Ізабелла I Кастильська

Ізабелла I Кастильська ісп. Isabel I la Católica
Ізабелла I Кастильська
Королева Кастилії і Леону
Коронація:	13 грудня 1574
Попередник:	Генріх IV Кастильський
Наступник:	Хуана I Божевільна
Народження:	22 квітня 1451(1451-04-22) Мадрігаль-де-лас-Альтас-Торрес
Смерть:	26 листопада 1504(1504-11-26) (53 роки) Медіна-дель-Кампо
Причина смерті:	water retentiond
Поховання:	Королівська каплиця, Ґранада, Іспанія
Країна:	Кастильська Корона
Релігія:	католицтво
Рід:	Трастамара
Батько:	Хуан II Кастильський
Мати:	Ізабелла Португальська
Шлюб:	Фердинанд II Арагонський
Діти:	Ізабелла, Хуан, Хуана, Марія, Катерина
Автограф:
Нагороди:	Золота троянда (1493)
Медіафайли у Вікісховищі

Ізабе́лла I (ісп. Isabel I, *22 квітня 1451 - †26 листопада 1504) — королева Кастилії з 1474 року після смерті її брата Генріха IV. Вийшла заміж за Фердинанда Арагонського в 1469 році.

Життєвий шлях

Походження і питання престолонаслідування

Дочка Хуана II, короля Кастилії, від другого шлюбу.

Ізабелла в рік вступу на престол

.

Після смерті батька в 1454 році, королем Кастилії став старший брат Ізабелли — Енріке IV. Через свою нездатність зробити потомство цей правитель отримав прізвисько «Безсилий».

Другий раз король одружився на Жуані Португальській, сестрі короля Альфонса V Африканця, яка також, як говорили, залишилась недоторканою після першої шлюбної ночі, незабаром Жуана взяла собі коханця Бельтрана де ла Куеву. Народжена нею дівчинка, Хуана, сприймалася всіма як плід адюльтеру і отримала прізвисько Бельтранеха на честь свого передбачуваного батька. З другою дружиною король також розлучився.

Ці чинники — безсилля короля Енріке, зради королеви Жуани і сумнівність походження її дочки Хуани зробили питання престолонаслідування актуальним. Знать примусила короля Енріке назвати спадкоємцем свого молодшого брата Альфонсо (Ізабелла була середньою дитиною). Король спочатку погодився, припускаючи, що Альфонсо одружиться на його дочці Хуані Бельтранесі, але через деякий час передумав.

Корона Ізабелли Кастильської в Королівській капелі у Гранаді

Кортеси, взявши під контроль Альфонсо і проголосивши його спадкоємцем, вступили в боротьбу з королем Енріке (битва при Ольмедо, 1467 рік). Вся Кастилія розділилася на два ворожих табори: північні провінції були за Енріке, південні — за Альфонса. Через рік у віці 14 років Альфонсо помер, і надії бунтівних дворян зосередилися на Ізабеллі. Але вона відкинула їх загравання, залишаючись лояльною до брата, і він офіційно проголосив її спадкоємицею престолу.

Нарешті в 1468 році поблизу Биків Гісандо було підписано договір, в силу якого спадкоємицею престолу (принцесою Астурійською) визнавалася Ізабелла, причому король зобов'язувався не примушувати її до небажаного для неї шлюбу, а вона зобов'язувалася не виходити заміж без згоди брата. Король вже офіційно знехтував своєю передбачуваною дочкою Хуаною Бельтранехою, яку, в свою чергу, в 1475 році її дядько португальський король Альфонс V взяв у дружини з метою закріплення своїх домагань на Кастилію. Але цей шлюб був анульований папою римським Сікстом IV через близьке споріднення. Енріке IV намагався видати свою сестру Ізабеллу заміж, пропонуючи їй кілька кандидатів, але вона відкинула його варіанти, обравши Фердинанда, принца Арагонського.

Шлюб з Фердинандом

Весілльний портрет Ізабелли та її чоловіка Фердинанда

Ініціатива вінчання виходила від архієпископа Толедського Альфонсо Каррільо де Акунья. Шлюб з 17-річним Фердинандом був укладений 19 жовтня 1469 року приблизно в Вальядоліді, хоча є версія, що він був укладений у Алькасарі Сеговії. Одруження було таємним, король Енріке не дав на нього свого дозволу. Свита нареченого прибула в Кастилію, замаскувавшись купцями. Крім того, так як наречений і наречена були троюрідними братом і сестрою, потрібен дозвіл від папи. Необхідний документ був сфабрикований, а дозвіл було отримано заднім числом.

Фердинанд, спадкоємець трону Арагона, в силу шлюбного договору зобов'язувався жити в Кастилії, дотримуватися законів країни і нічого не робити без згоди Ізабелли, стаючи, таким чином, принцом-консортом при майбутній королеві.

Енріке оголосив сестру позбавленої престолу. Але прихильники Ізабелли піднялися на захист її прав, і протистояння відновилося. В ході цього Енріке помер, і кортеси у 1476 році Ізабеллу визнали королевою.

Династична унія Кастилії і Арагона

Ф. Гальєго, «Мадонна Католицьких монархів» зображує Фердинанда і Ізабеллу з дітьми, майбутніми перед Богоматір'ю

Кортесами при цьому було визначено, що управління державою повинно належати виключно Ізабеллі, що участь у ньому Фердинанд може лише як її уповноважений, що акти про призначення на посаду та виголошення судових вироків мають здійснюватися від імені подружжя, що їхні імена повинні карбувати на монетах, але скарбниця і військо Кастилії і Леона повинні знаходитися у винятковому розпорядженні Ізабелли.

