Януш Острозький: відмінності між версіями

Іван-Януш Острозький
Народився	бл. 1554
Помер	12 вересня 1620; Тарнів
Поховання	Тарнів
Підданство	Корона Польська ; Річ Посполита
Діяльність	державний, політичний, культурний діяч, меценат
Титул	князь
Посада	воєвода волинський, каштелян краківський
Конфесія	православний, греко-католик, католик
Рід	Острозькі
Батько	Василь Костянтин Острозький
Мати	Софія Тарновська
Родичі	Йонас Юрґіс (Ян Єжи) Радзивілл (зять)
Брати, сестри	Острозький Олександр Васильович, Катерина Острозька і Єлизавета Софія Острозька
У шлюбі з	Сузанна Середі (Зузанна Шередій); Катажина Любомирська; Теофіла Тарлівна
Діти	Елеонора, Евфрузина, Василь Войтех, Януш Володимир
	Герб;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Інтерактивний перегляд історії

(Переглянути усі неперевірені зміни)

[неперевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 11:57, 28 січня 2016

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Острозький.

|місце_поховання=

Князь Іван-Януш Васильович Острозький (*1554 — †1620) — магнат литовсько-польсько-руського походження, військовий та державний діяч Речі Посполитої. Засновник «Острозького майорату (ординації)»^[3].

Короткий життєпис

Син Василя Костянтина Острозького та його дружини Зофії з Тарновських гербу Леліва. Останній чоловік з великого роду князів Острозьких. Освіту отримав вдома при дворі батька в Дубному (батько навчав військовому мистецтву) та при дворі імператора Священної Римської імперії. Вихований у латино-польському дусі. В серпні 1573 за дорученням батька їздив до Познані, звідки перевіз до Дубного стриєчну сестру Ельжбету Ґуркову. В лютому 1574 р. з батьком брав участь у коронації Генріха Валуа. Тісно співпрацював з батьком під час безкоролів'я, представляв його на з'їзді «баторіян» в Єнджеєві (лютий 1576 р.).^[4]

В 1577 р. за дорученням батька обороняв Дубно від облоги татар. Перший перейшов до унії (чи католицизму, може, й раніше^[5] 1579 р.), що було причиною конфліктів з батьком, який, можливо, закрив його у в'язниці замку в Дубному. У молодому віці очолював княже військо для захисту міста від татар.

Як і батько, критично ставився до Лжедмитрія, в 1604 р. заперечував плани його підтримки.^[6]

У 1590 році купив у Вишневецького Олександра начебто «куплений» маєток Криштофа Косинського, що розташовувався на Київщині.

Власник сотні міст та замків, тисяч сіл на Волині, з 1593 року каштелян краківський, з щирої монаршої і сеймової ласки отримав саме чорноземне серце України — староства Білоцерківське, Богуславське, Брацлавське, Черкаське, Корсунське і Переяславське. Став найпотужнішим паном в Речі Посполитій (до Вишневецьких).

Під час рокошу Миколая Зебжидовського став на сторону короля в битві під Гузовим. Вів перемовини з рокошанами, одним з посередників на яких був Януш Радзивілл.^[7]

У 1609 році для захисту кордонів держави і своїх володінь заснував Острозьку ординацію, столицею якої згодом стало Дубне. У Дубенському замку постійно тримав до 300 воїнів. Оберігав скарби дідів-прадідів, серед яких особливо дорожив золотою медаллю з зображенням свого батька, яку завжди, як оберіг, брав з собою в походи^[8]. Православ'ю у своїх володіннях не перешкоджав.

За його заповітом було створено командорство Мальтійського ордену у Польщі.

Помер 12 (або 13) вересня 1620 р., був похований 3 листопада. Поховальну промову на церемонії виголосив краківський канонік Якуб Островскі.^[9]

Після смерті Януша Острозького, останнього представника князівського роду по чоловічій лінії і віддання заміж дочок змусило Анну Костку — вдову князя Олександра — брата Януша Острозького, до поділу маєтків. Найстарша дочка Софія — дружина тогочасного коронного підчашого (став воєводою краківським) Станіслава Любомирського (1583—1649) — одержала в спадщину Полонне.

