Принстонський університет: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
|підпис = |
|підпис = |
||
|оригінал = |
|оригінал = |
||
|девіз = {{lang|la|Dei sub numine viget}} <br/> ''Божою силою процвітає'' |
|девіз = {{lang|la|Dei sub numine viget}} <br/> Under God's Power She Flourishes<br/> ''Божою силою процвітає''<ref name="motto">{{cite book |url=http://www.princeton.edu/pub/profile/PU-profile-2015-16.pdf |title=Princeton Profile |edition=2015-16 |publisher=Princeton |accessdate=October 12, 2015 }}{{self-published source|date=October 2015}}</ref> |
||
|рік заснування = [[1746]] |
|рік заснування = [[1746]] |
||
|рівень акредитації = |
|рівень акредитації = |
||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
|тип = [[приватний університет|Приватний]] |
|тип = [[приватний університет|Приватний]] |
||
|бюджет = 22 723 млн (2015)<ref>Дані на 30 червня 2015 року {{cite web |url=http://www.nacubo.org/Documents/EndowmentFiles/2015_NCSE_Endowment_Market_Values.pdf|title=U.S. and Canadian Institutions Listed by Fiscal Year (FY) 2015 Endowment Market Value and Change in Endowment Market Value from FY 2014 to FY 2015 |publisher=National Association of College and University Business Officers and Commonfund Institute |year=2016}}</ref> |
|бюджет = 22 723 млн (2015)<ref>Дані на 30 червня 2015 року {{cite web |url=http://www.nacubo.org/Documents/EndowmentFiles/2015_NCSE_Endowment_Market_Values.pdf|title=U.S. and Canadian Institutions Listed by Fiscal Year (FY) 2015 Endowment Market Value and Change in Endowment Market Value from FY 2014 to FY 2015 |publisher=National Association of College and University Business Officers and Commonfund Institute |year=2016}}</ref> |
||
|студенти = 8088, з них 5391 майбутніх бакалаврів<ref>{{Citation | year = 2014 | url = http://registrar.princeton.edu/university_enrollment_sta/common_cds2014.pdf | publisher = Princeton University | title = Enrollment statistics | contribution = Common Data Set | accessdate = April 5, 2015}}</ref><br/>та 2697 аспірантів/докторантів |
|||
|студенти = 4918 (бакалавранти)<br/>2416 (аспіранти/докторанти) |
|||
|доктори = |
|доктори = |
||
|професори = 1103 |
|професори = 1103 |
||
Версія за 22:28, 25 лютого 2016
При́нстонський університет — один із найстаріших та найпрестижніших університетів США[23], розташований у місті Принстон, штат Нью-Джерсі. Входить у Лігу плюща. Університет засновано 1746 року як Коледж Нью-Джерсі (College of New Jersey).
Університет є одним з восьми університетів Ліги плюща та одним з дев'яти колоніальних коледжів, заснованих до Американської революції. Принстонський університет видає дипломи бакалавра та магістра з природничих, гуманітарних, суспільних та технічних наук[24]. Університет не має шкіл медицини, права, бізнесу та теології, однак пропонує професійні ступені в Школі суспільних та міжнародних відносин імені Вудро Вільсона, в Школі інженерних та прикладних наук, а також у Школі архітектури. Університет має в своєму розпорядженні найбільший ендавмент у світі з розрахунку на одного учня, загальна сума якого становить більше 22 млрд доларів (2015).
В структуру університету входять провідний регіональний театр Маккартера, художній музей та музей природної історії. Бібліотека Принстонського університету нараховує понад 4,8 млн томів.
В університеті навчається близько 8 тис. студентів, з них — 2,5 тис. аспірантів та докторантів.
Історія
Заснований 1746 року як Коледж Нью-Джерсі (англ. College of New Jersey)[25]. Став четвертим коледжем британських північноамериканських колоній[26][27]. Перші заняття проходили в будинку засновника університету священика Джонатана Дікінсона в місті Нью-Брансвік. 1756 року навчальний заклад переїхав у місто Принстон, де розташувався на місці Нассау-Холу, названого на честь королівського дому Вільгельма III в Англії.
