Ґорук Семен Васильович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 23: Рядок 23:
}}
}}


'''Семе́н (Се́нь) Гору́к''' ('''Ґорук'''<ref>''[[Шанковський Лев]].'' Українські збройні сили в перспективі нації // {{ББ|812}}</ref>) ([[13 вересня]] [[1873]]<ref>[http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/98e6bb049ec7bb89/ Семен Горук]</ref> м. [[Снятин]]&nbsp;— † [[1920]], [[Соловки]])&nbsp;— журналіст, отаман [[Легіон УСС|Легіону Українських Січових Стрільців]] і [[УГА|Української Галицької Армії]].
'''Семе́н (Се́нь) Васильович Гору́к''' ('''Ґорук'''<ref>''[[Шанковський Лев]].'' Українські збройні сили в перспективі нації // {{ББ|812}}</ref>) ([[13 вересня]] [[1873]]<ref>[http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/98e6bb049ec7bb89/ Семен Горук]</ref> м. [[Снятин]]&nbsp;— † [[1920]], [[Соловки]])&nbsp;— журналіст, отаман [[Легіон УСС|Легіону Українських Січових Стрільців]] і [[УГА|Української Галицької Армії]].


== Життєпис ==
== Життєпис ==

Версія за 14:31, 26 листопада 2015

Семен Горук (Ґорук)
Файл:Семен Горук.jpg
Народження 13 вересня 1873(1873-09-13)
Австро-Угорщина м.Снятин, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія
Смерть 1920(1920)
Соловки, Росія Росія
Країна ЗУНР ЗУНР
Приналежність УСС
Освіта ЛНУ ім. І. Франка
Звання отаман
Командування 2-й курінь УСС
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919

Семе́н (Се́нь) Васильович Гору́к (Ґорук[1]) (13 вересня 1873[2] м. Снятин — † 1920, Соловки) — журналіст, отаман Легіону Українських Січових Стрільців і Української Галицької Армії.

Життєпис

Народився в м. Снятині (тепер Івано-Франківська область).

Навчався у Коломийській гімназії, згодом — Львівському університеті. В довоєнний період був активним членом «Молодої України» та Християнсько-Суспільної Партії, редагував часопис «Руслан». Став одним з організаторів товариства «Сокіл» в Галичині.

В роки першої світової війни — командир сотні, з листопада 1914 — куреня Легіону Українських Січових Стрільців. Стрілецькі військові підрозділи під командуванням Горука відзначилися в боях на Маківці над Стрипою і на Лисоні. Поранений під Потуторами.

На липень 1917 р. із 37 усусами перебував у таборі для військовополонених в місті Симбірськ (сучасний Ульяновськ)[3]. Мав можливість у неділю відвідувати богослужіння; під час відвідин римо-католицького костелу (вибрали його, а не православну церкву) восени 1916 р. в Симбірську разом із Зеноном Носковським зустрілись з вивезеним до Сибіру отцем Володиславом Носковським.[4]

В листопаді 1918 р. входив до складу Українського Генерального Військового Комісаріату, який очолив підготовку і проведення Листопадового повстання 1918 у Львові.

З 5 листопада до 10 грудня 1918 р. — начальник штабу (Начальної булави) Начальної Команди УГА.

Брав участь в українсько-польській війні 1918-19 і українсько-більшовицькій війні 1917-21.

Заарештований більшовиками в квітні 1920 р. у Києві.

З весни 1920 р. перебував у більшовицькому полоні у концтаборі Кожухов недалеко від Москви. В червні 1920 р. разом з іншими галичанами був перевезений у табір особливого призначення на Соловецьких островах, де загинув.

Вшанування пам'яті

На честь нього названі вулиця Семена Горука у його рідному Снятині та вулиця отамана Семена Горука у Коломиї.

Примітки

  1. Шанковський Лев. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 812.
  2. Семен Горук
  3. ЦДАВОВУ України. — Ф.1105. — О. 1. — С. 1. — А. 114.
  4. О. Навроцький. Зустріч батька з сином // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 38-381.

Джерела

Посилання