Уряди

Волинський воєвода (1584–1593), краківський каштелян («номінація» 25 лютого 1593-1620; завдяки прихильності католицьких кіл^[5]), білоцерківський, черкаський, канівський, переяславський (1594–1620) та володимирський староста (1604–1620).

Шлюби, діти

Перша дружина — Сузанна Середі (Зузанна Шередій^[2]) — донька Дьйордя Середі, внучка угорського гетьмана Каспера Середі^[10]. Діти:

Елеонора — дружина Героніма Язловецького, Івана-Юрія Радзивілла
Евфрузина — дружина князя Олександра Заславського.^[11]

Друга дружина — Катажина з Любомирських.
Третя дружина — Теофіла з Тарлів.

Власність

Був власником, зокрема, Богуслава, Дубного. Величезні маєтності Острозьких перейшли до князів Заславських, згодом — до князів Сангушків та інших шляхетських родів.

Будівництво, фундуші

Зміцнення Дубенського замку бастіонами, глибоким ровом, підвісним мостом (початок XVII ст.)
Костел святої Анни, Полонне (завершено в 1607 р.)
Костел Матері Божої Громничої та домініканський монастир, Старокостянтинів
Монастир францисканців, Межиріч
Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та монастир бернардинів, Дубне
костели (Степань, Деражня, Бережниця)
колегіата (Тарнув), в якій оплатив надгробок роботи Яна Пфістера для себе та першої дружини
заснування міст на Кухмістрівщині (зокрема, Василів, Обухів)

Див. також

Примітки

↑ Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 122. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
d:Track:Q122963178 d:Track:Q55392283 d:Track:Q6453758
↑ ^а ^б Орест Левицький. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К.: Україна, 1994. — 352 с. — С. 224. — ISBN 5-319-01070-2.
↑ Наталя Яковенко. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — C. 308.
↑ Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 481.
↑ ^а ^б Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 482.
↑ Там же. — S. 483.
↑ Tadeusz Wasilewski. Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/2, zeszyt 125. — S. 205. (пол.)
↑ Ця медаль нині знаходиться в Ермітажі.
↑ Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 485.
↑ Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1738. — t. 3. — S. 517. (пол.)
↑ Ostrogscy (01) (пол.)

Література

Наталя Яковенко. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — ISBN 966—8978—14—5
Kasper Niesiecki. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1738. — t. 3. — S. 514—517. (пол.)
Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102. — S. 481—486. (пол.)

Посилання

Попередник
Андрій Вишневецький

Воєвода Волинський
1585-1593

Наступник
Олександр Острозький

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q122963178">[[:d:Q122963178|Urzędnicy_wołyńscy_XIV-XVIII_wieku:_spisy]]<span_class="wef_low_priority_links">_/_за_ред._[[:d:Q55392283|M.&nbsp;Wolski]]_—_[[:Курник_(місто)|Kórnik]]:_[[:d:Q6453758|Biblioteka_Kórnicka]],_2007._—_С.&nbsp;122._—_188&nbsp;с._—_ISBN_978-83-85213-51-2</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q122963178]][[d:Track:Q55392283]][[d:Track:Q6453758]]</div>-1] Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 122. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
d:Track:Q122963178 d:Track:Q55392283 d:Track:Q6453758

[ОЛ24-2] а ^б Орест Левицький. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К.: Україна, 1994. — 352 с. — С. 224. — ISBN 5-319-01070-2.

[3] Наталя Яковенко. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — C. 308.

[4] Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 481.

[P2-5] а ^б Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 482.

[6] Там же. — S. 483.

[7] Tadeusz Wasilewski. Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/2, zeszyt 125. — S. 205. (пол.)

[8] Ця медаль нині знаходиться в Ермітажі.

[9] Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 485.

[10] Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1738. — t. 3. — S. 517. (пол.)

