Шинкарук Володимир Іларіонович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Fahivez (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Fahivez (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
}} |
}} |
||
Володимир Іларіонович Шинкарук народився в селі [[Гайворон (Володарський район)|Гайворон]] на [[Київська область|Київщині]]. У 1950 році закінчив філософський факультет [[Київський університет|Київського університету імені Шевченка]], в якому працював з 1951 року викладачем, доцентом, а з 1965 року — професором, згодом деканом філософського факультету. 1968 року став директором [[Інститут філософії НАН України|Інституту Філософії АН УРСР]], головним редактором журналу «[[Філософська думка]]» (з 1969 до 1971 і з 1979), віце-президент Філософського товариства СРСР та голова його українського відділу. З 1984 року — голова правління Товариства «Знання» УРСР. |
Володимир Іларіонович Шинкарук народився в селі [[Гайворон (Володарський район)|Гайворон]] на [[Київська область|Київщині]]. У 1950 році закінчив [[Філософський факультет КНУ|філософський факультет]] [[Київський університет|Київського університету імені Шевченка]], в якому працював з 1951 року викладачем, доцентом, а з 1965 року — професором, згодом деканом філософського факультету. 1968 року став директором [[Інститут філософії НАН України|Інституту Філософії АН УРСР]], головним редактором журналу «[[Філософська думка]]» (з 1969 до 1971 і з 1979), віце-президент Філософського товариства СРСР та голова його українського відділу. З 1984 року — голова правління Товариства «Знання» УРСР. |
||
За свою роботу з філософії [[Гегель|Геґеля]] 1964 року отримав Золоту медаль Гегелевського Товариства ([[Париж]]). |
За свою роботу з філософії [[Гегель|Геґеля]] 1964 року отримав Золоту медаль Гегелевського Товариства ([[Париж]]). |
||
Версія за 16:10, 31 січня 2016
Володи́мир Іларіо́нович Шинкару́к (* 22 квітня 1928, Гайворон, Київська область, УРСР — †29 листопада 2001) — філософ-марксист, професор, був членом АН УРСР (з 1978). Член ВКП(б) з 1951 року. Член Ревізійної Комісії КПУ у 1981 — 1986 р. Кандидат у члени ЦК КПУ у 1986 — 1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.
Біографічні відомості
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Він був наймолодшим деканом КНУ ім. Т.Шевченка |
|
|
Не лише вчений, а й громадський діяч |
|
|
Засновник Київської філософської школи |
|
|
Облікова картка лауреата державної премії 1982 року |
Володимир Іларіонович Шинкарук народився в селі Гайворон на Київщині. У 1950 році закінчив філософський факультет Київського університету імені Шевченка, в якому працював з 1951 року викладачем, доцентом, а з 1965 року — професором, згодом деканом філософського факультету. 1968 року став директором Інституту Філософії АН УРСР, головним редактором журналу «Філософська думка» (з 1969 до 1971 і з 1979), віце-президент Філософського товариства СРСР та голова його українського відділу. З 1984 року — голова правління Товариства «Знання» УРСР.
За свою роботу з філософії Геґеля 1964 року отримав Золоту медаль Гегелевського Товариства (Париж).
Філософські погляди
Під час панування комуністичного режиму постійно піддавався нападкам з боку партійно-номенклатурної бюрократії, звинувачувався у ревізіонізмі. Не зважаючи на це, продовжував гуманістичні традиції українського типу філософствування, створивши Київську школу філософії, в центрі якої стояла проблема «людина — світ», і де в філософському творчому пошуку замість спустошеної марксистської «людини народної маси» поставала особистість з її переживаннями, вірою, тривогами, любов'ю та надіями.
Хоча частина робіт з цієї тематики вийшла ще за часів радянського ладу[1][2][3], особливо яскраво ці його провідні ідеї почали втілюватися в конкретні теоретичні наробки наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років[4].
Основні праці
Серед основних праць Володимира Шинкарука праці з питань марксистської логіки, гуманізму, аналізу сучасного суспільного розвитку в дусі марксизму-ленінізму та з історії філософії:
- «Предмет та завдання історії філософії як науки» (1957)
- «Розвиток філософської думки в стародавньому Китаї» (1958, разом з В. Дмитриченком)
- «Логика, диалектика и теория познания Гегеля» (1964)
- «Единство диалектики, логики и теории познания» (1977) та ін.
- Філософський словник /За ред. В. І. Шинкарука. — 2. вид. І доп. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. — 800 с.
Джерела
Примітки
- ↑ Шинкарук В. И. Философия и мировоззрение // Человек и мир человека. Категории «человек» и «мир» в системе научного мировоззрения. [Владимир Илларионович Шинкарук, Вадим Петрович Иванов, Иван Николаевич Молчанов и др.]. / Ред. кол.: В. И. Шинкарук [отв. ред.]. / АН УССР. Ин-т филосфии. — Библиог.: сс. 332–336. — Предм. указ. сс. 338–340. — К.: Наук. Думка. — 1977. — 342 с. — СС. 7-26;
- ↑ Шинкарук В. И. Категориальная структура научного мировоззрения/ Володимир Іларіонович Шинкарук. // Мировоззренческое содержание категорий и законов материалистической диалектики. [Владимир Илларионович Шинкрук, Борис Сергеевич Укринцев, Жабойхан Мубаракович Абдильдин и др.]. / Отв. ред-ры В. И. Шинкарук, А. И. Яценко. / АН УССР. Ин-т философии. Укр. отд. Филос. общ-ва СССР. — К.: Наук. думка, 1981. — 368 с. — СС. 11-25;
- ↑ Шинкарук В. И., Яценко А. И. Гуманизм диалектико-материалистического мировоззрения / Владимир Илларионович Шинкарук, Александр Иванович Яценко. — К.: Политиздат Украини, 1984. — Библиог.: сс. 249–254. — 256 с.)
- ↑ Шинкарук В. Методологічні засади філософських вчень про людину / Володимир Іларіонович Шинкарук. // Філософська антропологія: екзистенціальні проблеми. — К., 2000. — СС. 8—48.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.