Після передчасної смерті перших п'яти президентів Прінстона, 1768 року президентом став Джон Візерспун. Він залишався на цій посаді до своєї смерті 1794 року. Під час свого президентства Візерспун змінив напрям університету й обрав пріоритетом підготовку нового покоління лідерів нової американської нації. Для досягнення цієї мети він посилив академічні стандарти й залучив в університет інвестиції[28]. Президентство Візерспуна знаменувало собою тривалий період стабільності у розвитку університету, який був перерваний лише американською революцією та, зокрема, Битвою при Принстоні, під час якої британські солдати деякий час утримували Нассау-Хол[29]. Принстон відіграв примітну роль у подіях Війни за незалежність США: так підпис Джона Візерспуна[28] стоїть під Декларацією незалежності; шоста частина учасників Конституційного конвенту були випускниками Принстона.
До будівництва Стенхоуп-Холу (англ. Stanhope Hall), розпочатого 1803 року, Нассау-Хол був єдиною будівлею, що належала університету. Наріжний камінь будівлі було закладено 17 вересня 1754 року[30]. Влітку 1783 року Континентальний конгрес (Конгрес Конфедерації) зустрівся у Нассау-Хол, проголосивши Принстон столицею країни на період чотирьох місяців. Протягом століть та внаслідок двох етапів реконструкції після великих пожеж (1802 й 1855 років), роль Нассау-Холу змінювалася від будівлі загального призначення (де спочатку розташовувалися як адміністрація, так і класи для занять й спальні для студентів) до виключно навчального приміщення й аж до його нинішнього суто адміністративного центру університету.
1868 року, невдовзі після американської громадянської війни, на посаду президента вступив Джеймс Маккош. За два десятиліття служби він суттєво змінив навчальний план, ініціював розширення освіти в галузі наук, а також опікувався введенням в експлуатацію низки будівель у стилі неоготики[31]. Маккош-Хол названий на його честь.
1879 року була представлена перша дисертація на здобуття ступеня PhD. Дисертацію підготував Джеймс Ф. Вільямсон, випускник 1877 року.
Випускний клас 1879 року (в якому навчався майбутній президент США Вудро Вільсон) подарував університетові скульптури двох львів, які стояли при вході до Нассау-Хола аж до 1911 року, коли вони були замінені на бронзові скульптури тигрів (усталений до того часу символ університету), тим самим випускним класом[32].
1896 року навчальний заклад було перейменовано з Коледжу Нью-Джерсі в Принстонський університет на честь міста, в якому він знаходиться, тож саме цього року Принстон офіційно отримав статус університету. У тому ж році університет був значно розширений. 1900 року було засновано магістратуру[33].
1902 року президентом університету став Вудро Вільсон, діяльність якого надала університету той престиж, який він має досьогодні[34]. При Вильсоне, в 1905 ріку університет заснував систему «прецепторіїв» (англ. precepts; українською це відповідає колоквіумам чи семінарам), що доповнило стандартні методи навчання, переважно у вигляді лекцій, більш індивідуалізованим підходом, при якому невеликі групи студентів одержали можливість тісніше взаємодіяти з викладачами у своїй сфері інтересів.
1906 року за фінансової підтримки Ендрю Карнегі на території університету було споруджено водосховище, яке отримало назву Озеро Карнегі[33]. Колекція історичних фотографій, що документують період створення водосховища, зберігається в бібліотеці «Seeley G. Mudd Manuscript Library» на території кампусу[35].
2 жовтня 1913 року було відкрито Магістерський Коледж (Graduate College) Принстонського університету[33]. А 1914 року завершено будівництво стадіону Палмер[33]. 1919 року було засновано школу архітектури[33].
1933 року Альберт Ейнштейн став довічним членом Інституту перспективних досліджень[36] з робочим кабінетом на кампусі Принстонського університету і, згодом, власним будинком на вулиці Мерсер в Принстоні[37].
Відомі викладачі, студенти та випускники Принстона
Принстонський університет пов'язаний з 35 лауреатами Нобелівської премії, які тут вчилися або викладали[38]: а також 19 лауреатами Національної наукової медалі США[39].
Нижче наведено список деяких відомих осіб, тісно пов'язаних з Принстонським університетом:
- Вацлав Едвард Бенеш — математик.
- Елкан Блоут — біохімік.
- Пітер Богуцкі — один з найбільших сучасних археологів.
- Кларенс Браун — американський філолог-славіст, літературознавець, перекладач, автор першої біографії О. Мандельштама.
- Вудро Вільсон — ректор, губернатор штату Нью-Джерсі, президент США.
- Кваме Ентоні Аппіа — філософ, письменник, культуролог.
- Чарльз Конрад — американський астронавт, один з 24 людей, що долетіли до Місяця та один з 12, хто на нього висаджувався.
- Пол Кругман, лауреат Нобелівської премії з економіки.