[11] Ostrogscy (01) (пол.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 {{однофамільці|Острозький}}
 {{Особа
-| ім'я                = Януш Васильович Острозький
+| ім'я                = Іван-Януш Острозький
 | місце_проживання    =
 | інші_імена          =
@@ Рядок 31: / Рядок 31: @@
 | конфесія    = православний, греко-католик, католик
 | чоловік             =
-| дружина             = Сузанна Середі (Зузанна Шередій<ref name="ОЛ24">[[Левицький Орест Іванович|Орест Левицький]]. Сім'я і побут українців у XVI&nbsp;ст. // На переломі.— К.: Україна, 1994. — 352 с. — С. 224. — ISBN 5-319-01070-2</ref>)<br/>Катажина Любомирська<br/>Теофіла Тарлівна
+| дружина             = Сузанна Середі (Зузанна Шередій<ref name="ОЛ24">[[Левицький Орест Іванович|Орест Левицький]]. Сім'я і побут українців у XVI&nbsp;ст. // На переломі. — К.: Україна, 1994. — 352 с. — С. 224. — ISBN 5-319-01070-2.</ref>)<br/>Катажина Любомирська<br/>Теофіла Тарлівна
 | діти                = Елеонора, Евфрузина, Василь Войтех, Януш Володимир
 | рід                 = [[Острозькі]]
@@ Рядок 42: / Рядок 42: @@
 | герб                = Баклай Заслав герб.JPG
 }}
-Князь '''Януш Васильович''' (*[[1554]]&nbsp;— †[[1620]])&nbsp;— [[магнат]] литовсько-польсько-руського походження, військовий та державний діяч [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Засновник «[[Острозька ординація|Острозького майорату (ординації)]]»<ref>''Наталя Яковенко.'' Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна.&nbsp;— Київ, 2008.&nbsp;— C. 308.</ref>.
+Князь '''Іван-Януш Васильович Острозький''' (*[[1554]]&nbsp;— †[[1620]])&nbsp;— [[магнат]] литовсько-польсько-руського походження, військовий та державний діяч [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Засновник «[[Острозька ординація|Острозького майорату (ординації)]]»<ref>''Наталя Яковенко.'' Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна.&nbsp;— Київ, 2008.&nbsp;— C. 308.</ref>.
 == Короткий життєпис ==
 [[Файл:Janusz Ostrogski.PNG|міні|праворуч|200пкс|Портрет ]]
 [[Файл:Медаль Василя Костянтина Острозького.jpg|150px|міні|ліворуч|Медаль Василя Костянтина Острозького]]
-Син [[Василь Костянтин Острозький|Василя Костянтина Острозького]] та його дружини [[Тарновські (польський рід)|Зофії з Тарновських]] [[герб]]у [[Леліва]]. Останній чоловік з великого роду князів [[Острозькі|Острозьких]]. Освіту отримав вдома при дворі батька в Дубному (батько навчав військовому мистецтву) та при дворі імператора [[Римська імперія|Священної Римської імперії]]. Вихований у латино-польському дусі. В серпні 1573 за дорученням батька їздив до [[Познань|Познані]], звідки перевіз до Дубного стриєчну сестру [[Ґурки|Ельжбету Ґуркову]]. В лютому 1574&nbsp;р. з батьком брав участь у коронації [[Генріх Валуа|Генріха Валуа]]. Тісно співпрацював з батьком під час безкоролів'я, представляв його на з'їзді «баторіян» в Єнджеєві (лютий 1576&nbsp;р.).<ref>Teresa Chynczewska-Hennel.'' Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620)''…&nbsp;— S. 481.</ref>
+Син [[Василь Костянтин Острозький|Василя Костянтина Острозького]] та його дружини [[Тарновські (польський рід)|Зофії з Тарновських]] [[герб]]у [[Леліва]]. Останній чоловік з великого роду князів [[Острозькі|Острозьких]]. Освіту отримав вдома при дворі батька в Дубному (батько навчав військовому мистецтву) та при дворі імператора [[Римська імперія|Священної Римської імперії]]. Вихований у латино-польському дусі. В серпні 1573 за дорученням батька їздив до [[Познань|Познані]], звідки перевіз до Дубного стриєчну сестру [[Ґурки|Ельжбету Ґуркову]]. В лютому 1574&nbsp;р. з батьком брав участь у коронації [[Генріх Валуа|Генріха Валуа]]. Тісно співпрацював з батьком під час безкоролів'я, представляв його на з'їзді «баторіян» в Єнджеєві (лютий 1576&nbsp;р.).<ref>Teresa Chynczewska-Hennel.'' Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)''…&nbsp;— S. 481.</ref>