Тим не менш, обидва королівства продовжували зберігати автономію — їх інститути влади, а також інші соціальні та економічні структури були повністю роздільними, в Кастилії і Арагоні навіть говорили на різних мовах.

Боротьба з Португалією

Насамперед вони придушили тривали громадянські міжусобиці через престолонаслідування, які ускладнювалися вторгненням в Кастилію португальського короля Альфонса V, підтримував права своєї племінниці і разом з тим, нареченої — Хуаны Бельтранехи. Ця боротьба тривала до жовтня 1479 ріка. Потерпілий поразка при Торо Альфонсу V примушений був укласти мир і відмовитися від домагань на кастильский престол.

Протягом свого майже 30-річного царювання, багатого подіями, Ізабелла зуміла підняти королівську владу Кастилії до небувалою висоти. Самоуправство кастільських грандів і незалежність міст були сильно обмежені введенням эрмандады; кортеси все більше втрачали свою самостійність і підпорядковувалися королівського абсолютизму. Ту ж доля випробували і 3 духовно-лицарські ордена Кастилії (сантиагский, калатравский і алькантарский), після того, як Ізабелла зробила свого чоловіка їх великим магістром. В релігійних справах Ізабелла прагнула обмежити залежність кастільської церкви від римської курії і ще більше підпорядкувати її королівського авторитету.

1492 рік

1492 рік був епохальним для правління Ізабелли, в ньому совместилось кілька найбільших подій: взяття Гранади, обозначившее кінець Реконкісти, заступництво Колумбу і відкриття ним Америки, а також вигнання євреїв і маврів з Іспанії.

Смерть

В останні роки життя Ізабелла перетворилася з легендарної героїні в меланхолічну затвірницю. Вона стала повільною і похмурою. Із чотирьох її дочок старша померла, молодша була далеко в Англії, третя — в Португалії, четвертій, Хуані, самій красивій й одухотвореній, незабаром судилося зійти з розуму.

Ізабелла померла в 1504 року, залишивши спадкоємицею всіх своїх володінь дочку Хуану, вже в той час підозрювану у неврівноваженості. Тому в заповіті були визначені спеціальні умови.

Похована в Королівській капелі в Гранаді.

Характер і зовнішність Ізабелли

Портрет королеви Ізабелли Кастільської в літньому віці

Ізабелла була відома красою, розумом, енергією, непохитним характером, відрізнялася завзятістю, богобоязненностью і самовпевненістю. Вона проводила час у походах, де, сидячи на коні, сама нерідко командувала загонами, то в кабінеті, де разом зі своїми секретарями займалася читанням і складанням державних паперів.

У зовнішності королеви особливо виділялися зеленувато-блакитні очі, характерні для династії Трастамара. Колір обличчя був ніжним, волосся золотистими, зріст — невисокий, а статура не особливо витончена. Тим не менш відзначали, що у вигляді її було вроджене благородство і гідність.

Так як своє дитинство вона провела далеко від двору і її не розглядали як спадкоємицю, освіта її була досить слабкою. Її навчали читанню, письму і гарним манерам. Вишивання залишилося її улюбленим заняттям і відпочинком від державних справ. Багато прогалин у своїй освіті їй згодом довелося надолужувати.

Діти

Королева народила всього 10 дітей (5 доньок,5 синів). Досягло повноліття лише 5, серед яких 4 доньки (Ізабела, Хуана, Марія, Катерина) та син Хуан.

1. Ізабелла (2 жовтня 1470 — 24 серпня 1498), першим шлюбом за інфантом Альфонсо Португальським, другим за його дядьком Мануелем I Португальським.
2. Син (31 травня 1475) народився мертвим.
3. Хуан (30 червня 1478 — 4 жовтня 1497), одружений на Маргариті Австрійській
4. Хуана (6 листопада 1479 — 12 червня 1555), королева Кастилії, одружена Філіпом Красивим (братом Маргарити Австрійської, це були подвійні шлюби)
5. Марія (29 червня 1482 — 7 березня 1517) — після смерті сестри Ізабелли стала наступною дружиною Мануеля I Португальської
6. Анна (29 червня 1482) сестра-близнюк Марії, померла при народженні.
7. Катерина (16 грудня 1485 — 7 січня 1536) — дружина Артура, принца Уельського, потім його брата — Генріха VIII Тюдора.
8. Педро (1488-1490) помер у віці двох років.

• 
  Ізабелла
• 
  Син
• 
  Хуан
• 
  Хуана
• 
  Марія
• 
  Анна
• 
  Катерина
• 
  Педро

В культурі

В художній літературі

• роман Фенімора Купера «Мерседес з Кастилії, або Подорож у Катай»

Джерела

• Isabella I in the Catholic Encyclopedia
• Medieval Sourcebook: Columbus' letter to King and Queen of Spain, 1494
• Music at Isabella's court
• University of Hull: Genealogy information on Isabella I
• El obispo judío que bloquea a la «santa».

Попередник Генріх IV Кастильський

Королева Кастилії і Леону 1474-1504 разом з Фердинандом V

Наступник Хуана I Божевільна