- Гарві Лейбенстайн — американський економіст, основоположник концепції X-ефективності.
- Джон Мак-Карті — американський науковець в галузі інформатики, лауреат Премії Тюрінга за внесок в розробку штучного інтелекту.
- Фріц Махлуп — австрійський і американський економіст, один з перших дослідників «економіки знань».
- Вентворт Міллер — американський актор.
- Джон Мілнор — американський математик, лауреат Філдсівської премії.
- Джеймс Медісон — президент США.
- Джозеф С. Най-молодший — американський політолог, політик, професор.
- Джон Неш, лауреат Нобелівської премії з економіки.
- Джон Конвей — англійський математик, творець низки математичних ігор та нової категорії чисел Шаблон:Не перекладено 3, лауреат чотирьох престижних премій, професор.
- Падюков Сергій Миколайович — американський інженер-архітектор, скульптор і правозахисник.
- Майкл Портер — американський економіст.
- Ендрю Вайлс — британський математик, довів Велику теорему Ферма.
- Едмунд Вілсон — літературний критик, письменник.
- Річард Фейнман, лауреат Нобелівської премії з фізики за створення діаграм, що описують перетворення елементарних частинок.
- Френсіс Скотт Фіцджеральд — письменник (не закінчив).
- Луїс Фішер — журналіст, викладач радянології.
- Денієл Цуї, лауреат Нобелівської премії з фізики за відкриття дробового квантового ефекту Холла.
- Брук Шилдс — модель, актриса.
- Альберт Ейнштейн, лауреат Нобелівської премії з фізики (викладач).
- Ервін Панофскі — один з найбільших істориків мистецтва (викладач).
- Бхакті Тиртха Свамі (Джон Едвін Фейворс) — американський громадський діяч, письменник та індуїстський вайшнавский гуру.
- Крістофер Сімс і Томас Сарджент, лауреати Нобелівської премії з економіки за 2011 рік, обидва викладали в Принстоні на час присудження премії.
- Харукі Муракамі — письменник, 1992 року здобув ступінь ад'юнкт-професора.
- Вільям Крейг — філософ, математик, логік
Див. також
- 508 Прінстонія — астероїд, названий на честь навчального закладу[40].
Примітки
- ↑ Princeton Profile (PDF) (вид. 2015-16). Princeton. Процитовано 12 жовтня 2015.Шаблон:Self-published source
- ↑ Дані на 30 червня 2015 року U.S. and Canadian Institutions Listed by Fiscal Year (FY) 2015 Endowment Market Value and Change in Endowment Market Value from FY 2014 to FY 2015 (PDF). National Association of College and University Business Officers and Commonfund Institute. 2016.
- ↑ Common Data Set, Enrollment statistics (PDF), Princeton University, 2014, процитовано 5 квітня 2015
- ↑ Global Research Identifier Database — 2015.
- ↑ National Association of College and University Business Officers U.S. and Canadian 2022 NTSE Participating Institutions Listed by Fiscal Year 2022 Endowment Market Value, Change in Market Value from FY21 to FY22, and FY22 Endowment Market Values Per Full-time Equivalent Student (Excel) — 2023.
- ↑ а б в https://orcid.org/members/001G000001LPM5yIAH — ORCID.
- ↑ а б в https://web.archive.org/web/20231020113811/https://orcid.org/members
- ↑ https://www.cossa.org/members/
- ↑ Our Members / Tier 1
- ↑ https://recap.princeton.edu/
- ↑ https://web.archive.org/web/20240112184553/https://datacite.org/members/
- ↑ https://web.archive.org/web/20240116123311/https://www.aau.edu/sites/default/files/AAU-Files/Who-We-Are/AAU%20Member%20Universities%20listed%20by%20year_updated%202023.pdf
- ↑ https://www.aau.edu/who-we-are/our-members
- ↑ https://web.archive.org/web/20240120073011/https://secure.aacu.org/iMIS/AACUR/Membership/MemberListAACU.aspx
- ↑ https://web.archive.org/web/20240120080233/https://acememberdirectory.azurewebsites.net/
- ↑ https://web.archive.org/web/20240126121019/https://nhalliance.org/about/members/
- ↑ https://web.archive.org/web/20221215225406/https://www.heliosopen.org/members
- ↑ https://web.archive.org/web/20240227092307/https://www.cni.org/about-cni/membership/members
- ↑ https://web.archive.org/web/20231016073235/https://www.crl.edu/membership/members
- ↑ https://web.archive.org/web/20231015070603/https://sparcopen.org/who-we-are/members/
- ↑ https://njnonprofits.org/ourmembers/
- ↑ Integrated Postsecondary Education Data System — 1992.
