Магнетит: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м робот змінив: zh:磁鐵礦
Немає опису редагування
Рядок 21: Рядок 21:
<!-- [[Зображення:Magnetite_Russia.jpg|thumb|Магнетит з Кольського півострову]] -->
<!-- [[Зображення:Magnetite_Russia.jpg|thumb|Магнетит з Кольського півострову]] -->


[[Зображення:Структура-магнетиту.jpg|thumb|500px|Мікрофотографії структур магнетитових залізистих кварцитів (Валявкінське родовище, Криворізький басейн): х100, світло-сірий колір - магнетит, темно-сірий - кварц, силікати, білий - гематит, чорний - пори; а) ситовидна структура магнетиту з дрібними включеннями кварцу; б) дисперсна вкрапленість магнетиту в кварцовому шарі; в) агрегати магнетиту з реліктами гематиту; г) мікрошари магнетиту, що утворюють мікроскладки]]
⚫
'''Магнетит''' ({{lang-ru|магнетит}}, {{lang-en|magnetite, magnetic iron ore, ferroferrite,}} {{lang-de|Magneteisenerz n, Magneteisenstein m, Magnetit m}}) – [[мінерал]] заліза класу оксидів та гідрооксидів. Формула: FeFe<sub>2</sub>O<sub>4</sub>. Містить (%): FeO – 31,0; Fe<sub>2</sub>O<sub>3</sub> – 69,0. Склад і властивості мінливі і залежать від умов утворення. Домішки: Ti, Mg, Al, V, Cr, Ni, Co, Mn, Ge. [[Сингонія]] кубічна. [[Густина]] 5,175. [[Твердість]] 6,0-6,5. [[Колір]] чорний. [[Блиск]] напівметалічний. Непрозорий. Форми виділення – дрібнозерниста суцільна маса, дрібна вкрапленість, кристали октаедричні, рідше ромбододекаедричні, дуже рідко кубічні. Деякі зразки мають полярність і самі є природними [[магніт]]ами.

⚫
'''Магнетит''' ({{lang-ru|магнетит}}, {{lang-en|magnetite, magnetic iron ore, ferroferrite,}} {{lang-de|Magneteisenerz n, Magneteisenstein m, Magnetit m}}) – [[мінерал]] заліза класу оксидів та гідрооксидів. Формула: FeFe<sub>2</sub>O<sub>4</sub>. Містить (%): FeO – 31,0; Fe<sub>2</sub>O<sub>3</sub> – 69,0. Склад і властивості мінливі і залежать від умов утворення. Домішки: Ti, Mg, Al, V, Cr, Ni, Co, Mn, Ge. [[Сингонія]] кубічна. [[Густина]] 5,175. [[Твердість]] 6,0-6,5. [[Колір]] чорний. [[Блиск]] напівметалічний. Непрозорий. Форми виділення – дрібнозерниста суцільна маса, дрібна вкрапленість, кристали октаедричні, рідше ромбододекаедричні, дуже рідко кубічні. Деякі зразки мають полярність і самі є природними [[магніт]]ами.


==Розповсюдження==
==Розповсюдження==

Версія за 17:27, 3 серпня 2008

Магнетит
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура Mag[2]
Хімічна формула Fe²⁺Fe³⁺₂O₄
Nickel-Strunz 10 4.BB.05[3]
Dana 8 7.2.2.3
Ідентифікація
Сингонія кубічна сингонія[4]
Просторова група кристалографічна група 227d[4]
Твердість 5,5—6
Колір риси чорний
Густина 5,2
Інші характеристики
Названо на честь Магнісія (німецька)[5]
CMNS: Магнетит у Вікісховищі


Мікрофотографії структур магнетитових залізистих кварцитів (Валявкінське родовище, Криворізький басейн): х100, світло-сірий колір - магнетит, темно-сірий - кварц, силікати, білий - гематит, чорний - пори; а) ситовидна структура магнетиту з дрібними включеннями кварцу; б) дисперсна вкрапленість магнетиту в кварцовому шарі; в) агрегати магнетиту з реліктами гематиту; г) мікрошари магнетиту, що утворюють мікроскладки

Магнетит (рос. магнетит, англ. magnetite, magnetic iron ore, ferroferrite, нім. Magneteisenerz n, Magneteisenstein m, Magnetit m) – мінерал заліза класу оксидів та гідрооксидів. Формула: FeFe2O4. Містить (%): FeO – 31,0; Fe2O3 – 69,0. Склад і властивості мінливі і залежать від умов утворення. Домішки: Ti, Mg, Al, V, Cr, Ni, Co, Mn, Ge. Сингонія кубічна. Густина 5,175. Твердість 6,0-6,5. Колір чорний. Блиск напівметалічний. Непрозорий. Форми виділення – дрібнозерниста суцільна маса, дрібна вкрапленість, кристали октаедричні, рідше ромбододекаедричні, дуже рідко кубічні. Деякі зразки мають полярність і самі є природними магнітами.

