Велике життя

Велике життя
Большая жизнь
Жанр	драматичний фільм
Режисер	Леонід Луков
Сценарист	Павло Нілін
На основі	«Людина йде в гору» (Павло Нілін)
У головних ролях	Андреєв Борис Федорович
Оператор	Іван Шеккер
Композитор	Микита Богословський
Художник	Соломон Зарицький
Кінокомпанія	Кіностудія Довженка
Тривалість	98 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1939
Дата виходу	14 лютого 1940
IMDb	ID 0032268
Наступний	«Велике життя», 2 серія
Велике життя у Вікісховищі

«Велике життя» (рос. «Большая жизнь») — художній фільм режисера Леоніда Лукова, лідер прокату (1940) — 18.6 млн глядачів. Фільм знятий на кіностудії ім. Олександра Довженка за сценарієм Павла Ніліна, основою для якого послужив його ж роман «Людина йде в гору (Нариси звичайного життя)», опублікований у журналі «Новый мир» (1936).

За сценарій і режисуру 15 березня 1941 кінокартина «Велике життя» нагороджена Сталінською премією II ступеня.

Сюжет

Фільм оповідає про шахтарів Донбасу, про новаторів і їх боротьбу зі шкідниками. Шахтар-ветеран Кузьма Петрович Козодоєв (прототип, імовірно, шахтар-стаханівець Дзержинського центрального рудника — Козодоєв Захар Устинович) винаходить циклічний спосіб видобутку вугілля. Ідею підтримують гірничий інженер Пєтухов, парторг Хадаров та решта шахтарів. Козодоєв застосовує свій метод та встановлює новий рекорд норми видобутку.

Разом із тим група молодих шахтарів — Балун, Курський та Ляготин — не надто дотримуються трудової дисципліни, прихильно ставляться до алкоголю. Десятник Кузьмін невдоволений успіхами Козодоєва підмовляє молодиків до саботажу — влаштувати обвал порід в лаві. Він шантажує Макара Ляготина куркульським минулом батька. Відтак вони порушують кріплення, обвал порід стався, у нього потрапив Козодоєв. Він повільно згасає. Та його рекорд визивається повторити Балун.

Тоді Кузьмін та Ляготин безуспішно намагалися схилити на свій бік Курського. Кузьмін навіть власноруч руйнує з'єднання повітропровода. Змову розкриває парторг Хадаров. Ляготин в усьому зізнається. В останні хвилини Козодоєва його мати Маруся оповідає, мов казку, що учні його Балун та Курський встановили новий рекорд.

Фігура профоргу, голови шахткому Усиніна, бюрократа та відвертого брехуна, виступає окремо від решти шахтарів. Основна його мета — створення коаліцій проти Хадарова та Пєтухова.

У ролях

• Іван Пельтцер — Кузьма Петрович Козодоєв, шахтар-стахановець
• Іван Новосельцев — Хадаров, секретар парткому
• Степан Каюков — Савелій Микитович Усинін, голова шахткому
• Юрій Лавров — Іван Сергійович Кузьмін, десятник
• Марк Бернес — Борис Миколайович Пєтухов, гірничий інженер
• Віра Шершньова — Соня Осипова
• Борис Андреєв — Харитон Єгорович Балун
• Петро Алейников — Іван Семенович Курський (у версії 1973 озвучує Володимир Татосов)

Музика

• Марк Бернес виконує пісню рос. «Три года ты мне снилась» (М. Богословський — А. Фатьянов)
• Лаврентій Масоха виконує рос. «Спят курганы тёмные» (М. Богословський — Б. Ласкін)

Цікаві факти

• Кінострічка складається з 12 частин (2677 метрів).

• Спеціально для фільму поетом Борисом Ласкіним і композитором Микитою Богословським була написана пісня «Сплять кургани темні». У фільмі пісню виконав Лаврентій Масоха.

• У фільма є продовження, фільм «Велике життя», 2 серія, знятий в 1946. Фільм зазнав нищівної критики радянського партійного керівництва і на екрани в СРСР вийшов лише у 1958 році (з невеликими купюрами).

• У 1963 році вийшла нова «режисерська редакція» обох серій фільму. У першій серії зроблені скорочення в сценах, де було видно портрети Сталіна та інших «опальних» на той момент вождів. Добре помітний недостовірно виглядає «стрибучий» портрет Леніна на одному з будинків — у такий спосіб, за допомогою «блукає маски», закрили портрет Кагановича. З пісні про стаханівський плем'я був видалений куплет, в якому були слова про «ласку вождя». У версії 1963 року перероблені і титри.

• У 1973 році вийшла «відновлена» версія першої серії фільму. (Менш популярну і менш вдалу другу серію картини в 1970-1980-ті роки по телебаченню не показували.) «Відновлення» було зроблено на основі першої редакції картини 1939 року, але з усіма скороченнями атрибутів «культу особи». Було вироблено переозвучування картини: пісню «Сплять кургани темні» замість Л. Масохи тепер виконував Валерій Золотухін, за П. Алейникова говорив інший актор тощо

• На відеокасетах і DVD, а також на телебаченні можна побачити всі версії обох серій.

Посилання

• Большая жизнь, 1939 — Энциклопедия отечественного кино (рос.)