Мелокактус: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Культура мелокактусів |
|||
Рядок 103: | Рядок 103: | ||
Це поодинокі, кулясті або укороченно циліндричні рослини, що досягають деколи 1 м у висоту, але зазвичай багато нижче, і 10-20 см в діаметрі. [[Стебло|Стебла]] у них чітко ребристі, 9-20 ребер, як правило прямих, несуть овальні, мало опушені [[Ареола (ботаніка)|ареоли]], віддалені одна від одної на 2,5 см. Колючки не більше 2,5 см в довжину, білого, сірого або коричневого кольору: до 15 розходяться по сторонам, злегка вигнутих радіальних і 1-4 стирчачих центральних, кілька довших, ніж радіальні, але так само забарвлених. Мелокактуси, подібно [[Цефалоцереус]]ам і [[Хаагеоцереус]]ам, утворюють [[цефалій|цефалії]]. Але цефалії у мелокактуса справжні, термінальні; вони являють собою компактну масу волосків і колючок (щетинкоподібних і забарвлених інакше, ніж на решті частини тіла), що з'являється на верхівці рослини. Цефалій, як правило, розвивається тільки на десятирічних або двадцятирічних кактусах, молоді ж рослини схожі на інші кулясті кактуси. [[Квітка|Квітки]] дуже дрібні, зазвичай яскраво забарвлені, вони тримаються на рослині лише якихось кілька годин, але їх багато і з'являються вони кожен день протягом усього літа і осені. Пізніше на їх зміну приходять подовжені (1,25 см і більше) гладкошкірі [[плід|плоди]], при дозріванні різних відтінків рожевого кольору. |
Це поодинокі, кулясті або укороченно циліндричні рослини, що досягають деколи 1 м у висоту, але зазвичай багато нижче, і 10-20 см в діаметрі. [[Стебло|Стебла]] у них чітко ребристі, 9-20 ребер, як правило прямих, несуть овальні, мало опушені [[Ареола (ботаніка)|ареоли]], віддалені одна від одної на 2,5 см. Колючки не більше 2,5 см в довжину, білого, сірого або коричневого кольору: до 15 розходяться по сторонам, злегка вигнутих радіальних і 1-4 стирчачих центральних, кілька довших, ніж радіальні, але так само забарвлених. Мелокактуси, подібно [[Цефалоцереус]]ам і [[Хаагеоцереус]]ам, утворюють [[цефалій|цефалії]]. Але цефалії у мелокактуса справжні, термінальні; вони являють собою компактну масу волосків і колючок (щетинкоподібних і забарвлених інакше, ніж на решті частини тіла), що з'являється на верхівці рослини. Цефалій, як правило, розвивається тільки на десятирічних або двадцятирічних кактусах, молоді ж рослини схожі на інші кулясті кактуси. [[Квітка|Квітки]] дуже дрібні, зазвичай яскраво забарвлені, вони тримаються на рослині лише якихось кілька годин, але їх багато і з'являються вони кожен день протягом усього літа і осені. Пізніше на їх зміну приходять подовжені (1,25 см і більше) гладкошкірі [[плід|плоди]], при дозріванні різних відтінків рожевого кольору. |
||
'''<code>Культура мелокактусів</code>''' |
|||
== Мелокактуси у культурі == |
|||
Незважаючи на свої адаптивні здібності, рослини, перенесені з природного середовища в умови колекцій гинуть, такий кліматичний стрес рослини з тропічних та екваторіальних широт в наших умовах не здатні пережити і акліматизація неможлива. Тому кращим способом збереження мелокактуса є їх вирощування з [[насіння]]. Сіянці розвиваються порівняно швидко і вже через 6-8 місяців готові повноцінно рости на рівні з іншими кактусами. |
Незважаючи на свої адаптивні здібності, рослини, перенесені з природного середовища в умови колекцій гинуть, такий кліматичний стрес рослини з тропічних та екваторіальних широт в наших умовах не здатні пережити і акліматизація неможлива. Тому кращим способом збереження мелокактуса є їх вирощування з [[насіння]]. Сіянці розвиваються порівняно швидко і вже через 6-8 місяців готові повноцінно рости на рівні з іншими кактусами. |
Версія за 14:24, 15 лютого 2016
Мелокактус[1] (Melocactus Link & Otto (1827)) — рід сукулентних рослин з родини кактусових.
Етимологія
Назва походить від лат. melo — диня, яку за формою нагадують стебла цього кактуса.
Історія
Ймовірно, саме мелокактуси були серед перших кактусів, з якими зустрілись європейці у Південній Америці. В будь-якому випадку, в Англії мелокактуси з'явились вже в кінці 15 століття.
Мелокактуси були серед 22 видів кактусів, описаних Ліннеєм в середині 18 століття. Формально рід був описаний у 1827 р.
Ареал та екологія
Мелокактуси ростуть майже на всіх Вест-Індійських островах і в прибережних районах Центральної Америки, в тому числі на півдні Мексики, а також у Перу, Колумбії, Венесуелі та Бразилії, іноді настільки близько до моря, що бризки морської води потрапляють на рослини, але це їм не шкодить. Деякі види, в тому числі Melocactus intortus, ростуть на глинисто-перегнійних ґрунтах, більшість же — на дуже піщанистих, деколи майже на одному піску. Зустрічаються мелокактуси і у внутрішніх районах, далеко від узбережжя, наприклад бразильський Melocactus neryi.