- ↑ Best Colleges 2013. U. S. News & World Report. 2013. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 11 листопада 2012.
- ↑ Princeton University — About Princeton: Overview. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 11 листопада 2012.(англ.)
- ↑ Сучасна освітнч установа, яка носить цю назву, знаходиться в м. Трентон і не пов'язана з Принстонським університетом.
- ↑ За даними офіційного сайту Принстонського університету, він був «четвертим коледжем, заснованим в британській Північній Америці.»Princeton University, Office of Communications. Princeton in the American Revolution. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 1 червня 2011.
- ↑ За даними, що не суперечить одне одному, Принстон був четвертим університетом, що «проводив заняття». Принстонський та Пенсільванський університети обидва вважають себе четвертими за датою заснування; Пенсільванський університет спершу називав 1749 рік як дату свого заснування (й таким чином був п'ятим), проте 1899 року університетом було прийнято резолюцію, яка затвердила 1740 роком заснування (див. «Building Penn's Brand», а також «Princeton vs. Penn: Which is the Older Institution?» з позицією Принстонського університету. З 1726 до 1746 року «Log College» функціонував під наглядом Вільяма та Гільберта Теннетів, протестантських священиків з округу Бакс (Пенсильванія).
- ↑ а б Jeffry H. Morrison. John Witherspoon and the Founding of the American Republic. — University of Notre Dame Press, 2005. — 220 с. — ISBN 0268034850, 9780268034856.(англ.)
- ↑ Щоб вигнати їх звідти, американські війська на чолі з Джорджем Вашингтоном обстріляли цю будівлю з гармати.
- ↑ Don Oberdorfer (1995). Nassau Hall. Princeton University: The First 250 Years. Steering Committee for Princeton's 250th Anniversary. Процитовано 18 February 2012.(англ.)
- ↑ McCosh, James. Princeton Companion. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 19 квітня 2012.(англ.)
- ↑ Nassau Hall. Princeton Companion. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 19 квітня 2012.(англ.)
- ↑ а б в г д Don Oberdorfer (1995). A Princeton Chronology. Princeton University: The First 250 Years. Steering Committee for Princeton university's 250th Anniversary. Процитовано 18 February 2012.(англ.)
- ↑ Princeton University: The First 250 Years(англ.)
- ↑ Historical Photograph Collection, Lake Carnegie Construction Photographs, circa 1905-1907: Finding Aid. Findingaids.princeton.edu. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 19 квітня 2012.(англ.)
- ↑ Albert Einstein. Institute for Advanced Study. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 19 квітня 2012.(англ.)
- ↑ Albert Einstein. Historical Society of Princeton. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 19 квітня 2012.(англ.)
- ↑ Princeton University — Nobel Prize Winners. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 10 квітня 2012.(англ.)
- ↑ Princeton University — National Medal of Science Winners. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 10 квітня 2012.(англ.)
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Література
- Axtell, James. The Making of Princeton University: From Woodrow Wilson to the Present (2006), 710 pp; highly detailed scholarly history.
- Bradley, Stefan M., "The Southern-Most Ivy: Princeton University from Jim Crow Admissions to Anti-Apartheid Protests, 1794–1969," American Studies 51 (Fall–Winter 2010), 109–30.
- Bragdon, Henry. Woodrow Wilson: The Academic Years (1967).
- Kemeny, P. C. Princeton in the Nation's Service: Religious Ideals and Educational Practice, 1868–1928 (1998). 353 pp.
- Noll, Mark A. Princeton and the Republic, 1768–1822: The Search for a Christian Enlightenment in the Era of Samuel Stanhope Smith (1989). 340 pp.
- Oberdorfer, Don. Princeton University (1995) 248 pp; heavily illustrated.
- Rhinehart, Raymond (2000), Princeton University: The Campus Guide (guide to architecture), 188 pp.
- Smith, Richard D (2005), Princeton University, 128 pp.
- Synnott, Marcia Graham (1979), The Half-Opened Door: Discrimination and Admissions at Harvard, Yale, and Princeton, 1900–1970. 310 pp.
- Wilson, Woodrow (1972–76), Link, Arthur S та ін. (ред.), The Papers of Woodrow Wilson, т. 14—21.
- McLachlan, James (1976), Princetonians, 1748–1768: A Biographical Dictionary. 706 pp.
Посилання
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Принстонський університет |
|
