 1922) — український військовик, журналіст, дипломат. Член Центральної Ради УНР. Командир загонів Вільного Козацтва у Києві під час Січневого заколоту російських большевиків. Редактор газети «Україна» (1919).
Після окупації УНР — лідер української військової еміграції у Румунії, очільник громади у місті Течуч.
Біографія
Народився 8 листопада 1888 році в селі Грязне Охтирського повіту Харківська губернія. Згідно з ретельнішими дослідженнями - уродженець Білопілля. Освіту отримав в Люботинському двокласному училищі (1899), технікум в Альтенбурзі (Німеччина) (1910), Королівському політехнічному інституті Дармштадт (Німеччина) (1910), інженер-механік.
З 1910 потрапляє на військову службу до 1-го Кавказького залізничного батальйону. У 1914 близько 2 місяців працює помічником інженера з обслуговування млинів Харківського відділення торгового дому «Абрам Волкенштейн і сини». З жовтня 1915 по липень 1916 служить завідувачем технічного бюро відділу механічних майстерень комітету Південно-Західного фронту Всеросійського Земського союзу. З 1916 починає брати активну участь у політичному житті. Вступає до Української соціал-демократичної робітничої партії.
З 07.1917 член Центральної Ради УНР. Там він представляє і Всеукраїнську Раду робітничих депутатів. Наприкінці року Ковенко уже член Української партії соціалістів-самостійників. Він твердо стоїть на державницьких позиціях, усвідомлюючи водночас, що тільки народна воля може вирішити питання про майбутній державний устрій України.
З 17 вересня 1917 директор Виборчого бюро у складі Генерального секретарства внутрішніх справ. З грудня 1917 у зв'язку з початком виборчої кампанії був відряджений на роботу до Вільного Козацтва для його інструктажу з охорони виборів. У січні 1918 командував загонами Вільного козацтва під час оборони Києва. У січні 1918 Київський міських комісар від Української Центральної Ради.
16 січня 1918 особливий комендант Києва, брав участь в придушенні заколоту на заводі Арсенал. У січні 1918 провів арешти лівих українських есерів, які пішли на змову з більшовицьким «урядом». З 9 березня 1918 представник міністерства закордонних справ УНР при військовому аташе уряду Німеччини.
З травня 1918 директор київського заводу «Арсенал». У 1919 редактор газети «Україна», яка виходила в Кам'янці-Подільському. На початку цього ж року став особливим комендантом Вінниці та околиць. З 1919 голова Верховної слідчої комісії по боротьбі з контрреволюцією.
З 1920 — живе на еміграції в Румунії. У 1922 брав участь в організації секції Управи Філії Українського Товариства Ліги Націй у (Румунії).