Морфологічні ознаки
Це поодинокі, кулясті або укороченно циліндричні рослини, що досягають деколи 1 м у висоту, але зазвичай багато нижче, і 10-20 см в діаметрі. Стебла у них чітко ребристі, 9-20 ребер, як правило прямих, несуть овальні, мало опушені ареоли, віддалені одна від одної на 2,5 см. Колючки не більше 2,5 см в довжину, білого, сірого або коричневого кольору: до 15 розходяться по сторонам, злегка вигнутих радіальних і 1-4 стирчачих центральних, кілька довших, ніж радіальні, але так само забарвлених. Мелокактуси, подібно Цефалоцереусам і Хаагеоцереусам, утворюють цефалії. Але цефалії у мелокактуса справжні, термінальні; вони являють собою компактну масу волосків і колючок (щетинкоподібних і забарвлених інакше, ніж на решті частини тіла), що з'являється на верхівці рослини. Цефалій, як правило, розвивається тільки на десятирічних або двадцятирічних кактусах, молоді ж рослини схожі на інші кулясті кактуси. Квітки дуже дрібні, зазвичай яскраво забарвлені, вони тримаються на рослині лише якихось кілька годин, але їх багато і з'являються вони кожен день протягом усього літа і осені. Пізніше на їх зміну приходять подовжені (1,25 см і більше) гладкошкірі плоди, при дозріванні різних відтінків рожевого кольору.
Культура мелокактусів
Незважаючи на свої адаптивні здібності, рослини, перенесені з природного середовища в умови колекцій гинуть, такий кліматичний стрес рослини з тропічних та екваторіальних широт в наших умовах не здатні пережити і акліматизація неможлива. Тому кращим способом збереження мелокактуса є їх вирощування з насіння. Сіянці розвиваються порівняно швидко і вже через 6-8 місяців готові повноцінно рости на рівні з іншими кактусами.
Субстрат для мелокактусів повинен бути достатньо пористий щоб добре пропускати повітря та лишню вологу в горщику, єдиної формули грунту немає але він повинен як мінімум на 60-70 % складатись з пористих та гравійних складових наприклад ( гравій, бита цегла), також важливою складовою є розпушувачі грунту (перліт, вермікуліт), відсоток грунту близько 10 - 20 % (дернова, глинисто-дернова, листова земля)
Особливістю кореневої системи є її розвиток в природних умовах більше в ширину по верхньому шару ґрунту, ніж у глибину. Цю генетичну пам'ять зберігають і культурні рослини. Тому миски для дорослих екземплярів повинні бути широкими і мілкими, що виключає застій вологи в нижніх шарах субстрату, однак з багаторічного досвіду спостерігалось що мелокактуси чудово ростуть і в квадратних глибоких горщиках.
Культура мелокактусів не приносить особливих складнощів.В період вегетації вони люблять багато сонця і достатньо вологи тому поливати їх потрібно вчасно (але необхідно не забувати що грунт між поливами повинен повністю просохнути).В спекотні літні дні ростуть дуже швидко і за сезон можуть збільшитись більш ніж у два рази.
Зрілі рослини формують цефалій у 10 і більше років, Melocactus matanzanus може формувати цефалій у 6 - 8 років. Швидкість формування цефалію напряму залежить від умов утримання, якщо кактус цілий рік тримають на максимально можливому сонячному місці то формування цефалію пришвидшується на декілька років.
У зимовий період оптимальна температура 8 - 12 °C, більш тепліша зимівля в 15-20°C провокує небажаний зимовий ріст та швидшій втраті запасів вологи у стеблі.
В деяких джерелах рекомендують поливати дорослі мелокактуси 2-3 рази за зиму, однак спостерігаючи за дорослими рослинами без цілковитого поливу не було помічено жодних втрат благополучно переживши суху зимівлю , зимовий полив сіянців можна проводити 2-3 рази за зиму, першою ознакою що сіянці засоїли вологу це збільшення розміру кактуса. З приходом весняного тепла мелокактуси пробуджують акуратним поливом, потім через пару тижнів процедуру повторюють, першою ознакою пробудження буде збільшення розміру стебла і виштовхування ягід із цефалію
Охорона у природі
37 видів роду Мелокактус входять до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи[2]:
|
|
Див. також
Примітки
- ↑ Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
- ↑ Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи (англ.)
Література
- Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989 (англ.)
- Nigel P. Taylor. The genus Melocactus (Cactaceae) in Central and South America; — Royal Botanic Gardens, Kew. ISBN 0947643362 (англ.)
- О. В. Ильяшенко и др. Кактусы. Донецк, «Скиф», 2003. (рос.)
- Нико Вермёлен Кактусы Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5 (рос.)
Джерела
- Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
- Український сайт про кактуси і кактусистів (рос.)
- Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 (рос.)
- Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. (рос.)
- Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл», 2004 — 208 с., ил. — ISBN 5-306-00348-6, стор. 118 (рос.)
Посилання
- Melocactus на сайті «Desert-tropicals.com» (англ.)
- Melocactus на сайті «The Plant List»
- Melocactus на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
- Melocactus в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
- Melocactus на сайті «Plantsystematics» (англ.)
- Melocactus на сайті «Cactiguide» (англ.)
- Encyclopédie des Cactus, Plantes Grasses et Succulentes (укр. Енциклопедія кактусів і сукулентних рослин і трав) (фр.)
- Melocactus на сайті «Plantsplanet» (рос.)