Розповсюдження

Зустрічається у вигляді дрібних зерен як акцесорний мінерал у всіх типах вивержених порід. Має кубічну сингонію. Кристали октаедричної форми. Частіше спостерігається у вигляді зернистих або зливних мас. Досить стійкий до атмосферної дії, накопичується в річкових і прибережно-морських розсипах, утворюючи родовища типу «чорних пісків». Рідкісніший у високотемпературних гідротермальних жилах, дуже характерніший для контактно-метаморфічних родовищ. Часто утворюється в результаті перекристалізації порід при регіональному метаморфізмі. Природна суміш магнетиту з корундом називається наждаком. Це другий по важливості (після гематиту) рудний мінерал заліза.

Зустрічаються сфероліти діаметром до 10 см, дендрити до 10 см довжиною (магнетитові лави Лако, Чилі), волокнисті та сажисті виділення, коломорфні нирковидні агрегати, ооліти. Відомі псевдоморфози М. за гематитом, хризотил-азбестом, перовськітом і ін. Зустрічається у контактових та магматитових родовищах, а також як акцесорний мінерал у вивержених і метаморфічних породах. Цінна залізна руда.

Промислові родовища

Пром. родов. М. пов’язані з магматичними породами габрової і габро-піроксеніт-дунітової формацій; з сієнітами; з ультраосновними лужними породами і карбонатитами; з контактово-метасоматичними утвореннями; з траппами, вулканогенно-осадовими породами.

Найбільші родов. М. метаморфогенні, пов’язані із залізистими кварцитами (в Україні – Криворізький бас.; у РФ – Курська магнітна аномалія, Оленегірське родов., Кольський п-ів; Костомукшське родов., Карелія; родов. Канади, Бразилії, Венесуели, району Верхнього озера у США).

Крупні промислові родовища магнетиту в Кируні (на півночі Швеції) вважаються магматичними утвореннями сегрегацій. Найважливіші родовища магнетиту є в Норвегії, Україні (Криворізький басейн) і в США (гори Адірондак — штат Нью-Йорк, а також в штатах Нью-Джерсі і Юта). В Росії магнетитне родовища розташовані в районі Курської магнітної аномалії, в Карело-Кольському регіоні, на Уралі і в Сибіру.

Збагачення і використання

Осн. метод збагачення – мокра магнітна сепарація в слабкому полі. Комбіновані схеми збагачення (магнітно-гравітаційні, випально-магнітні, магнітофлотаційні і ін.) застосовуються для комплексних, титаномагнетитових, а також бідних руд.

М. використовується в процесах збагачення корисних копалин як обважнювач для приготування магнетитової суспензії – важкого середовища для гравітаційного збагачення.

Історія назви

Походження назви точно не встановлено, версії: за назвою г. Магнезія поблизу м. Ізміра (Туреччина); за Плінієм Старшим – від грецьк. Магнес – ім’я легендарного пастуха, який нібито відкрив цей мінерал на г. Іда в Греції (W.K.Haidinger, 1827).

Син. – магнітний залізняк, зігельштейн, руда залізна магнітна.

Різновиди

  • магнетит алюмініїстий (магнетит, який містить до 15% Al2O3);
  • магнетит ванадіїстий (магнетит, який містить до 5% VO4);
  • магнетит звичайний (зайва назва магнетиту);
  • магнетит магнезіальний (те саме, що і магнетит магніїстий);
  • магнетит магніїстий (магнетит з магматичних, багатих на магній порід і продуктів фумарол, в якому Mg>Fe);
  • магнетит марганцевистий (магнетит, який містить до 6,3% Mn); магнетит нікелистий (магнетит, який містить до 1,18% NiO);
  • магнетитомаггеміт (мінерал, проміжний за складом між магнетитом і маґгемітом); магнетитоплюмбіт (магнетоплюмбіт);
  • магнетит пилоподібний (агрегати магнетиту, які складаються з пиловидних індивідів);
  • магнетит твердий (щільні агрегати магнетиту);
  • магнетит титановий (магнетит, який містить до 7,5% TiO2); магнетит титано-залізистий (те саме, що і магнетит титановий);
  • магнетит хромистий (магнетит, який містить до 12,3% Cr2O3).

Дивись також

Література

  1. ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. ↑ а б mineralienatlas.de
  5. ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Магнетит&oldid=1741508