-В 1577&nbsp;р. за дорученням батька обороняв Дубно від облоги татар. Перший перейшов до унії (чи католицизму, може, й раніше<ref name="P2">Teresa Chynczewska-Hennel.'' Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620)''…&nbsp;— S. 482.</ref> [[1579]]&nbsp;р.), що було причиною конфліктів з батьком, який, можливо, закрив його у в'язниці замку в Дубному. У молодому віці очолював княже військо для захисту міста від татар.
+В 1577&nbsp;р. за дорученням батька обороняв Дубно від облоги татар. Перший перейшов до унії (чи католицизму, може, й раніше<ref name="P2">Teresa Chynczewska-Hennel.'' Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)''…&nbsp;— S. 482.</ref> [[1579]]&nbsp;р.), що було причиною конфліктів з батьком, який, можливо, закрив його у в'язниці замку в Дубному. У молодому віці очолював княже військо для захисту міста від татар.
 Як і батько, критично ставився до Лжедмитрія, в 1604&nbsp;р. заперечував плани його підтримки.<ref>Там же.&nbsp;— S. 483.</ref>
@@ Рядок 57: / Рядок 57: @@
 Власник сотні міст та замків, тисяч сіл на [[Волинь|Волині]], з 1593 року [[каштелян]] [[краків]]ський, з щирої монаршої і сеймової ласки отримав саме [[чорнозем]]не серце України&nbsp;— староства [[Біла Церква|Білоцерківське]], [[Богуслав]]ське, [[Брацлав]]ське, [[Черкаси|Черкаське]], [[Корсунь-Шевченківський|Корсунське]] і [[Переяслав-Хмельницький|Переяславське]]. Став найпотужнішим паном в [[Річ Посполита|Речі Посполитій]] (до [[Вишневецькі|Вишневецьких]]).
-Під час [[Рокош Зебжидовського|рокошу Миколая Зебжидовського]] став на сторону короля в [[Битва під Гузовим|битві під Гузовим]]. Вів перемовини з рокошанами, одним з посередників на яких був [[Януш Радзивілл (1579-1620)|Януш Радзивілл]].<ref>Tadeusz Wasilewski. ''Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579–1620)'' // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk&nbsp;— Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987.&nbsp;— Tom XXX/2, zeszyt 125.&nbsp;— S. 205. {{ref-pl}}</ref>
+Під час [[Рокош Зебжидовського|рокошу Миколая Зебжидовського]] став на сторону короля в [[Битва під Гузовим|битві під Гузовим]]. Вів перемовини з рокошанами, одним з посередників на яких був [[Януш Радзивілл (1579-1620)|Януш Радзивілл]].<ref>Tadeusz Wasilewski. ''Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579—1620)'' // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk&nbsp;— Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987.&nbsp;— Tom XXX/2, zeszyt 125.&nbsp;— S. 205. {{ref-pl}}</ref>
 У [[1609]] році для захисту кордонів держави і своїх володінь заснував [[Острозька ординація|Острозьку ординацію]], столицею якої згодом стало [[Дубно|Дубне]]. У Дубенському замку постійно тримав до 300 воїнів. Оберігав скарби дідів-прадідів, серед яких особливо дорожив золотою медаллю з зображенням свого батька, яку завжди, як оберіг, брав з собою в походи<ref>Ця медаль нині знаходиться в [[Ермітаж]]і.</ref>. Православ'ю у своїх володіннях не перешкоджав.
@@ Рядок 63: / Рядок 63: @@
 За його заповітом було створено командорство [[Госпітальєри|Мальтійського ордену]] у [[Польща|Польщі]].
-Помер 12 (або 13) вересня 1620&nbsp;р., був похований 3 листопада. Поховальну промову на церемонії виголосив краківський [[канонік]] Якуб Островскі.<ref>Teresa Chynczewska-Hennel.'' Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620)''…&nbsp;— S. 485.</ref>
+Помер 12 (або 13) вересня 1620&nbsp;р., був похований 3 листопада. Поховальну промову на церемонії виголосив краківський [[канонік]] Якуб Островскі.<ref>Teresa Chynczewska-Hennel.'' Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)''…&nbsp;— S. 485.</ref>
-Після смерті Януша Острозького, останнього представника князівського роду по чоловічій лінії і віддання заміж дочок змусило [[Анна Острозька|Анну Костку]]&nbsp;— вдову князя [[Острозький Олександр Васильович|Олександра]]&nbsp;— брата Януша Острозького, до поділу маєтків. Найстарша дочка Софія&nbsp;— дружина тогочасного коронного підчашого (став воєводою краківським) [[Станіслав Любомирський (воєвода краківський)|Станіслава Любомирського]] (1583–1649)&nbsp;— одержала в спадщину [[Полонне]].
+Після смерті Януша Острозького, останнього представника князівського роду по чоловічій лінії і віддання заміж дочок змусило [[Анна Острозька|Анну Костку]]&nbsp;— вдову князя [[Острозький Олександр Васильович|Олександра]]&nbsp;— брата Януша Острозького, до поділу маєтків. Найстарша дочка Софія&nbsp;— дружина тогочасного коронного підчашого (став воєводою краківським) [[Станіслав Любомирський (воєвода краківський)|Станіслава Любомирського]] (1583—1649)&nbsp;— одержала в спадщину [[Полонне]].
 == Уряди ==
@@ Рядок 101: / Рядок 101: @@
 == Література ==
 * ''[[Наталя Яковенко]].'' Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна.&nbsp;— Київ, 2008.&nbsp;— ISBN 966—8978—14—5
-* ''[[Каспер Несецький|Kasper Niesiecki.]]'' [http://www.polona.pl/dlibra/doccontent2?id=279&lang=en  Korona polska przy złotej wolności…&nbsp;— Lwów, 1738.&nbsp;— t. 3.&nbsp;— S. 514–517]. {{ref-pl|}}
+* ''[[Каспер Несецький|Kasper Niesiecki.]]'' [http://www.polona.pl/dlibra/doccontent2?id=279&lang=en  Korona polska przy złotej wolności…&nbsp;— Lwów, 1738.&nbsp;— t. 3.&nbsp;— S. 514—517]. {{ref-pl|}}
-* ''Teresa Chynczewska-Hennel.'' Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk, 1979.&nbsp;— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk.&nbsp;— Tom XXIV/3, zeszyt 102.&nbsp;— S. 481–486. {{ref-pl}}
+* ''Teresa Chynczewska-Hennel.'' Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk, 1979.&nbsp;— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk.&nbsp;— Tom XXIV/3, zeszyt 102.&nbsp;— S. 481—486. {{ref-pl}}
 == Посилання ==
+* [http://www.art.lutsk.ua/art/ostrog/tkt5.htm Династія Острозьких]
+* [http://ukrainainkognita.org.ua/Ukr/Istoria/Kosynskyi/kos.htm Повстання Косинського]
 * [http://naub.org.ua/?p=629 Князь Януш Острозький&nbsp;— меценат костьолу та захисник православної церкви]
 * [http://naub.org.ua/?p=627 Князь Януш Острозький&nbsp;— політик та оборонець земель руських]
+* [http://dantour.at.ua/index/0-274 Князь Костянтин-Василь Острозький]
+* [http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/ostrogscy01.html#G1 Książęta Ostrogscy] {{ref-pl}}.
 * [http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/HistSources/KremenecZemSud/Knyga8-1593Lystopad.html 367. Листопада 24&nbsp;— Скарга пп. Адама і Романа Чолганських, Кременецький земський суд ]
 {| style="clear:both; background-color: white; border-style: solid; border-color:red; border-width:2px; vertical-align:top; text-align:center; border-collapse: collapse;width:100%;margin-top:3px;" cellpadding="4" cellspacing"0"

Януш Острозький: відмінності між версіями

Версія за 11:57, 28 січня 2016

Зміст

Короткий життєпис

Уряди

Шлюби, діти

Власність

Будівництво, фундуші

Див. також

Примітки

Література

Посилання

Навігаційне меню

Януш Острозький: відмінності між версіями

Версія за 11:57, 28 січня 2016

Короткий життєпис

Уряди

Шлюби, діти

Власність

Будівництво, фундуші

Див. також

Примітки

Література

Посилання

Навігаційне меню

Пошук